44. Обґрунтуйте суть поняття "форми народного виховання", охарактеризуйте найефективніші з них.

Важливим шляхом реформування системи виховання е відновлення виховного потенціалу народної педагогіки і, разом з тим, впровадження нових форм і методів, що слугувало б головній меті національного виховання, а саме: набуття молодим поколінням соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури міжнаціональних взаємин, формування у молоді незалежно від національної належності особистісних рис громадян Української держави, розвиненої духовності, фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, екологічної культури.

У народній педагогіці сформувалися наступні форми організації виховного процесу:

- індивідуальна, що передбачає раннє родинне виховання;

- групова, для якої характерне включення дітей та молоді у спілкування з однолітками, дорослими;

- фронтальна передбачає участь у народних обрядах, святах.

Впровадження ідей народної педагогіки у повсякденну практику виховання школярів може здійснюватися наступними шляхами: організацією фольклорних та етнографічних експедицій по історичних місцях, до народних умільців; проведенням календарних і родинних свят, обрядів, вечорів, вечорниць, ярмарок на фольклорній основі; веденням літопису; складанням генеалогічних карт; залученням учнів до активної участі у збереженні святинь свого народу, пам´яток історії та культури, його природи; зустрічей з представниками старших поколінь; організацією гурткової роботи з ознайомлення із народно-прикладним мистецтвом, фольклором, народними інструментами; створенням етнографічних музеїв.

46. Доведіть гуманістичний характер народної дидактики, дайте класифікацію її основних принципів.

Народна дидактика - це складова народної педагогіки, здо­бутки народу в галузі освіти і навчання, його погляди на знання і їх роль у житті людини, джерела, шляхи набуття знань, Народна дидактика своїм змістом спрямована на те, щоб дати кожному індивіду систему знань, умінь та навичок, які охоплю­вали б основні види діяльності людини - навчальну, виробничо-трудову, сімейно-побутову, суспільно-громадську. Зміст освіти в народній дидактиці обумовлений життєвими потребами трудової діяльності людини. При цьому велика увага звертається на тре­нування розуму, вироблення творчих нахилів, розвиток природ­них здібностей, розв'язання виховних завдань у процесі навчання.

принципи, методи, прийоми народного навчання, його засоби; на зміст народного навчання, умови трансформування різноманітних знань у якості особистості.

Народ постійно шукав раціональних шляхів організації навчан­ня. Усе це знайшло відображення в принципах на­вчання:принцип природо відповідності - навчання треба проводити з урахуванням природи дитини, зокрема її особливої схильності й податливості до навчання.«Тоді учи, як упоперек на лавці лежить, а як упо­довж ляже, тоді вже його трудно вчити»; принцип наочності -«Краще один раз поба­чити, ніж сто разів почути»; принцип доступності навчан­ня - посильність для дитини, ґрунтування нових знань на життє­вому досвіді, шлях у навчанні від легкого до важкого, від невідо­мого до відомого, від простого до складного;принцип науковості- народна дидактика відстоює достовірні, правдиві, наукові знан­ня: «Той дає раду, хто знає правду», «Наука в ліс не веде, а з лісу виводить», «Чим більше науки, тим довші руки»; принцип виховуючо­го навчання. Народ інтуїтивно дійшов і до розуміння того, що необхідна систематичність в одержанні знань, неперервність осві­ти: «Вчитися — усе одно, що плисти проти течії: зупинився на хвилину — і тебе віднесло назад», «Чоловік розуму вчиться ці­лий вік».