6.4. Собівартість окремих одиниць продукції (робіт, послуг)

Калькулювання (розрахунок) собівартості продукції — це процес обрахування собівартості одиниці об’єму продукції (робіт, послуг). Калькулювання необхідно для обгрунтування ціни одиниці продукції, аналізу витрат на виробництво однакових виробів на різних підприємствах; розрахунку ефективності різних організаційно-технічних заходів.

Документ, в якому відображено результати калькулювання собівартості продукції називається калькуляцією. Складають планові й фактичні калькуляції. Перші розраховуються за плановими нормами витрат, другі – за їх фактичним рівнем. Різновидом планових калькуляцій є проектно-кошторисні калькуляції, котрі складають на стадії проектування виконання геологічних завдань.

Об’єктами калькулювання є: основна продукція (проект виконання геологічного завдання); допоміжна продукція (інструмент, енергія, запасні частини); послуги (ремонт, транспортування); роботи і т.п. У якості калькуляційних одиниць використовуються фізичні одиниці виміру об’ємів конкретних видів робіт (км, фізичні спостереження, метри та інші) або розрахункові одиниці робочого часу (верстато-зміни, бригадо- зміни та інші).

Виділяють калькулювання за повними і неповними витратами. У відповідності до першого методу всі операційні витрати підприємства (як виробничі, так і невиробничі) відносяться на собівартість продукції. За другим методом калькуляція складається за сукупними витратами виробничих підрозділів, формуючи виробничу собівартість продукції, або тільки за їх прямими витратами, формуючи технологічну собівартість окремих видів продукції (робіт, послуг).

На метод калькулювання суттєво впливає широта номенклатури продукції підприємства і специфіка виробництва. Найбільш точним і простим є калькулювання в однопродуктовому виробництві (предметно або технологічно спеціалізованому підрозділі): собівартість одиниці продукції (роботи, послуги) при цьому розраховується шляхом ділення сукупних витрат за визначений період на об’єм виготовленої продукції (робіт, послуг). В умовах багатопродуктового виробництва калькулювання стає менш точним, оскільки виникає проблема правильного розподілу непрямих витрат.

В процесі калькулювання прямі витрати розраховуються безпосередньо на калькуляційну одиницю у відповідності до діючих норм, цін і тарифів. На непрямі витрати спочатку складають кошторис на визначений період, а потім вони розподіляються між різними видами продукції (робіт, послуг).

Під час калькулювання витрати групуються за статтями, перелік котрих залежить від особливостей виробництва (табл. 6.2).

За статтею «Оплата праці інженерно-технічних працівників і робітників» відображаються витрати з оплати праці тільки працівників основного виробництва. Витрати з оплати праці працівників подсобно-допоміжного виробництва вказуються за статтею «Послуги власних подсобно-допоміжних виробництв», заробітна плата адміністративно-управлінського персоналу — за статтею «Накладні витрати». Аналогічно розподіляються витрати з амортизації, зносу малоцінних предметів і тих, що швидко зношуються, палива та інші.

Додаткова заробітна плата інженерно-технічних працівників і робітників (оплата відпусток, часу виконання державних обов’язків, доплати за виконання додаткових функцій та інші) може розраховуватися у відсотках від основної заробітної плати.

Таблиця 6.2

Калькуляція повної собівартості одиниці робіт, грн.

Стаття витрат	Механічне колонкове буріння (1 м)	Проходка наземних гірничих вироблень (1м)	Відбір бороздових проб (1 шт.)
1. Основні витрати
У тому числі:
матеріали
основна і додаткова заробітна плата
відрахування на соціальні потреби
амортизація
знос малоцінних предметів і тих, що швидко зношуються
послуги підсобно-допоміжних виробництв
транспорт
інші
II. Накладні витрати
У тому числі:
загально виробничі витрати
загальногосподарські витрати
непродуктивні витрати
відрахування
Усього собівартість одиниці робіт

Витрати за статтею "Відрахування на соціальні потреби" визначаються за нормами у відсотках від загальних витрат на оплату праці.

Величина витрат матеріального ресурсу у розрахунку на фізичну одиницю об’єму робіт визначається на основі встановлених норм витрачання. При цьому треба враховувати, що транспортно-заготівельні витрати можуть суттєво коливатися за видами ресурсу, а повернені відходи бути відсутніми.

До статті "Амортизація основних засобів" відносяться відрахування за встановленими нормами від балансової вартості основних засобів, що належать підприємству і використовуються безпосередньо в процесі проведення ГРР.

До статті "Знос малоцінних предметів і тих, що швидко зношуються" включаються витрати із економічного зносу переданих в експлуатацію для безпосереднього використання в процесі проведення ГРР малоцінних предметів, польового спорядження, інструментів і виробничого реманенту, що не відносяться до основних засобів.

До статті "Послуги підсобно-допоміжних виробництв та зі сторони" відносяться витрати на послуги і роботи, що виконуються власними допоміжними та підсобними службами, взятими на окремий баланс (ремонтні майстерні, автотранспортні цехи, управління матеріально-технічного постачання та комплектації), а також сторонніми організаціями для забезпечення основного виробництва. До зазначених витрат відноситься вартість усіх видів ремонтів основних засобів, утримання засобів вимірювання, метрології, креслярських, друкарських та розмножувальних робіт, а також послуг усіх видів власного та найманого транспорту (крім авіаційного), що використовується в технологічному процесі проведення геологорозвідувальних робіт. Не відносяться до статті "Послуги" витрати на експлуатацію транспортних засобів, на яких змонтоване спеціальне устаткування: геофізична апаратура, бурове обладнання, підйомники. Ці витрати відносяться до перерахованих вище статей.

На накладні витрати складаються окремі кошториси по підприємству і кожній експедиції на рік з квартальною розбивкою. На одиницю кожного виду продукції (робіт, послуг) вони розраховуються методом розподілу пропорційно основній заробітній платі виробничих інженерно-технічних працівників і робітників:

С_1нв = С_1зп._о × Р_нв , (6.17)

де С_1нв – накладні витрати на одиницю продукції (робіт, послуг), грн.; С_1зп._о - основна заробітна плата виробничих ІТП і робітників на одиницю продукції, грн.; Р_нв - співвідношення накладних витрат і основної заробітна плата виробничих ІТП і робітників, в частках одиниці. Величина Р_нв визначається по підприємству (експедиції) як відношення річного кошторису накладних витрат до фонду основної заробітної плати за той же період.

Стаття «Непродуктивні витрати» визначається тільки за фактичними видатками. При плануванні собівартості ГРР такі витрати не передбачаються.

Контрольні запитання

1. Що ми відносимо до капітальних вкладень і для чого вони призначені?

2. Поясніть зміст терміну інвестиції. Як вони поділяються?

3. Визначте склад і структуру капітальних вкладень в геологічній галузі.

4. Як плануються капітальні вкладення? Які показники служать економічним обгрунтуванням капітальних вкладень?

5. Поняття і види собівартості продукції (робіт).

6. Показники собівартості продукції (робіт).

7. Групування витрат, що формують собівартість продукції (робіт).

8. Як класифікуються витрати?

9. Джерела і шляхи зниження собівартості продукції (робіт).

10. Планування собівартості продукції (робіт) по-факторним методом.

11. Індексний метод розрахунку зниження собівартості продукції (робіт).

12. Кошторис витрат і калькуляція собівартості продукції.

13. Що ви розумієте під терміном «собівартість»? Для чого її потрібно розраховувати?

14. Методи калькулювання собівартості продукції.

15. Назвіть типову структуру собівартості геологорозвідувальних робіт за елементами витрат.

16. Назвіть основні розділи калькуляції собівартості ГРР.

17. Які видатки включає собівартість геологорозвідувальних робіт? Дайте їх коротку характеристику.

18. Для чого здійснюється аналіз структури собівартості?

19. Які джерела і фактори зниження собівартості ви можете запропонувати?