6. Програма з дисципліни

«ФІЛОСОФІЯ ТА МЕТОДОЛОГІЯ НАУКИ»

Тема 1.

Феномен науки і предмет філософії науки.

Проблема виникнення науки та особливості науково-пізнавальної діяльності.

Основні етапи розвитку науки. Наука і філософія. Наука і мистецтво.

Класичний ідеал раціональності. Зразки початків наукового методу (Г. Галілей,

Ф. Бекон, Р. Декарт).

Глобальні наукові революції як зміна засад науки. Некласичний та постнекласичний типи наукової раціональності.

Тема 2.

Позитивістська концепція співвідношення філософії і науки.

Концепція наукового пізнання. Індуктивний метод і поняття позитивних наук (О. Конт, Г. Спенсер, Дж. Мілль)

Другий позитивізм – емпірична теорія досвіду (Е. Мах, Р. Авенаріус).

Методологічна концепція прагматизму (Ч. Пірс, В. Джеймс) та конвенціоналізму (А. Пуанкаре).

Тема 3.

Неопозитивізм — третій позитивізм.

Методологія неопозитивізму. Логічний атомізм. Принцип верифікації.

Філософський зміст в основоположеннях математики. Д. Гільберт та теорема Гьоделя про неповноту формальних систем.

Факт як логічний атом. Логічна та фізична картина світу. Парадокс Рассельє.

«Логіко-філософський трактат» Л. Вітгенштайна: уявлення про метод, завдання філософії та розуміння фактів, речень, фізичних констант.

«Філософські засади фізики» Р. Карнапа як обґрунтування концепції фізикалізму.

Тема 4.

Постпозитивізм: критичний раціоналізм К. Поппера.

Від верифікаціонізму до фальсифікаціонізму Поппера-Лакатоша. Критика логічного позитивізму.

Методологічні вимоги до наукових теорій.

Ріст наукового знання і проблема об’єктивної істини. К. Поппер про три світи.

Зв’язок епістемології та соціальної філософії.

Тема 5.

Т. Кун «Структура наукових революцій»: концепція історичної динаміки науки.

Проблема динаміки знання в філософії науки. Співвідношення філософії та історії науки.

Поняття парадигми та її структура.

Наукова революція як зміна парадигм. Нормальний і революційний періоди в розвитку науки.

Поняття наукового співтовариства та його роль в розвитку науки.

Тема 6.

Проблема традицій в розвитку науки.

Еволюційна епістемологія С. Тулміна.

«Анархістська епістемологія» П. Феєрабенда.

Тематичний аналіз науки у Д. Холтона.

Тема 7.

Структура наукових досліджень.

Емпіричний та теоретичний рівні наукового пізнання, їх особливості і структура.

Філософські основи науки.

Наукова картина світу.

Ідеали та норми науки; стилі наукового мислення.

Тема 8.

Методологія наукового дослідження.

Форми наукового дослідження: науковий факт, проблема, гіпотеза, теорія. Метод.

Методи наукового дослідження на емпіричному та теоретичному рівні наукового пошуку.

Загальнонаукові методи і підходи пізнання.

Логічні та евристичні методи і підходи пізнання.

Тема 9.

Особливості соціогуманітарного пізнання.

Науки природничі та науки гуманітарні, науки про природу та науки про дух (В.Дільтей, В. Віндельбанд, Г. Ріккерт).

Методологія соціальних наук М. Вебера.

Філософська герменевтика Г. Гадамера.

Специфіка гуманітарного пізнання: розуміння і опис, розуміння та інтерпретація, розуміння та пояснення.

Структуралістське розуміння методології соціогуманітарних наук.

М. Фуко: «гра істини» та «влада-знання».

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА:

1. Добронравова І. С., Сидоренко Л. І., Петрущенков С. П., Шашкова Л. О. Філософія науки. — Київ, 2002.

2. www.philsci.univ.kiev.ua/biblio/index.html (Розділи «Генеза науки», «Глобальні наукові революції і зміна історичних типів наукової раціональності»)

3. Степин В. С. Философия науки. Общие проблемы. — Гл. 3, С. 191-206.

4. Мамардашвили М. Идея преемственности и философская традицыя. /Из книги «Как я понимаю философию». — М.: «Прогресс», 1990. — С. 91-90.

5. Микешина Л. А. Философия науки. Хрестоматия. — М., «Флинта», 2005.

6. Гл. 3. Общая методология науки. Ф. Бэкон — С. 156-157.

7. Гл. 3. Общая методология науки. Р. Декарт — С. 160-164.

8. Гл. 4. Методология исследования в естевственных науках. Г Галилей — С. 278-281.

9. Философия ХХ века. Под ред. Добрынина В. И. — М.: Знание, 1997 — С. 61-72.

10. Микешина Л. А. Философия науки. Хрестоматия. — М., «Флинта», 2005.

11. О. Конт — С. 85-89.

12. Ч. Пирс — С. 164-167.

13. Е. Мах — С. 296-299.

14. А. Пуанкаре — С. 299-302.

15. Чуйко В. Л. Рефлексія основоположень методологій філософії науки. — Київ.: Центр практичної філософії, 2000. — С. 125-130.

16. Вітгеншайн Л. Логіко-філософський трактат. Tractatus Logico-Philosophicus, Філософські дослідження. — К.: Основи, 1995.

17. Микешина Л. А. Философия науки. Хрестоматия. — М., «Флинта», 2005.

18. Л. Витгенштейн — С. 466-470.

19. Д. Гильберт — С. 305-310.

20. Р. Карнап — С. 470-474.

21. Карнап Р. Преодоление метафизики логическим анализом языка

22. /Из книги под ред. Грязнова А. Ф. «Аналитическая философия: становление и развитие». — М., 1998. — С. 69-90.

23. Рюс Ж. Поступ сучасних ідей: Панорама новітньої науки. — К.: Основи, 1998. — С. 35-56.

24. Рюс Ж. Поступ сучасних ідей: Панорама новітньої науки. — К.: Основи, 1998. — С. 35-56.

25. Поппер К. Відкрите суспільство та його вороги. — К.: Основи, 1994. Т.2.

26. Поппер К. Логика и рост научного знания. М.: Прогресс, 1983. — С. 46-63, 73-123, 316-378, 380-391.

27. Поппер К. Логика социальных наук // Эволюционная епистемология и логика социальных наук: Карл Поппер и его критики. — М.: Эдиториал, 2000. — С. 298-313.

28. Микешина Л. А. Философия науки. Хрестоматия. — М., «Флинта», 2005.

29. К. Поппер — С. 182-187.

30. Кун Т. Структура наукових революцій. — Port-Royal, 2001.

31. Чуйко В. Л. Рефлексія основоположень методологій філософії науки. — Київ.: Центр практичної філософії, 2000. — С. 180-236.

32. Микешина Л. А. Философия науки. Хрестоматия. — М., «Флинта», 2005.

33. Т. Кун — С. 212-216.

34. 4. Поппер К. Злиденність історицизму. — К.: Абрис, 1994.

35. Тулмин С. Структура развития науки / Из Бостонских исследований по философии науки. М., 1978. — С. 170-190.

36. Фейерабенд П. Избранные труды по методологии науки. — М., 1986. — С. 126-151, 153-164, 166-182, 186-198, 216, 219-236, 466- 523.

37. Микешина Л. А. Философия науки. Хрестоматия. — М., «Флинта», 2005.

38. С. Тулмин — С. 204-208.

39. П. Фейерабенд — С. 219-222.

40. Чуйко В. Л. Рефлексія основоположень методологій філософії науки. — Київ.: Центр практичної філософії, 2000. — С. 180-236.

41. Добронравова І. С., Сидоренко Л. І., Петрущенков С. П., Шашкова Л. О. Філософія науки. — Київ, 2002. — www.philsci.univ.kiev.ua/biblio/index.html

42. Чуйко В. Л. Особливості предмета досліджень філософії науки // Практична філософія. №1, — Київ, 2001. — С. 174-183.

43. Степин В. С. Теоретическое знание. — М., Прогресс-Тридиция, 2000.

44. Философия науки /Под. ред. С. А. Лебедева. — М.: Академический проект; Триста, 2004. — С. 135-144.

45. Чуйко В. Л. Рефлексія основоположень методологій філософії науки. — Київ.: Центр практичної філософії, 2000. — Розділ ІІ, гл. 1,2., Розділ ІІІ, гл. 1.

46. Философия науки /Под. ред. С. А. Лебедева. — М.: Академический проект; Триста, 2004. — Гл. 2-3.

47. Введение в философию и методологію науки / Е. В. Ушаков. — М.:Издательство «Экзамен», 2005. — С. 187-247.

48. Гадамер Г.-Г. Різноманітність мов і розуміння світу // Герменевтика і поетика / Вибрані твори. — К.: Юніверс, 2001. — С. 164-175.

49. Микешина Л. А. Философия науки. Хрестоматия. — М., «Флинта», 2005.

50. В. Виндельбанд — С. 96-99.,Г. Ріккерт — С. 167-171.,В. Дильтей — С. 366-370.

51. М. Вебер — С. 370-374.,Г.-Г. Гадамер — С. 403-407,

52. К. Леві-Строс — С. 417-421,М. Фуко — С. 442-445.

53. Дільтей В. Виникнення герменевтики // Сучасна зарубіжна філософія. Течії і напрями. Хрестоматія: Навч. Посібник. — К.: Ваклер, 1996. — С. 33-51.