18. Визначте педагогічну суть народного афоризму "Будь здоров як вода, а багатий як земля".

19. Проаналізуйте шляхи і засоби формування в дітей народних естетичних смаків, уподобань, поглядів і ідеалів.

Українська народна педагогіка не припускає вживання дітьми грубих і лайливих слів: «Як батько кричить, то син гарчить, а як батько лається, то син кусається». Усі лайливі слова потворні і шкідливі. У мовленнєвому спілкуванні красивим є тільки те, що вкладається в рамки пристойних відносин.

Засобами прилучення до прекрасного є природа і праця. Естетика народу виявлялась у його любові до природи, в умінні насолоджуватись її красою. У центр уваги дітей народ ставить красу лісу, садка, лугу, поля, квітів, рослин, тварин, життєдайну силу сонця, жита, що половіє, золотисту пшеницю, бджолу-трудівницю, красу людини, красу її вчинків та поведінки, красу неба, красу пір року.

Чинником естетичного виховання народна педагогіка вважає красу побуту, гармонію речей і предметів в оселі, чистоту й охайність, які милують око («Хата, хоч і бідненька, але чиста й чепурненька, а тому й гарна та веселенька»), зелені насадження й чарівні квіти в хаті та біля хати, упорядковану земельну ділянку. Шанобливе ставлення до землі, до природи діти спостерігали під час роботи дорослих.

Народ-педагог ставив на службу естетичного виховання здобутки народної архітектури - естетично привабливі дерев'яні будови з філігранними піддашками, різьбленими сволоками, кронштейнами; настінні розписи та інші різнокольорові прикраси, створені людським розумом і трудовими руками.

20. Вкажіть педагогічний потенціал художніх творів г.Сковороди, і.Котляревського, т.Шевченка, ї.Франка, в.Симоненка, л.Костенко та інших українських письменників.

Наш час - історичний і відповідальний час творення української державності, час великої просвітницької роботи, час національно-духовного відродження.

У цьому процесі ми не можемо обійтися без правдивих сторі­нок книги національної історії, літератури, мистецтва, культури, а також національної педагогіки, адже сьогодні йдеться про утвер­дження національної духовності, національної свідомості майбу­тніх громадян української держави, про їхню духовну єдність, честь, віру, милосердя, совість, патріотизм, доброту, працьовитість, щиросердя і добродійство.

Г. Сковорода першим в Україні відзначив творчі можливості народу у сфері педагогічної культури. Він вчив народ і вчився у народу. Уся його педагогічна теорія пройнята духом народності, народними ідеалами, побудованими на найкращих народних тра¬диціях.

З великою симпатією Г. Сковорода говорить про людей глубокого внутрішнього, духовного змісту: «Нет смешнее, как умный вид с пустым потрохом», «Стучит, шумит, гремит... А что там? Кобыла мертва, голова бежит», «Летала высоко, а села недалеко», «Крас¬на хата не углами, а пирогами».

Наслідуючи народні традиції, Г. Сковорода першорядного зна¬чення надає родинному вихованню та батькам як природним вихователям дитини. У притчі «Благородный Еродий» Г.С. Ско¬ворода пише: «Главизна воспитания есть: 1) благо родить, 2) со¬хранить птенцу младое здравие, 3) научить благодарности». Тих, хто «на благо родить, на благо научил», він називає «полуотцом» і «полуматерью».

Поетичним рядком Т.Г. Шевченко освячував народне мило¬сердя, дітей, жінку-матір, людське щастя, здорові стосунки, людсь¬ку красу, природу, людську долю. У Шевченкових творах є всі атрибути українського народу.

Кожна з пісень Т.Г. Шевченка здатна формувати високі людські почуття на найкращих тради¬ціях рідного народу.

Слідом за народною педагогікою Шевченко стверджував, що найщасливішою є людина праці, яка завоює в майбутньому щас¬тя, оновить землю. Він співає хвалу цій людині в прийдешньому суспільстві:

Роботящим умам,

Роботящим рукам

Перелоги орать.

Думать, сіять, не ждать

І посіяне жать

Роботящим рукам.

У народному дусі возвеличує Тарас Григорович матір - природну виховательку дитини, рідне слово - «божеє кадило істини».