37. Загальна характеристика рекламної практики: цілі, функції, завдання.

Реклама завжди спрямована на споживача, у тому числі і потенційного, вона має на меті сповістити його різними способами про нові товари та послуги та їх споживчі властивості. Реклама – це спеціальна інформація про осіб чи продукцію, яка розповсюджується в будь-якій формі і в будь-який спосіб з метою прямого або опосередкованого одержання зиску. Цілі рекламної діяльності повинні бути чітко встановлені, виражені кількісно та визначено термінами, що дозволяють контролювати ефективність рекламних заходів. Високоякісна інформативна реклама – це найдорожчий інструмент маркетингу; її завдання: створити позивний імідж фірми – виробнику чи посереднику; збільшити чистий прибуток і рентабельність; збільшити кількість покупців та обсяги продажу; стабілізувати обсяги продажу при зменшенні попиту й спаді ділової активності. Є такі функції реклами: - економічна – реклама стимулює збут товару і сприяє зростанню прибутку, прискоренню процесу купівлі-продажу;- освітня – реклама виступає як засіб навчання. Споживач не тільки дізнається про товари і послуги, але і відкриває для себе способи вдосконалення життя;- комунікативна – за допомогою опитувань і анкет, аналізу ринкових процесів і внутрішньофірмових досліджень підтримується зворотний зв’язок фірми;- контролююча – конролює процеси формування переваг груп споживачів щодо різних товарів;- стимулююча – нагадування, спонукання до покупки, встановлення контактів;- психологічна – вплив на розумові і емоційні процеси, на формування та розвиток потреб, на почуття самооцінки.

38. Види та вимоги до реклами. Реклама завжди спрямована на споживача, у тому числі і потенційного, вона має на меті сповістити його різними способами про нові товари та послуги та їх споживчі властивості. Тому існують такі види реклами:- пряма реклама – розсилається поштою або вручається особисто;- реклама в пресі – в газетах, журналах, довідниках, телефонних книгах;- друкована – проспекти, каталоги, буклети, плакати;- екранна – кіно, телебачення, слайди;- зовнішня – щити, світлові екрани, світлові вивіски;- на місці продажу – рекламні матеріали, розміщенні в ресторанах, магазинах, банках, які повинні передати клієнтам коротку інформацію про продукт і звернути на нього увагу;- на засобах транспорту – рекламні матеріали в салонах і на бортах транспорту;- безпосередня – всі види реклами, які покликані схилити споживача негайно купити товар, оформити замовлення або зацікавити в отриманні подальшої інформації. Реклама повинна: мати конкретну адресу; ґрунтуватись на реальних фактах; висвітлювати товарну марку; бути чіткою, не нав’язливою; дотепною, цікавою.

39. Економічна ефективність реклами та інших форм стимулювання збуту, показники і методи їх визначення. Кожен підприємець чи керівник фірми може скористатися будь-яким способом комплексу стимулювання збуту, якщо воно вписується в рамки закону України «Про рекламу». Витрати на комплекс стимулювання збуту в основному великі, особливо на рекламу. Не зважаючи на це на Україні з’являється все більше рекламних агентств, що говорить про попит на такий вид послуг. Економічна ефективність реклами – вимір її впливу на збільшення обсягу продажів. При визначенні впливу реклами на зростання обсягу продажів аналізуються оперативні та бухгалтерські дані. Показниками економічного ефекту можуть бути зміни обсягу прибутку внаслідок проведення рекламних заходів. Стимулювання збуту – це короткочасні міри, що заохочують покупку товару, у той час як реклама призводить доводи на користь покупки товару, стимулювання збуту пояснює, чому це потрібно зробити негайно. Існують такі рівні стимулювання: стимулювання споживача, торгівлі і власного торгового персоналу. Стимулювання споживача – це стимулювання збуту, націлене на заохочення покупки споживачем, містить у собі поширення безкоштовних зразків, купони, знижки, премії та інше. Є операції по стимулювання збуту, що відносяться до твердого типу – це істотне зниження цін, продаж додаткової кількості товару при незмінних цінах. В даний час операції по стимулюванню збуту носять більш м’який характер(ігри, конкурси покупців…). Оцінка ефективності реклами проводиться звичайно по відношенню до її певного виду. Ефект від рекламної діяльності містить як економічні, так і соціально-психологічні складові.

42) Безробіття і зайнятість трудових ресурсів Населення країни поділяються на різні категорії , щодо участі в праці. Розрізняють така поняття: *робоча сила,зайняте населення, безробітні ЗАЙНЯТЕ НАСЕЛЕННЯ – це люди забезпеченні оплатою робочими місцями;БЕЗРОБІТНІ- ЦЕ ТІ ХТО НЕ МАЄ РОБОТИ АЛЕ ШУКАЄ ЇЇ;БЕЗРОБІТТЯ-це соц. економічне явище за якого частина працездатного населення не може знайти роботу . Безробіття в ринковій економіці - стан ринку робочої сили за умов ,коли пропозиція робочої сили перевищеє попит на неї. Безробіття має циклічний характер. Зайнятість - діяльність громадян ,пов’язана із задоволенням особистих і суспільних потреб що не суперечить законодавству і як правило приносить заробіток

43)Види безробіття *Ціклічне (виникає у фазі зпаду виробництва,коли скорочення попиту на товари та послуги зумовлює скорочення попиту на працю) *Структурне(виникає через зміни в технології виробництва і в структурі споживчого попиту в зв’язку з тим зменшується попит в одних професіях і зявляється в іншиз) *фрикційне(виникає у зв’язку із постійного чинністю трудових ресурсів ,масовим явищем є зміна роботи за власним бажаням ,а також через сезонність пенних робіт.)-

44)Причини безробіття . Наслідки безробіття для нац. ЕкономікиПричини:* надто швидке зростаннянаселення яке випереджає збільшення кількості засобів до існування *процес техніки технічні зміни у виробництві*недостатній сукупний попит на товари*висока заробітна плата *структурні зміни в економіці*спади і кризи в економіці*революційна форма – НТР Наслідки: низький рівень соц. економ розвитку країн*зменшення доходів населення,погіршення умов життя людей* соц. потрясіння,зростання злочиності ,розпад сімей*зростання кількості психічних захворювань і самогубств * необхідність додаткових суспільних витрат пов’язаних із підтриманою безробітних

45)Державна служба зайнятості України та соц. захіст безробітних Була створена 1991 р. Вона виконує такі ф-ї:*аналізує та прогнозує попит і пропозиції на робочу силу*інформує населення і давні органи управління про ситуацію на ринку праці*веде облік вільних робочих місць і громадян,які звертаються з приводу працевлаштування*надає допомогу у виборі прийнятої роботи*організовує необхідну підготовку і перепідготовку громадян у системі службі зайнятості обо направляє їх до інших навчальних закладів.

46)Загальний рівень цін та інфляціїІнфляція – стійка тенденція зростання середнього рівня цін, що супроводжується зниженням купівель спроможності нац. Грошової одиниці. Інфляція має місце тоді коли підвищується загальний рівень цін що призводять до знецінення грошей. Інфляція не означає зростання всіх цін в економіці. Ціни на окремі товари можуть поводитися по різному: підвищуватися, знижуватися або залишатися без змін Інфляція виникає тоді ,коли збільшується загальний індекс цін

47) Види та причини інфляції Інфляція- це процес зростання рівня цін в країні в наслідок порушення закону обігу. В аналітичній економіці існують різні класифікації інфляції. Помірна інфляція спостерігається тоді коли ціни зростають повільно - до 10% за рік. Голопуючою є інфляція коли ціни зростають на 20,50,100 або й менше відсотків за рік .Гіперінфляціянастає тоді коли ціни починають зростати на тисячи десятки тисяч за рік. Економісти поділяють інфляцію з одного боку на передбачену й непередбачену а з іншого на збалансовану і незбалансовану. Передбачена - це інфляція яку учасники ринкового процесу очікували і захистилися від її губних впливів. Збалансованою є інфляція в процесі якої відносини ціни не змінюються. Класична інфляція спостерігалася в минулому - від часу її виникнення із запровадженням грошей аж до середини 30-років 20ст. Сучаснаінфляція інфляція - це інфляція другої половини 20 поч 21ст. . Характерною рисою такої інфляції є її хронічний характер. Країни що рішуче пішли шляхом ринкових перетворень частково вже мають певні позитивні результати які відображаються передусім у стримуванні інфляційних процесів зростанні обсягів виробництва підвищення рівня життя населення

48)цілі державного регуюваня :економічне зростання, зайнятість, стабільність цін, конкурентоспроможність нац. ЕкономікиСвітський досвід довів недосконалість механізму, тому економіка більшості країн є змішаною . Її сутність полягає в тому що ринковий механізм та держава спільно забезпечують розв’язання соціально – економічних проблем. Держава виконує свої ф-ї через проведення економічної політики.*Неспроможність конкуренції. *Неспроможність ринку забезпечувати людей суспільними благами. Значна роль у функціонуванні та розвитку суспільства належить суспільним благам. Суспільні блага задовольняють потреби всіх членів суспільства в цілому. Головною ф- ю центрального банку є здійснення контролю за грошовою масою та кредитом в економіці.*Зовнішні ефекти – позитивні обо негативні наслідки виробництва чи споживання товарів і послуг які відчувають ті хто їх не виробляє й не купує. *Економічна нестабільність. Розвиток економіки має циклічний характер що пов’язано з постійними чергуваннями спадів і підселень. *Неспроможність ринку забезпечити справедливий розподіл багатства й соціальний захист людей розвиток соціальної інфраструктури. Таким чином наявність недоліків ринкового саморегулювання зумовлює необхідність державного регулювання економіки.Оскільки соц. – економічнтй розвиток країни залежить насамперед від стабільності її економіки усі крахни намагаються перш за все забезпечити усталені темпи економічного зростання. Державне регулювання економіки – це діяльність органів державної влади щодо цілеспрямованого впливу на поведінку суб’єктів господарювання шляшом застосування різноманітних методів і засобів. Державне регулювання економіки спирається на систему державних інструментів.

49)Інструменти грошового регулювання:емісія грошей ,режими формування валютного курсу Важливим напрямом державного регулювання є проведення грошово – кредитної політики за допомогою якої держава намагається управляти кількістю грошей в економіці та їхньою ціною .Кредитна – грошова політика - це діяльність держави спрямована на забезпечення економіки повноціною та стабільною національною валютою та регулювання грошового обміну відповідно до потреб економіки з метою стимулювання економічного зростання при низькому рівні інфляції й безробіття. Головною ф-ю центрального банку є здійснення контролю за грошовою масою та кредитом в економіці. В Україні головним суб’єктом грошово – кредитної політики є Національний банк . Саме він несе відповідальність перед суспільством за стан монетної сфери.

50) інструменти регулювання у соц. Сфери: перерозподіл доходів, соц. Пільги, допомоги , гарантії для громадянСоціальна сфера і економіка поєднані як причина і наслідок що безперервно змінюються місцями у професії народногосподарського розвитку. До блоку соц. Інструментів відносяться такі що дозволяють уряду здійснювати вплив на головний економічний ресурс - працю. Це *соц. Політика * освіта ,медицина,соц. гарантії ,пенсії. Соц сфера – підсистема національної економіки ,тобто явища,процеси,види діяльності та обєкти,які пов’язані з забезпеченням життєдіяльності суспільства,людини,задоволення їхніх потреб,інтересів. Соц політика держави включає: * регулювання соціальних відносин у суспільстві ,регламентацію умов взаємодії суб’єктів економіки в соціальній сфері * віришення проблеми безробіття та забезпечення ефективної зайнятості * розподіл і перерозподіл доходів населення* формування стимулів до високопродуктивної суспільної праці й надання соц. гарантій економічно активний частині населення *створення системи соціального захисту населеня*захист навколишнього середовища тощо.

51)Світське господарство :зміст та основні етапи розвитку Сучасне світове господарство — складна економічна система, що виникає в процесі діалектичної взаємодії національних господарств, інтеграційних економічних угруповань та наднаціональних економічних організацій світу і розвивається на основі зростаючої інтернаціоналізації продуктивних сил у формі міжнародних економічних відносин, цілісність якому (господарству) надає наднаціональний господарський механізм.На сьогоднішній день можна виділити 4 етапи становлення світового господарства:На першому етапі створюються передумови для формування світового господарства у вигляді світового ринку. Тому його можна назвати підготовчим. Він охоплює період від виникнення суспільного поділу праці (V-IV тисячоліття до н. е.) до становлення великої машинної індустрії у виробництві (середина XIX ст.). Поява суспільного поділу праці породжує передумови для виникнення місцевого ринку, який з часом трансформується регіональний та регіонально-світовий.Подальший розвиток суспільного поділу праці в епоху феод відчутний поштовх для розвитку товарно-грошових відносин і подальшого формування світового ринку (XV-XVII ст.). Новий імпульс форм світового ринку отримало після утвердження в середині 19ст. у провідних країнах світу великої фабрично-заводської індустрії, яка вже об’єктивно не могла існувати без світового збуту.На другому етапі (середина XIX - початок XX ст.) світове господарство набуває рис світового капіталістичного господарства, тобто об’єднує країни капіталістичної системи. Проте єдність соціально-економічної системи не означала рівноправності. Світове господарство на даному етапі складалося з двох підсистем: ринкового господарства індустріальне розвинутих країн і малорозвинутого ринкового і доринкового господарства колоніальних і залежних країн. Між ними склалася система нерівноправного міжнародної поділу праці.Третій етап (з 20-х - до 90-х pp. XX ст.) починається з відокремлення ні капіталістичної системи світового господарства Радянського Союзу, а п другої світової війни ряду країн Східної Європи, Азії, Америки. Найважливішою характерною рисою цього етапу є те, що капіталістична система господарювання перестала бути всесвітньою. Поруч з нею виникла нова, соціалістична система світового господарства.Структура сучасного світового господарства включає дві складові частини по перше, всі національні господарства, яких сьогодні налічується понад 190; по-друге — міжнародні економічні зв’язки (відносини) між країнами-партнерами. У структуру світового господарства входять світові ринки товарів і послуг капіталів, робочої сили, міжнародна валютна система, міжнародна кредитно-фінансова система, сфера обміну в області науки, техніки й інформації, міжнародний туризм та ін

52. Форми міжнародних економічних відносин. Глобалізація світового господарства супроводжується розвитком різних форм міжнародної економічної діяльності, яка включає: міжнародну торгівлю товарами та послугами; рух капіталів і зарубіжних інвестицій; міграцію робочої сили; міждержавну кооперацію виробництва; обмін у галузі науки і техніки; валютно-кредитні відносини. Послідовність перелічених форм відображає реальний історичний хід становлення світового господарства.Міжгосподарські зв'язки починалися зі світової торгівлі, яка пройшла шлях від одиничних зовнішньоторговельних угод до масштабного торговельно-економічного співробітництва та формування світового ринку — сфери стабільних товарно-грошових відносин між країнами, які пов'язані між собою участю у міжнародному поділі праці. Міжнародна торгівля створює велику кількість переваг, що стимулює економічний розвиток окремих країн. Завдяки їй держави отримують можливість імпортувати продукцію, яку вони не виробляють самі. Світова торгівля сприяє поширенню нових ідей та технологій.Останнім часом загальний обсяг світового торговельного обороту збільшувався набагато швидше, ніж загальний обсяг світового доходу. Це свідчить про те, що зовнішньоекономічні зв'язки відіграють дедалі важливішу роль практично в усіх розвинутих країнах.Сучасні держави регулюють торгівлю з іншими країнами. При цьому можуть застосовуватися дві протилежні форми торговельної політики — протекціонізм і вільна торгівля.Важливим чинником міжнародних економічних відносин є експорт капіталу. Вивіз капіталу здійснюється в таких основних формах: прямі інвестиції, портфельні інвестиції, середньо- та довгострокові кредити позичкового капіталу. Прямі інвестиції дають право прямого контролю за іноземними підприємствами та компаніями. Тепер більше поширені прямі інвестиції. Найзначніші експортери капіталу — Японія, США, Франція, Німеччина та Велика БританіяМіжнародні кредити використовуються для поповнення основного капіталу, кредитування та фінансування операцій з придбання акцій, будівництва і реконструкції іноземних підприємств.Важливе місце в розвитку міжнародного виробничого співробітництва посідають спільні підприємства. Останнім часом значно зросли темпи створення таких підприємств у країнах Східної Європи, в республіках колишнього СРСР та Китаї.Надзвичайно сприятливі умови для залучення іноземного капіталу створюються у вільних (спеціальних) економічних зонах (ВЕЗ, СЕЗ). Розрізняють такі види вільних економічних зон: експортні промислові зони, зони вільної торгівлі, парки технологічного розвитку, зони страхових та банківських послуг, комплексні зони. Згідно з існуючими оцінками у світовій економіці діють близько 3 тис. СЕЗ, які обслуговують понад 10% світового товарообороту.Інтернаціоналізація міжнародної економічної діяльності передбачає розвиток такої форми міжнародних економічних зв'язків, як міграція робочої сили. Вона виявляється в еміграції (виїзді за кордон) та імміграції (приїзд трудящих з-за кордону).Існують головні закономірності міжнародних міграцій населення. Вони полягають у посиленні ролі трудової міграції, постійному збільшенні масштабів міграції, значному збільшенні нелегальної міграції, у зростанні серед мігрантів частки висококваліфікованих спеціалістів. Міжнародні науково-технічні відносини здійснюються у різних формах, що включають продаж готових товарів, комплектного устаткування для виробництва, а також патентів, ліцензій, ноу-хау. При цьому продаж технологій стає важливим засобом захоплення іноземних ринків. Значно поширюються також міжнародні маркетинг, інжиніринг, гудвіл, лізинг, надання інформаційних послуг у різних галузях економіки і техніки.На основі розглянутих вище форм міжнародних економічних зв'язків складаються міжнародні валютні відносини — повсякденні зв'язки між приватними особами, фірмами, банками на валютних та грошових ринках з метою здійснення міжнародних розрахунків, кредитних та валютних операцій. Співвідношення між сумою платежів, одержаних з-за кордону, і сумою платежів, переказаних за кордон за певний проміжок часу, називається платіжним балансом держави.Платіжний баланс складається з трьох розділів: рахунок поточних операцій; рахунок операцій з капіталом; розрахунки за офіційними міжнародними резервами (рух ліквідних коштів країни). Стан платіжного балансу держави — важлива характеристика її ролі в системі міжнародних економічних відносин.Інтенсивний розвиток міжнародних економічних зв'язків підтверджує, що інтернаціоналізація господарського життя стає головною тенденцією розвитку сучасного світового господарства. Цьому сприяє діяльність міжнародних організацій. До міжнародних економічних організацій належать організації, які на основі міжнародно-договірних відносин проводять роботу, спрямовану на організацію та здійснення міжнародного економічного співробітництва. Правоздатність, яку мають міжнародні економічні організації, дає їм можливість укладати різні договори як з окрем йми державами, так і з міжнародними організаціями в межах завдань і цілей, закріплених в їх установчих документах.