30. Визначте педагогічну суть народного афоризму "у підлітка розум і серце часто не в ладу".

31. Проаналізуйте основні шляхи формування у дітей народного (національного) світогляду.

В українців, як і в представників інших народів, історично виробився самобутній світогляд. Національний світогляд – це обумовлена культурно-історичними умовами система поглядів, переконань, ідеалів, яка складає основу національної духовності і відображається в ідейній, морально-етичній спадщині, традиціях і звичаях української нації, її минулій історії і сучасному бутті. Український світогляд розкриває народне ставлення до природи, людини, пояснює смисл життя, місце людини в ньому. Світогляд опирається на розуміння народом таких фундаментальних понять, як світ, людина, народ, нація, любов, віра, надія, духовність та ін. Українському світогляду притаманна філософсько-психологічна риса – утвердження органічної єдності, гармонійного злиття Людини і Природи, Народу і Космосу.

У виховній роботі педагог врахувує, що світогляд українців відзначається об'єктивністю, реалістичністю, глибинним осягненням першоструктур буття, поєднанням глибокого ліризму, душевного багатства і проникливої логічної думки. Навіть ті світоглядні народні уявлення, погляди, які довгий час тлумачились офіційною наукою як ідеалізм і містика, марновірство і забобонність народних мас (психічні явища, пов'язані з екстрасенсорикою, парапсихологією, астрологією, телепатією, козацьким характерництвом тощо), у наш час набувають наукового обґрунтування. Учні переконуються в тому, що в такій найскладнішій сфері буття, як психіка, народний світогляд виявився більш проникливим і далекоглядним, ніж науково-офіційний епохи застою, завдяки гострій інтуїції і глибокій та чіпкій спостережливості праці, їх багатовіковому досвіду життя.

Всіма наявними в ній засобами національна система виховання цілеспрямовано і систематично формує в учнів народне світовідчуття і світорозуміння, світоглядну позицію. Національний світогляд, його глибина і багатство найяскравіше відображені в міфології, фольклорі, символіці, прикметах, віруваннях, традиціях і звичаях народу, матеріалізовані в історичних подіях і здобутках національної культури.

Національний світогляд є тим базовим компонентом особистості, фундаментом її духовності, на основі якого формується науковий світогляд.

32. Використовуючи конкретні джерела, визначте вклад к.Д.Ушинського, с.Русової, г.Ващенка, в.Сухомлинського у вивчення етнопедагогічного досвіду.

Першим, хто збагнув силу і велич народної педагогіки, сказав про неї своє авторитетне слово, зробив її вінцем своєї педагогіч¬ної теорії та поставив народну педагогіку на п'єдестал, був вітчизняний педагог К.Д. Ушинський. Він переконливо показав правомірність народної педагогіки як попередниці педагогіки наукової, закликав до ґрунтовного і всебічного вивчення вихов-ного досвіду трудових мас. Не випадково центральною ідеєю пе¬дагогічної концепції педагога є ідея народності виховання, ідея розвитку національної школи і формування національної само¬свідомості народу.

К.Д. Ушинський розкривав теоретичні основи майбутньої національної системи виховання, з'ясовував ті принципи, на яких повинна будуватися діяльність загальноосвітньої народної шко¬ли. Насамперед він вимагав передати справу народної освіти в руки самого народу.

Підвалиною у розв'язанні С. Русовою всіх педагогічних про¬блем була українська народна мудрість, українська етнопедагогіка. Українськими проблемами для неї були: рідна школа, яка відповідає духовному складу українського народу, створення укра¬їнських дитячих закладів (дитсадків), національний характер як основа виховання, створення української навчальної літератури, формування національної духовності і самосвідомості підрос¬таючого покоління.

С. Русова зазначала, що виховання буде дієвим, коли будува¬тиметься на національному ґрунті (рідна мова, рідна пісня, релі¬гійні обряди).

Народна педагогіка постійно надихала В.О. Сухомлинського, орієнтувала його на пропаганду ідей виховання в дітей і молоді любові до батьківщини, до матері, батька, рідних, поваги до старших, сердечної чуйності, дієвої готовності надати людині допомогу, старанності, трудової майстерності й кмітливості, дбай¬ливого ставлення до природи, її багатств, милосердя, гуманності, почуття честі і гідності, щедрості, скромності, правдивості, совісті, доброти, співпереживання, обов'язку і відповідальності.

Григорій Ващенко був глибоко переконаний, що наша національна сис¬тема виховання має ґрунтуватися на українській духовності, на нашому національному виховному ідеалі. Стислу формулу свого ідеалу він формулював у словах: «Служіння Богові та Україні». Виховний ідеал «має на собі печать вічності». Він пов'язаний з природженою релігійністю українця, з рідною землею та приро¬дою, з християнською українською душею. В основу виховного ідеалу педагог поклав загальнолюдські та національні цінності, моральні закони творення добра і боротьби зі злом, за побудову справедливого ладу, виплеканого на любові і красі.