Аналіз собівартості одиниці виробу
В умовах ринкових відносин проведення аналізу собівартості одиниці виробу важливе, по-перше, для формування ринку аналізованої продукції і залучення покупців; по-друге, для збереження і досягнення високої ефективності виробництва з метою виготовлення продукції з високою конкурентоспроможністю. У процесі аналізу розкриваються резерви зниження собівартості окремих виробів. Проводять попередній і подальший (ретроспективний) аналізи. Завдання попереднього аналізу полягає у визначенні можливостей підвищення прибутку і рентабельності за рахунок прогнозного зниження собівартості одиниці продукції, а завдання подальшого аналізу – вивчити динаміку цього показника, оцінити рівень виконання прогнозу щодо виявлення резервів подальшого зниження собівартості. Динаміку собівартості одиниці виробу вивчають шляхом порівняння її рівня за низку періодів. Важливим є вивчення структури собівартості одиниці виробу. Для цього визначають частку кожної статті (або групи статей) у повній собівартості досліджуваного виробу. Це дає можливість з'ясувати, чи є цей виріб матеріало- або трудомістким, що, у свою чергу, дає змогу розробити основні напрями пошуку резервів зниження собівартості. Структуру собівартості одиниці виробу вивчають за кілька звітних періодів (років, кварталів та ін.). Рівень виконання прогнозного завдання оцінюють шляхом порівняння фактичної і нормативної собівартості виробу загалом і за статтями витрат, після чого складають аналітичну таблицю, за якою визначають економію або перевитрати за кожною статтею калькуляції. Наступним етапом аналізу є вивчення чинників зміни окремих статей або груп статей калькуляції. На зміну чинника цін впливають зміни рівня транспортно-заготівельних витрат, структури витрат матеріалів (співвідношення між окремими видами матеріалів, що мають різні ціни), частки відходів кон'юнктури ринку та ін.
Аналіз собівартості порівняльної продукції.
До порівняльної ТП відносять усі вироби, що вироблялись на підприємстві в звітному році, випуск яких здійснювався і торік, якщо тоді їхнє виробництво не носило дослідного характеру і не знаходилося в стадії освоєння. Знову освоюваний виріб в її склад не включається. Для аналізу собівартості порівняльної продукції необхідно мати такі дані: 1.Витрати на запланований випуск ТП за рівнем собівартості: а) фактичної минулого року; б) планової звітного року; в) економія ("-") перевитрата ("+") у порівнянні з минулим роком відповідно до плану абсолютної суми і відносна %; 2. Витрати на фактичний обсяг ТП за рівнем собівартості: а) фактичної минулого року; б) планової звітного року; в) фактичної звітного року при планових цінах на ресурси; г) фактичної звітного року при фактичних цінах на ресурси; д) фактична сума перевитрати ("+") у порівнянні з минулим роком; абсолютна сума і відносна у %. 3. Відхилення від планового завдання: а) абсолютна сума; б) відносна у %; Також можна здійнювати Порівняльний аналіз на ранніх стадіях життєвого циклу продукції з метою вивчення загальних тенденцій і напрямів розвитку техніки, можливостей продажу нової продукції, оцінювання техніко-економічного рівня продукції та його оптимізації, рентабельності виробництва і реалізації продукції. Об'єктами порівняння можуть бути технічні системи, вироби, окремі вузли, деталі, функції, параметри та ін. Порівнюють із кращими зразками галузі закордонних країн (зі світовим рівнем). Собівартість продукції є найважливішим показником економічної ефективності її виробництва. У ній відбиваються всі сторони господарської діяльності, акумулюються результати використання всіх виробничих ресурсів. Від її рівня залежать фінансові результати діяльності підприємства, темпи розширеного відтворення, фінансовий стан суб'єктів господарювання, конкурентоспроможність продукції.