Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
shpori_z_Etnoped.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
295.42 Кб
Скачать

15. Визначте педагогічну суть народного афоризму "Якщо хочеш погубити людину - дай їй все, що вона хоче".

16. Визначте історичні корені впливу народної педагогіки на становлення й розвиток українського шкільництва, його теорії і практики.

Процес революційної перебудови суспільства й відродження української культури та національної школи на Україні об'єк¬тивно зумовив потребу максимальної актуалізації вивчення та застосування української енопедагогіки. З приводу цього ініціа¬тивна творча група педагогів України, починаючи з серпня 1988 р., на сторінках республіканської преси опублікувала декілька звернень до освітян і батьків1, що відіграло позитивну роль у популяризації української народної педагогіки серед гро¬мадськості, неабияк спряло розгортанню новаторського руху вчи¬телів за вивчення народознавства в школі.

На сторінках педагогічних часописів публікуються цікаві ма¬теріали з народознавства і вивчення його в школі2. Ініціативна творча група педагогів України запропонувала вчительству грунтовно розроблену нею концепцію педагогіки народознавства1. Загальновизнаний на всій Україні і за її межами став чудовий почин і досвід народознавчої виховної і навчальної роботи Гнідинської школи Бориспольського р-ну Київської обл.

Благородні посіви дали щедрі сходи. У розклади занять за¬гальноосвітніх шкіл, середніх спеціальних навчальних закладів і вузів увійшли такі предмети, як історія України, народознавство, родинна етнопедагогіка, український фольклор і етнографія, краєзнавство, народні ремесла і промисли, історія української культури, українське народне мистецтво, традиційні народні свята й обряди в Україні тощо. Зусиллями науковців та вчителів розроблена й представлена на обговорення широкої гро¬мадськості низка проектів концепції національної школи України2. Без перебільшення можна сказати, що 90-ті роки XX ст. увійдуть в історію української педагогіки як епоха Ренесансу національної освіти. Настав час науково осмислити всі ці проце¬си, дати їм об'єктивну оцінку, визначити провідні тенденції їх дальшого розвитку. Наші міркування з цього приводу будуємо, виходячи з позиції етнопедагогіки, потреб демократизації і гу-манізації народної освіти, етнізації дітей і молоді на базі за¬своєння національної культури свого народу й загальнолюдських духовних цінностей.

Українською національною школою вважаємо той загально¬освітній навчальний заклад, що забезпечує засвоєння учнями основ наук і виховання свідомого громадянина суверенної України.

17. Охарактеризуйте основні джерела для наукового дослідження української етнопедагогіки.

В українській системі виховання споконвіку використовувалися фольклорні тексти, які є справжнім джерелом людської мудрості, виразником народного світогляду, скарбницею національної духовності. Значну їх частину становить дитячий фольклор.

Поняття «дитячий фольклор» увійшло до науки порівняно недавно. Проте новизна терміну не пов’язана з пізнім походженням цього виду фольклору. Відповідним фольклорним текстам притаманна глибока старовина.

Дитячий фольклор — це сукупність зразків усної народної творчості, яка складається із класичних та сучасних фольклорних форм і функціонує у дитячому середовищі або виконується спеціально для дітей.

Отже, дитячий фольклор, це, передусім, зразки усної народної словесності призначені для дітей. Створені старшими поколіннями для молодших, такі тексти є складовою дитячого фольклору (наприклад, колисанки).

Інша частина — це твори, які функціонують у дитячому середовищі, але водночас побутують і як зразки певного фольклорного жанру (наприклад, загадки).

Дитячий фольклор — також і власне усна творчість дітей, яка виникає, наприклад, у процесі гри та комунікації. Зразки цієї творчості живуть лише в дитячому середовищі.

Класифікація дитячого фольклору така:

• зразки усної народної словесності, виконувані дорослими для дітей;

• різножанрові фольклорні твори, які побутують у дитячому середовищі;

• зразки усної творчості, які виникають і функціонують внаслідок комунікативної

До середини ХІХ ст. дитячий фольклор не виділявся в окрему групу усної народної творчості та спеціально не записувався. Тільки від другої половини ХІХ ст. і у ХХ ст., відколи зростає зацікавленість суспільства народним життям, починається збирання та з’являються публікації зразків усної дитячої словесності В. Даля, П. Шейна, О. Афанасьєва, П. Іванова, С. Ісаєвича, Г. Виноградова, О. Капіци, М. Мєльнікова, П. Чубинського, І. Манжури, М. Вовчка, М. Лисенка, В. Василенка, В. Анікіна, Д. Яворницького, В. Верховинця та ін.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]