2. Правила правопису прислівника в офіційно-діловому стилі й фаховій документації

1. Р а з о м пишуться:

а) складні прислівники, утворені сполученням прийменника з прислівником: віднині, відтепер, донині, дотепер, забагато, задовго, занадто, набагато, навічно, надалі, надовго, назавжди, назовсім;

б) складні прислівники, утворені сполученням прийменника з іменниковими формами, у тому числі дієслівного та прикметникового походження: безвісти, безперестанку, (у-) вбік, (у-) ввечері, (у-) ввіч, наспіх, насподі, насторожі, наяву, обік, обіч, одвіку, опівдні, опівночі, опліч, підряд, підстрибом, побіч, поблизу, поверх, повік, поволі, пошепки, поспіль, скраю, спереду, спочатку;

в) складні прислівники, утворені сполученням прийменника з прикметниковими формами: віддавна, востаннє, (у-) вручну, догола, допізна, дочиста, завидна, замолоду, заново, звисока, згарячу, злегка;

г) складні прислівники, утворені сполученням прийменника із займенником: (у-) внічию, (у-) втім, навіщо, нащо, передусім, почім, почому; але: до чого, за віщо, за що та ін. в ролі додатків;

ґ) складні прислівники, утворені сполученням прийменника з числівником: (у-) вдвоє, (у-) втроє і под.; (у-) вперше, (у-) вдруге і под.; надвоє, натроє і под.; удвох, утрьох і под.; водно, заодно, поодинці, спершу (але: по-перше, по-друге і под.);

д) складні прислівники, утворені сполученням кількох прийменників із будь-якою частиною мови: (у-) вдосвіта, зав-більшки, завглибшки, завдовжки, завтовшки, завчасу, завширшки, знадвору, навзнак;

е) складні прислівники, утворені з кількох основ (із при­йменником чи без нього): босоніж, вірогідно, воднораз, водно­сталь, водночас, (у-)втридорога, ліворуч, мимоволі, мимоїздом, мимохідь, мимохіть, насамперед, натщесерце;

є) складні прислівники, утворені сполученням часток аби-, ані-, де-, чи-, що-, як- із будь-якою частиною мови: абияк, аніде, деколи, чимало, щовечора, щодня, якраз, якнайкраще та ін.

Але: аби тільки, дарма що, поки що, чи що, як коли, як слід, як треба.

Слід відрізняти складні прислівники від прийменників або часток з іншими частинами мови, коли останні зберігають у реченні свої функції, отже, і пишуться окремо:

Забагато працювати. — За багато років уперше зайшов.

Стало набагато легше. — Зал на багато місць.

Насилу доїхали. — Покладався лише на силу.

Ми чуємо це вперше. — Постукав у перше вікно.

Нащо було починати справу ? — На що ви натякаєте ?

Утім, я не заперечую. — У тім краю завжди весна.

Він повернув убік. — Ударив у бік.

Надіслав листа додому. — Підійшов до дому.

2. О к р е м о пишуться:

а) прислівникові сполучення, що складаються з приймен­ника (іноді з часткою) та іменника, в яких останній зберігає своє лексичне значення й граматичну форму:

• без відома, без жалю, без кінця, без кінця-краю, без краю, без ладу;

• на радість, на радощах, на руку, на самоті, на світанку, на скаку, на славунад силу; не з руки; ні на гріш;

• під боком, під гору, під силу, під час, під вечір;

• по весні, по закону, по змозі, по знаку, по можливості, по правді, по силі, по совісті, по сусідству, по суті, по черзі, по честі, до щирості;

• у вигляді, у вічі, у поміч, у стократ;

б) сполучення, що мають значення прислівників і складаються з двох іменників (числівників) та прийменників (або без них):

- від ранку до вечора, день у день, з боку на бік, з дня на день, один по одному, один в один, раз по раз, раз у раз, рік у рік, з року в рік;

в) сполучення, що мають значення прислівників і складаються з узгоджуваного прикметника (числівника, займенника) й іменника:

- другого дня, таким чином, темної ночі, тим разом, тим часом (але тимчасом як);

г) прислівники, утворені сполученням прийменника з пов­ним прикметником чоловічого чи середнього роду: в основному, (у) в цілому;

ґ) прислівники, утворені сполученням прийменника по зі збірним числівником: по двоє, по троє, по четверо тощо;

д) фразеологічні сполучення у ролі прислівників: дорогою душею, ні світ ні зоря, на віки вічні.

3. Через дефіс пишуться:

а) складні прислівники, утворені від прикметників і займен­ників за допомогою прийменника по із закінченням -ому або (-к)и: по-козацькому (-ки), по-господарському (-ки), по-християнському (-ки), по-іншому, по-своєму, по-сусідському (-ки); також по-латині;

б) складні прислівники, утворені від порядкових числівників за допомогою прийменника по: по-перше, по-друге, по-третє і т.ін.;

в) неозначені складні прислівники з частками будь-, -небудь, казна-, -то, хтозна-; будь-де, будь-коли, будь-куди, де-небудь, куди-небудь, як-небудь, казна-що, аби-то, так-то, хтозна-як ;

г) складні прислівники, утворені з двох однакових, синоні­мічних або антонімічних прислівників: далеко-далеко, ледь-ледь, ледве-ледве, ось-ось; (але: одним одна, один одним, все одно, все рівно, кінець кінцем, сама самотою).

4. Через два дефіси пишуться складні прислівники, утворені повторенням часток або повторенням слова зі службовими компонентами всередині: будь-що-будь, віч-на-віч, всього-на-всього, де-не-де, коли-не-коли, пліч-о-пліч, хоч-не-хоч, як-не-як.