Орфограма «Правопис і синонімія сполучників»

1. Р а з о м пишемо складні сполучники, які становлять тісне поєднання службових, а також повнозначних слів із частками або прийменниками, наприклад: аби, абощо, адже, аж, аніж, зате, мовби, мовбито, начеб, начебто, немов, немовби, немовбито, неначе, неначебто, ніби, нібито, ніж, однак, оскільки, отже, отож, притім, притому, причім, причому, проте, себто, таж, також, теж, тож, тобто, тощо, цебто, щоб, якби, якщо.

Сполучники	Однозвучні самостійні слова
Учитель сказав, щоб уранці ми   зібралися біля школи.   Якби мені черевики, то пішла б я   На музики (Нар. те.).   Якщо будем всі труситись, хто   заступить рідний край?   Ми теж добре підготувалися до   конкурсу.   Таж про це вже повідомляла   місцева преса.	Я довго думав, що б вам розповісти.   Ми радилися, як би краще виконати   цю роботу.   Як що трапиться, негайно   надсилайте спішне повідомлення   телеграмою.   Діти виконали те ж завдання,   що й ми.   Уночі все та ж декорація світу, море, вершини гір, місяць (0. Гончар).

Примітка. Сполучник можна замінити синонімічним спо­лучником, а з однозвучним поєднанням інших частин мови цього чинити не можна. Можливі такі синонімічні заміни сполучників, наприклад: Таж (адже) про цю подію вже йшло­ся. Життя таке коротке — тож (тому) спішімо робити добро (О. Довженко). Я теж (також) там був учора; Не смійся з другого, щоб (аби) тобі не було того (Нар. тв.). Якби (коли б) знав, де впав, то соломки б підослав (Нар. тв.). Не радий хрін тертушці, а проте (однак) на кожній танцює (Нар. тв.). Взимку холодно, зате (але) комарі не кусають (Нар. тв.). За моїми відомостями, вони в саду і притому (до того ж) в найкращому настрої (І. Микитенко). Сто карбо­ванців зашила йому мати в підкладку піджака, причому (і то) зашила сировою ниткою (Гр. Тютюнник).

 

2. О к р е м о пишемо:

а) сполучники з частками б, би, ж, же, якщо вони зберігають підсилювальне значення, наприклад: хоча б, коли б; хоч би; коли б то; або ж, адже ж, але ж, все ж, бо ж, отже ж, до того ж;

б) складені сполучники, наприклад: дарма що, для того щоб, замість того щоб, з тим щоб, з того часу як, завдяки тому що, дякуючи тому що, до того часу поки (як), після того як, при цьому, та й, то й, так що, тільки що, тимчасом як, тому що, у міру того як, через те що.

 

З д е ф і с о м пишемо сполучники з підсилювальними частка­ми -бо, -но, -то: отож-бо, тільки-но, тож-то, тому-то, тим-то, якби-то.

 

Увага! До неповторюваних сполучників належать: а,  але, проте, зате, однак. До повторюваних: / — /, ні — ні, то — то, чи то — чи то, не то — не то. Окрему групу становлять парні сполучники: не стільки... скільки; не тільки... а (але)щяк... так і;як не... так;якщо... то; коли... то; хоч... але; чим... тим, що... то.

За значенням сполучники бувають:

1. Сурядні (для з'єднання однорідних членів або рівноправ­них речень) —

єднальні: / (й), та (у значенні і), також, і...і, ні...ні, як...так і,

 

не тільки...а й;

протиставні: а, але, та (у значенні але), зате, проте, однак, розділові: або, чи, або...або, чи...чи, то...то, не то...не то, чи то...чи то.

 

2. Підрядні (для приєднання підрядних речень до головного) :

порівняльні: як, що, мов, мовби, мовбито, немов, немовби, не­мовбито, неначе, наче, неначеб, неначебто, ніби, нібито, буцім, буцімто;

часові: як, перед тим як, після того як, відтоді як, з тих пір як, тимчасом як, в міру того як, як тільки, тільки що, скоро, ледве, щойно;

причинові: бо, тому що, через те що, затим що, оскільки, позаяк;

мети: щоб, для того щоб, задля того щоб, аби;

умовні: якщо, якби, коли б, аби раз;

допустові: хоч (хоча), хай, нехай, дарма що, незважаючи на те що;

наслідковий: так що.