56. Доведіть високий статус бабусі та дідуся в передачі естафети життєвої мудрості підростаючому поколінню.

Сім'я - це не тільки батьки та діти. Більшу чи меншу роль в ній часто грають бабусі і дідусі, а іноді й інші родичі. Незалежно від того, живуть вони разом з родиною чи ні, їх вплив на дітей не можна випускати з уваги.  Перш за все, слід сказати про допомогу, яку надають сьогодні бабусі і дідуся в догляді за дітьми. Вони піклуються про них, поки батьки на роботі, доглядають за ними під час хвороб, сидять з ними, коли батьки вечорами йдуть у кіно, театр або в гості, тим самим якоюсь мірою полегшуючи батьків їх працю, допомагаючи їм зняти напругу і перевантаження. Бабусі й дідусі розширюють соціальний кругозір дитини, який завдяки їм виходить з тісних сімейних рамок і набуває безпосередній досвід спілкування зі старшими людьми.  Дідусі й бабусі завжди відрізнялися здатністю дати дітям якусь частку свого емоційного багатства, чого не встигають іноді зробити батьки дитини через нестачу часу. Кажуть, що між цими людьми та дітьми існує якась «містичний зв'язок»: казка, яку розповідає дідусь, набагато цікавіше, ніж та ж сама, розказана батьком. Дідусь і бабуся займають у житті дитини і тому таке важливе місце, що вони нічого не вимагають від нього, не карають його і не лають, але постійно діляться з ним своїм душевним багатством. Отже, роль їх у вихованні малюка безперечно важлива і досить значна. Більшість бабусь та дідусів прекрасно розуміють, що повна відповідальність за виховання дитини та її підготовку до майбутнього дорослого життя, лежить саме на батьках, тому щиро втішаючись онуками, ні в чому не обмежують їх, а навпаки прагнуть подарувати лише свою безмежну любов, ласку, дають можливість відпочити і повною мірою насолодитись життям. Час проведений разом з дідусем та бабусею, дітьми завжди сприймається як свято. У дитинстві, для кожного малюка, саме дідусь та бабуся своєю добротою і любов’ю, доповнюють образ загального сімейного щастя. Головне завдання - виростити дітей щасливими! І бабусі й дідусі відіграють у цьому процесі незамінну роль! Цінуйте це! Ми бажаємо вам міцної родини!

58. Охарактеризуйте здобутки народної педагогіки про дитинознавство і визначте можливості їх використання в повсякденній діяльності вчителя.

Народне дитинознавство - це сума психолого-педагогічних знань про дітей, набутих у процесі навчально-виховної практики народу.

Дитинознавство зосереджує в собі і погляди народу на фор­мування та розвиток особистості дитини. Воно виступає як орга­нічний компонент духовної культури нашого народу, українсь­кої родинної етнопедагогіки. Наш народ мав глибокі знання внутрішньої природи дитини й виняткове вміння здійснювати підхід до неї на основі врахування вікових особливостей, статі, індивідуальних рис характеру.

У процесі багатовікової практики, контактів з дитиною і спо­стережень за нею наш народ нагромадив величезну кількість цінних знань про дітей. Однак науковці звернули на них увагу порівняно недавно. Наприкінці XIX - на початку XX століття на сторінках періодичної преси почали з'являтися повідомлення про родильну обрядовість і догляд немовлят. Цікаві відомості містить праця М. Костомарова «Сімейний побут у творах південноруської народної пісенної творчості», праця «Дитина в звичаях і віруваннях українського народу» М. Грушевського, праці І. Франка «Жіноча неволя в руських піснях народних», «Дітські слова в українській мові». У 1921 р. в с. Старосілля Остерського району Чернігівської області була заснована перша в Україні етнографічна дослідна станція. Пра­цівник станції Н. Заглада видала монографію «Побут селянсь­кої дитини» . У роки сталінського свавілля були піддані анафемі дослідження в галузі етнографії дитинства. Інтерес до етнопедагогіки відновився на початку 1970-х років і пов'язаний з іменем В. Сухомлинського, який бачив у народі «живе вічне джерело педагогічної мудрості». Згодом українського дитинознавства певною мірою торкалися у своїх творах

С. Бабишін, Н. Гаврилюк, Г. Довженок, В. Скуратівський, М. Стельмахович, Є. Сявавко.

Відродження національної духовності ставить за мету вчити­ся в народу, запозичувати в нього багатющі знання та досвід, і в цьому річищі народне дитинознавство відіграє першорядну роль.