1. Поняття про пам’ять, теорії пам’яті.

Пам’ять – це закріплення, збереження та наступне відтворення наступного досвіду.

Теорії пам’яті:

• Асоціаністська теорія. Вунт вважав, що пам’ять людини базується на 3-х видах асоціації: вербальна (зв’язки між словами), зовнішня (зв’язки між предметами), внутрішня (логічні зв’язки значення.

Слабкою стороною асоціанізму є неврахування вибірковості та мотивованості особистості.

• Гештальт – теорія. Особливістю цього підходу є підкреслення значення структурування матеріалу, доведення його до цілісності. Недоліками Гештальт – теорії є недостатнє дослідження чітких взаємозв’язків між структурою матеріалу, активністю людини і продуктивністю пам’яті.

• Біхевіалістична теорія. На успішність закріплення матеріалу впливає необхідна кількість впра повторень, які необхідні для запам’товування.

• Фізіологічна теорія. Матеріальною ознакою пам’яті є пластичність кори великих півкуль головного мозку, її здатність утворювати зміцнення та згасання тимчасових нервових зв’зків полягає фізіологічний механізм пам’ті.

• Фізична теорія пам’яті. Проходження збудження через певну групу клітин залишає фізичний слід ,котрий зумовлює механічні та електронні зміни у місці сполучення нервових клітин. Ці зміни полегшують повторне проходження імпульсу знайомим шляхом.

• Хімічна теорія. Специфічні хімічні зміни, які відбуваються в нервових клітинах під впливом зовнішніх подразників і є механізмом закріплення, зберігання та відтворення. Ці зміни відбуваються в ДНК та РНК.

2. Різновиди пам’ті.

1. За термінами зберігання інформації виділяють пам’ять:

• Короткочасну;

• Оперативну;

• Довготривалу

Короткочасна характеризується швидким запам’товуванням матеріалу, його відтворенням та нетривалим зберіганням.

Довготривала – виявляється у процесі набування та закріплення знань, умінь та навичок, розрахованих на їх тривале зберігання та наступне використання в діяльності людини.

Оперативна пам’ять забезпечує запам’ятовування та відтворення оперативної інформації, потрібної в поточній діяльності.

За змістом запамя’тованого виділяють: образну, словесно-логічну, рухову, емоційну пам’ять.

• Образна пам’ять виявляється в запам’ятовуванні образів, уявлень конкретних предметів та явищ їх властивостей, наочно данних зв’ків та відносин. Залежно від того, якими аналізаторами сприймаються об’єкти при запам’ятовуванні, образна пам’ять буває: зоровою, слуховою, нюховою і т.д.

• Словесно-логічна пам’ять – запам’ятовування думок, понять, суджень, умовиводу.

• Рухова – полягає у запам’ятовуванні людиною рухів.

• Емоційна пам’ять полягає у запам’ятовуванні і відтворенні людиною емоцій та почуттів. Запам’ятовуються не тільки емоції, а й об’єкти та явища, що їх викликали.

2. За участю сили волі виділяють мимовільну та довільну пам’ять.

Мимовільна пам’ять відбувається без спеціальної мети, без докладання вольових зусиль.

Довільна пам’ять – запам’ятовування та відтворення, яке відбувається за участю сили волі та наявності спеціально поставленої мети.