Практичне засвоєння теоретичного матеріалу Завдання 1.

1. 3 поданих пар утворіть складнопідрядні речення, використовуючи потрібні сполучники чи сполучні слова, і поставте розділові знаки.

У піщаній частині суміші застосовується виключно пісок, через те що він знижує коефіцієнт внутрішнього тертя.

Підвищений уміст бітумного в’яжучого необхідно стабілізувати, тобто запобігти його відслоєнню.

У весняний період земляне полотно автомобільної дороги знаходиться у найгіршому стані, що призводить до погіршення працездатності дорожніх споруд.

Добавка із контейнера подається у ваговий бункер, де вона дозується.

Відсутність методик із визначення термінів обмеження автомобільного руху призводить до того, що рішення щодо обмеження руху часто затримуються.

2. У поданих безсполучникових реченнях розставте розділові знаки.

Керівник коректно вказує на недоліки – працівники більш сумлінно працюють. На сьогодні в українському суспільстві продовжується трансформація політичної еліти, відзначається зміна соціального статусу елітних груп, розвивається їх взаємодія з іншими учасниками політичного процесу. Ще до початку робочого дня десять хвилин – усі на місцях.

3. У поданих реченнях розставте розділові знаки, підберіть потрібні сполучники.

Робота дробарок ударної сили ґрунтується на принципі руйнування матеріалу, (що, ніби, немов, наче, який ) надходить до дробарки. Існують дробарки молоткові, (задля того щоб, як, щоб, хоч, в яких, ніби) робочі органи шарнірно підвішені на диску-роторі, (ніж, тому, після того як, щоб, тому що, що) обертається з великою швидкістю, та роторні, (мов, якби, наче, в яких) робочі органи жорстко закріплені на обертовому роторі. Якщо визначена модель, (задля, тому, в якому, то, що ) є всі підстави для створення методики розрахунку.

4. У поданому тексті розставте розділові знаки.

Розмовляючи, ми ніколи не замислюємося над тим, а яке це слово - старе чи молоде, давнє чи недавнє, хіба що якась обставина зверне на це нашу увагу. Та й не дивно: адже переважна більшість найчастіше вживаних слів - це слова, можна сказати, «вічні»: вони настільки давні, що були вже тоді, коли ще не було самих слов'янських мов, однією з яких є українська мова, а була праслов'янська - своєрідна й змінна -мовна єдність. Такі слова, як рука, нога, голова, ніс, дім, вікно, стіна, піч, мати, син, отець, брат, сестра та інші є в мовах усіх слов'ян з прадавніх часів.

Знати вік слова - не просто цікаво, це ще й важливо для всіх, хто хотів би мати високу мовну культуру. Ось ряд слів, які нам усім знайомі, бо зустрічаються щодня - в газетах, по радіо, в телепередачах: ентузіаст, догматик, комітет, опозиція, організація, енергія, фанатизм, катастрофа, екземпляр, індивідуалізм. Знаєте, звідки вони виписані? З листів і щоденника Т. Шевченка! Важко повірити, правда?

Подивіться, як близько сходяться поняття "культура мови" і "загальна культура": людина, яка знає вік слова, знає його значення, походження, знає, які історичні, культурні чи побутові причини викликали його появу, отож і знає, як ним найкраще користуватися.

Змістовий модуль 6 (15)

Культура усного ділового спілкування: загальні риси

1. Техніка і мистецтво усного ділового спілкування: основні вимоги.

2. Стандартні етикетні ситуації. Система мовних формул.

3. Енергетика мовлення.

4. Використання паралінгвістичних засобів у діловому спілкуванні.

Самостійна робота:___________________________________________

______________________________________________________________

СТИСЛИЙ ВИКЛАД МАТЕРІАЛУ

1. Техніка і мистецтво усного ділового спілкування: основні вимоги

Спілкування відбувається за певними правилами і вимагає серйозної, ґрунтовної підготовки. Щоб досягти успіху в спілкуванні, потрібно оволодіти певною «технікою» та застосовувати її у щоденній практиці.

Під технікою спілкування розуміємо сукупність стандартів культурної поведінки, етичних і естетичних норм у послуговуванні вербальними (словесними) і невербальними (погляд, жести, міміка) засобами комунікативної взаємодії. Поєднання цих елементів під час комунікації і становить мистецтво спілкування.

Через спілкування виявляється стан мовної культури суспільства, рівень володіння усним мовленням та характер взаємин між людьми.

Щоб оволодіти мистецтвом спілкування, потрібно дотримуватися основних його правил:

1. Бути у спілкуванні ввічливим, привітним і доброзичливим, з повагою ставитись до співрозмовника.

2. Уміти відчувати співрозмовника, враховувати його настрій.

3. Стежити за реакцією співрозмовника на мовлення, апелювати до нього:

Зверніть увагу, будь ласка, на... Як ви переконалися... Вам уже відомо, що...

4. Змінити тему розмови, якщо вона не подоба­ється співрозмовникові.

5. Брати до уваги статусні ознаки співрозмовника (вік, стать, професію, посаду, рівень освіченості).

6. Уміти слухати й не перебивати співрозмовника. Увага до мовлення засвідчується фразами, що спонукають до спілкування:

Говоріть, будь ласка, я вас слухаю! Я вас уважно слухаю! Продовжуйте, будь ласка!

7. Бути максимально делікатним, не ставити запитань, які б виявилися недоречними.

8. Своєчасно реагувати на запитання співрозмовника. Якщо відразу не можете відповісти, то скористайтеся такими фразами:

Я не готовий зараз дати відповідь. Дозвольте подумати.

На жаль (на превеликий жаль], не володію достатньою інформацією, щоб відповісти одразу.

9. Вдало обирати тему, логічно будувати текст, до­тримуючись норм у використанні мовного матеріалу.

10. Уникати багатослівності, надуживання термінами, професіоналізмами, цитуванням.

11. Належно обґрунтовувати свої думки.

12. Добирати мовні засоби, не виходячи за межі стилю, який відповідає комунікативній ситуації.

13. Брати до уваги присутність третьої особи. Якщо під час спілкування присутня третя особа, то потрібно приділяти увагу і їй, тобто адресувати певні звернення:

А ви що з цього приводу скажете? А ви, добродію Кравченко (пане Петре), не хотіли б висловитися (щось додати до наших міркувань)? Гадаю, що й пан Петро такої ж думки. Цікаво було б знати думку пана Петра.

14. Послуговуватись у спілкуванні формами ввічливості, що підкреслюють шанобливе ставлення до людей: Даруйте! Вибачте!Будь ласка, не ображайтеся! Перепрошую, чи не могли б ви... Щиро дякую за....

Щоб стати цікавим співрозмовником, необхідно:

— мати всебічні знання та інтереси, які постійно слід розвивати і поглиблювати;

— говорити про те, що цікавить слухачів;

— запам’ятовувати и записувати все цікаве, що чуєте або читаєте;

— обмірковувати початок розмови, щоб він привернув увагу слухачів;

— розмову будувати за принципом логічної послідовності: коли наступне випливає з попереднього, коли тези підкріплюються аргументами, а висновки закономірні й умотивовані;

• наводити цікаві факти;

• залучити слухачів до дискусії.