5.Роль вітчизняних вчених у розвитку селекції.

У кінці 19ст.на початку 20ст.теоретичні і практичні основи селекції поглибили своїми працями такі вітчизняні вчені:Червинський-прославився класичними дослідженнями росту тварин; Малігонов-вивчав біологічні основи росту тварин; Кулішов-розробив класифікацію типів конституції тварин,запропонував систематику порід,розробив принципи підбору тварин; Богданов-займався питаннями походження і одомашення тварин; Іванов І.І.-розробив метод ш.о.тв.; Іванов М.Ф.-розробив теорію породотворення,є автором ряду селекційних досягень; Лискун-вивчав генетичні ресурси країни,запрпон.принципи породного районування; Кисловський-вивчав історію розвитку зоотехнії,метод розведення за лініями,використання інбридингу; Вітт-відомий своїми дослідж.в галузі конярства; Гаркаві-запропонував оригінальну схему роботи з породою,на якій засновані принципи сучасної великомасштабної селекції.

6.Відбір та підбір як класичні методи селекції.

Відбір-це цілеспрямований метод генетичного поліпшення тварин шляхом одержання потомства від найбвльш господарсько цінних особин. В.здійсн.:1)визначення походження тв.на основі родовідних батьків;2)оцін.фенотипічних властив.тв.;3)оцін.плем.цінн.твза основними селекц.ознаками;4)визнач.стандартів відбору за селекц.ознаками;5)комплектув.селекцвйних груп кращими тваринами за рівнем їхньої продуктивн.і плем.цінн. Штучний відбір здійсн.людиною і направленний на одерж.тв.з бажаними якостями,спрямований на збільш.у стаді концентрації генів,які сприяють одерж.тв.х бажаними якостями. Природний відбір-це складний процес,що проявл.у виживанні у стаді особин,найбільш пристосованих до умов середовища,причому менш життєздатні особини вилуч.з відтворення стада:вони або гинуть у ранному віці або їх вибраклвує селекціонер.

Підбір-це вибір батьківських пар з метою отрим.нащадків бажаного типу і рівня продуктивності.(синтез кращих генотипів,формування тв.бажаного типу).Основні цілі використ.підбору: 1)спадкове закріплення бажаних якостей,які є у батьків; 2) поліпшення конституції і екстерєру;3)підвищення продуктивн.,скороспілості,ж.м.,збільшення строку господарськ.використ. Підбір посилює ознаки,які мають незначний прояв у перших поколіннях і які таким чинном закріплюються в популяції.

7.Методи розведення тварин.

Чистопородне розведення. У разі чистопородного (чистого) розведення парують тварин, які належать до тієї самої породи, Потомство від таких парувань вважають чистопородним, якщо походження бать­ків підтверджене документально. Основним завданням чистопород­ного розведення є збереження цінних племінних і продуктивних якостей порід, по­дальше поліпшення та збільшення чисельності с/г тварин заводських порід, які мають забезпечувати одержання цінного племінного молодняку для поліпшення товарного тварин­ництва.

Схрещування — це парування тварин різних порід одного виду з метою поєднання цінних якостей вихідних порід. Потомство, одер­жане при цьому, називають помісями, або метисами. Розрізняють такі види схрещування: відтворне (заводське), ввідне (прилиття крові), поглинальне (вбирне, перетворювальне), промислове та пе­ремінне (ротаційне)

Відтворне (заводське) схрещування — основний метод виве­дення нових порід, які поєднували б у собі всі позитивні ознаки ви­хідних порід або переважали б їх. Якщо під час схрещування вико­ристовують дві породи, його називають простим, якщо три і більше — складним. За допомогою цього методу виведено переваж­ну частину сучасних заводських порід тварин.

Відтворне схрещування — найскладніше. Його застосовують тільки в племінних господарствах оскільки чим більше ознак, за якими здійснюється селекційна робота, тим важче провадити відбір та підбір тварин і досягти прояву у потомст­ва всіх господарсько корисних якостей, бажаних для нової породи.

Ввідне схрещування (прилиття крові) застосовують в основ­ному в племінних господарствах із метою подальшого збагачення та посилення деяких господарсько корисних, технологічних і племін­них якостей або виправлення недоліків поліпшувальної заводської породи без зміни її генотипу. У ввідному схрещуванні беруть участь дві близькі за типом породи. При цьому чистопородних маток завод­ської (поліпшуваної) парують з плідниками іншої високопродуктив­ної породи (поліпшувальної), що має саме ті якості, через які й про­водять схрещування.

Поглинальне (вбирне, перетворювальне) схрещування за­стосовують із метою перетворення протягом кількох поколінь тва­рин місцевої (поліпшуваної) низькопродуктивної породи у високо­продуктивну заводську. Для цього маток місцевої породи парують із плідниками поліпшувальної заводської породи і далі помісних ма­ток знову парують із плідниками поліпшульваної породи. У кожно­му наступному поколінні частка крові поліпшуваної породи в два рази зменшується, поліпшувальної — зростає. Схрещування продов­жують до отримання помісей IV — V поколінь, які за доброї вира- женості бажаного типу можна вважати чистопородними.

Промислове схрещування застосовують у товарних господар­ствах для одержання помісей першого покоління як користуваль­них тварин. Існують дві його форми — просте й складне.

Перемінне схрещування — це різновид промислового схрещу­вання, за якого також намагаються використати цінні господарсько корисні ознаки помісних тварин для виробництва товарної продук­ції. Основна мета при цьому — утримати явище гетерозису не тіль­ки в першому поколінні, а й посилити його в потомстві наступних поколінь, які часто переважають гетерозисне потомство першого покоління.

Гібридизація — це парування тварин різних видів із метою одержання користувального поголів’я та виведення нових порід, в яких поєднуються позитивні якості вихідних порід. Таке потомство називають гібридним. Передусім не всякий вид тварин може бути схрещений з іншим через велику анатомічну та фізіологічну відмінність між ними. У тих випадках, коли за зоологічною класифікацією види тварин близькі між собою, гібридне потомство плодюче, у більш віддалених видів воно або зов­сім безплідне, або плодючі тільки матки.