52. Проблема матерії і свідомості у філософії та медицині.

53. Вклад медицини в розвиток філософської уяви про форми руху матерії, простору і часу.

54. Діалектика як наука про загальний зв'язок і розвиток у медицині.

Розвиток медицини пред'являє особливі вимоги до філософської культури медичного працівника. Це обумовлено тим, що з отриманням нової інформації забезпечити правильне мислення без застосування основних принципів матеріалістичної діалектики - об'єктивності та всебічності дослідження, вивчення явищ і процесів у розвитку, розкриття суперечностей у самій сутності предмета, єдності кількісного і якісного аналізу - стає практично неможливим. Серед фундаментальних наук саме філософія сприяє формуванню здатності до аналізу й синтезу фактів, логічного моделювання конкретної ситуації і системного мислення. Тільки філософія - гранично узагальнене теоретичне бачення світу здатна звести незліченні, здавалося б, розрізнені, приватні спостереження, факти, закономірності до деяким принциповим положенням.

Взаємозв'язок медицини і філософії почалася давно, з моменту появи перших ознак абстрактного мислення в лікувальній справі. Не дарма Л. Фейєрбах називав медицину «колискою матеріалістичної філософії». Загальні контури медицини в критеріях античної філософії позначив ще Гіппократ. Оформлення медицини в самостійну природничонаукову і гуманітарну сферу впливу на людину відноситься до Нового часу, коли вона стала органічно пов'язуватися з філософськими концепціями Ф. Бекона, Р. Декарта, І. Канта, Р. Гегеля і інших мислителів.

Медицина як ніяка інша дисципліна потребує розуміння процесів і явищ в їх цілісності. Вирішена, ця найважливіша задача може бути тільки на основі інтерпретації даних медичної науки з позиції діалектичного матеріалізму. Медичному працівнику необхідно, перш за все, бачити зв'язок між різними процесами і явищами при розвитку захворювання, тобто справжню суть патологічного процесу. Що ж стосується твердження, що багато відкриттів у біології та медицині зроблені вченими задовго до того, як були сформульовані основні положення діалектичного матеріалізму, або дослідниками, незнайомими з цими положеннями, то слід враховувати, що зроблене цими вченими було матеріалістично й діалектично по своїй сутності (еволюційна, клітинна теорія, основи генетики, вчення про вищу нервову діяльності та ін). Е. Дюбуа-Реймон великий тим, що заклав основи електрофізіології, а не тим, що стверджував непізнаваність світу. Р. Вирхов здійснив переворот у медицині, вперше довівши матеріальну основу хвороб людини, хоча сам багато в чому дотримувався філософських уявлень, які прийнято називати еклектичними, «вагається» між ідеалістичними і матеріалістичними.

Діалектика, будучи найважливішою складовою частиною філософії, складається з ряду принципів, призначення яких полягає у пізнанні суперечностей розвитку. Для оволодіння діалектичним методом необхідно знання сутності діалектичного матеріалізму - центральної філософської концепції, яка вінчає багатовікову історію філософії.

Згідно матеріалістичної діалектики - жодне явище природи не буде правильно зрозуміле, якщо при цьому не досліджено його зв'язки з оточуючими явищами.