8. Джерела, провідні ідеї та напрями філософської думки Стародавньої Індії.

Основи філософського знання з'являються у Стародавній Індії в І тисячолітті до н. е.. Розвиток давньоіндійської філософії перебігав у три етапи.

1. Ведичний (до 600 р. до н, е.) — передфілософський період, коли формувалися головні ідеї священних текстів індуїзму.

2. Епічний (600-200 рр. до н. е.) — ідеї, втілені в релігійній літера­турі, здобувають власне філософську обробку. Виникають усі основні школи давньоіндійської філософії.

3. Класичний (після 200 р. до н. е.) — час розвитку критичного фі­лософського методу, який вимагає аргументації й доказів. На підґрун­ті критичного методу відбувалася систематизація поглядів і уявлень в індійській філософії.

На кожному з цих етапів філософська думка існувала в різних фор­мах, мала різні джерела. Пёршим з таких джерел є «Веди» — чотири збірки релігійних гімнів, а також численні коментарі до них («Упаніша­ди»). Багато важили для розвитку філософських уявлень тексти поем «Рамаяна» і «Махабхарата», а також сутри — трактати, які підсумову­вали філософські висновки щодо тієї чи іншої галузі знання.

Особливості індійської філософії:

1) орієнтація на авторитет учителя, наставника, його осо­бистість, адже вона є носієм прихованого, незафіксованого, але сут­тєвого змісту, який надає ідеї чи теорії цілісності;

2) тісний зв'язок із релігією. Практично про кожну зі шкіл індій­ської філософії (за окремим винятком) ми говоримо не просто як про філософську систему, але як про систему філософсько-релігійну. Фі­лософські ідеї тут не відокремлюються ні від релігійних, ні навіть від міфологічних, вони «розчинені» в них;

3) орієнтація на розробку життєвих цінностей, що виходять за межі задоволення безпосередніх потреб. Пізнання ототожнюється зі шляхом духовного вдосконалення, при цьому одним із важливих спо­собів збагнення сенсу життя виступає мовчання, особиста внутрішня концентрація. Мабуть, саме тому образ мислителя Сходу уявляється нам як образ самітника (наприклад, Будда).

Німецький мислитель XX ст. М. Вебер називав індійську філософію «філософією втечі від світу».

У класичний період в індійській філософії оформлюється шість основних шкіл, які різняться між собою ставленням до Вед. Ортодоксальні школи (наприклад, йога, санкх'я — усього шість) визнають авторитет Вед. Неортодоксальні (буддизм, чарвака, джайнізм) його заперечують і будують свої уяв­лення на інших джерелах.

Основні ідеї ортодоксальних шкіл індійської філософії:

— Брахман — вища духовна Першооснова. Навколишній.матеріаль-ний світ — ілюзія: насправді існує тільки Брахман. Індивідуальна люд­ська свідомість — невіддільна частина Брахмана. Індійські мудреці порівнювали Брахмана зі щіпкою солі, розчиненою в чаші води: вона невидима, однак повсякчас відчувається в своїй присутності;

— сансара — коло нескінченних тілесних перероджень. Людська душа залучена до цього кола, бо не знає істинної — ідеальної — приро­ди речей і схильна сприймати навколишній світ як щось реальне;

— карма — всесвітній закон етичної віддяки, який зумовлює переродження людини сумою добрих і поганих діянь, вчинених як у нинішньому втіленні, так і в попередніх;

— мокша —- вища мета людського життя,яка полягає втому, щоб вий­ти з кола тілесних перероджень і розчинитися в абсолютному спокої;

— йога — восьмиступеневий шлях звільнення людини, що включає в себе праведний спосіб життя, систему фізичних і дихальних вправ, а також медитацію — «тренування» розуму.

Людина, що практикує йогу, привчає свій розум і чуття до відчуже­ного сприйняття дійсності, внаслідок чого припиняє будь-яку зовнішню діяльність, виходить з-під дії карми і з кола сансари, щоб урешті-решт розчинити свою індивідуальну свідомість в абсолютній всеохопній свідомості Брахмана.

Основні ідеї неортодоксальної індійської школи чарвака-ло-каята:

— стихійний матеріалізм: матеріальний світ існує реально. Він складається з кількох матеріальних елементів: води, вогню, повітря, землі;

— сенсуалізм: світ пізнається органами чуття. Наші чуття сприй­мають світ таким, яким він є насправді;

— гедонізм: людина смертна, тому єдиною осмисленою метою її життя є чуттєві насолоди.