27. Менеджмент як наукова система управління: управління виробництвом, персоналом, фінансами, збутом.

Важливу роль в успішності розвитку підприємства відіграє наукова система управління та маркетингова діяльність. Для зростання ефективності виробництва система управління підприємством має більше значення ніж впродовж нової техніки і технології. Із зростанням масштабів суспільного значення системи управління економікою. Менеджмент – управління виробництвом; сукупність принципів, методів і форм управління, що розроблюється і застосовується з метою підвищення ефективності виробництва і збільшення прибутку. Менеджер – професійний управляючий, який має спеціальну підготовку і здійснює управління підприємством, фірмою, відділом і т.д. Менеджер повинен бути обізнаний з питань культури, етики, моралі, психологічного і фізичного здоров’я та вдосконалення особи, у результатах наукових досліджень. Здібності, що забезпечують ефективне управління:- здатність управляти собою; - виважені особисті цінності; - чіткі особисті цілі; - постійне особисте зростання; - вміння вирішувати проблеми; здатність керувати; - уміння навчати; - здатність формувати і розвивати ефективні робочі сили. Поява менеджерів зумовлено поглибленням суспільним поділом праці, зростання масштабів підприємств. Управління в широкому розумінні являє собою особливий вид діяльності, який здатний перетворити неорганізований натовп в ефективну цілеспрямовану і продуктивну групу. Здійснити це можна лише через процес планування, організації, мотивації та контролю спільних дій.

28. Менеджмент: суть, поняття і функції. Цілі підприємства і роль менеджменту в їх реалізації.

Важливу роль в успішності розвитку підприємства відіграє наукова система управління та маркетингова діяльність. Для зростання ефективності виробництва система управління підприємством має більше значення ніж впродовж нової техніки і технології. Менеджмент – управління виробництвом; сукупність принципів, методів і форм управління, що розроблюється і застосовується з метою підвищення ефективності виробництва і збільшення прибутку. Менеджмент як галузь людської діяльності виник і розвивається у зв'язку з необхідністю з'ясувати, чому одні організації досягають успіху, а інші занепадають, розорюються. Щоб відповісти на це запитання, тобто розкрити фактори успіху організації, насамперед слід з'ясувати, що вона собою являє. Організація - це група людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення спільної мети.

29. Якісні характеристики сучасного управління та принципи добору управлінських кадрів. Під добором управлінських кадрів звичайно розуміють діяльність, пов'язану з пошуком кандидатів на заміщення вакантної посади, оцінкою їх ділових і особистих якостей з метою обрання найкращого кандидата. Процедура добору кадрів передбачає такі операції:- визначення числа вакантних посад; - формулювання вимог до кандидатів; - збирання інформації про кандидатів;- порівняння ділових і особистих якостей кандидатів й обран¬ня найкращого; - укладення трудового контракту Потребу підприємства в управлінських кадрах визначають залежно від господарської діяльності з урахуванням обсягу виробничої програми, чисельності персоналу, обсягу робіт відповідно до функцій управління, обсягу коштів на утримання апарату, на основі порівняння фактичної наявності управлінських кадрів з плановими показниками. Добір працівників на посади, що відносяться до нижчої управлінської ланки, здійснюється за двома напрямами: висуванням осіб, які працюють на підприємстві;- шляхом залучення кандидатів зі сторони.> Перевагами першого способу є:- він є моральним стимулом для працівників і сприяє подальшому їх самовдосконаленню;- можливість професійного зростання справляє позитивний вплив на моральний стан колективу;-;- колективу вже відомі характер, та фаховий рівень претендента.> Перевагами другого способу є:- підприємство отримує нові ідеї на такому рівні, на якому вони можуть отримати своє практичне застосування;- кандидат зі сторони має переваги щодо додержання встановленої субординації. Пошук нових кадрів повинен мати характер ретельно спланованої компанії, метою якої є проведення конкурсу серед максимально можливого числа кваліфікованих і зацікавлених претендентів. При доборі управлінських кадрів слід враховувати вироблені практикою менеджменту підходи щодо визначення вимог до кандидатів Вимоги до кандидатів на заміщення вакантних посад в апараті управління класифікують з точки зору:- універсальності (універсальні вимоги відбивають якості, характерні для всіх управлінських кадрів, специфічні - для кандидатів на заміщення конкретної вакантної посади);- впливу на вибір (вимоги, дотримання яких обов'язкове для кандидата та які вважаються бажаними);- методів визначення відповідності кандидатів (формальні - вік, стаж роботи, освіта, сімейний стан та ін., які визначаються на основі документів, і неформальні - ділові й особистісні якості).Критерії, якими керується менеджер, приймаючи працівника на роботу, бувають індивідуальними й специфічними. При застосуванні індивідуальних критеріїв вирішальним може бути перше враження від компетентності та ерудиції претендента, або якості професійної підготовки, якій менеджер надає особливого значення, або сукупності багатьох якостей. Щодо специфічних вимог, то для їх формулювання існують характеристики, в яких відбиваються види діяльності, функції, обов'язки, права та ін. У посадових характеристиках використовується більше вимог.

30. Система підготовки управлінських кадрів у розвинутих країнах.Підготовка управлінських кадрів як самостійна галузь освіти виникла ще в 1881 р., коли при Паризькій торговельній палаті було відкрито першу у Франції Вищу комерційну школу. Тоді ж у США при Пенсільванському університеті була створена спеціальна школа підготовки управлінських кадрів, нині кількість шкіл ділової адміністрації, або так званих шкіл бізнесу, приблизно 1100 Підготовка управлінських кадрів відбувається за трьома напрямами: у межах загальної системи освіти (школи бізнесу), у приватній мережі, так званій Американській асоціації управління (АМА) та у промисл Школи ділової адміністрації бувають двох типів - дворічні й чотирирічні. Серед усіх шкіл бізнесу особливо високу репутацію у всьому світі мають дві. Це насамперед Школа ділової активності Гарвардського університету. Екзамени тут не влаштовуються, але проводяться попередні співбесіди, що тривають іноді три-чотири години, під час яких з'ясовуються питання про освіту кандидата, його розумові здібності, загальний розвиток тощо. Після співбесіди вступник проходить випробування в одному із спеціальних бюро психологічних тестів. Наголос знову-таки робиться на розумових здібностях кандидата. За результатами співбесіди і тестування остаточно відбирають на навчання. При школі функціонує цілий ряд окремих курсів (одно-, двотижневих і триваліших). Контингент, який навчається на них, здебільшого люди з 15-20-річним стажем практичної роботи. Тут увага акцентується на вивченні ділових ситуацій Другою відомою в США школою є Слоунська школа ділової адміністрації, котра виникла при Массачусетському технологічному інституті (з 1952 р. - самостійна). Методи викладання тут дещо відрізняються від методів Гарвардської школи бізнесу. Якщо остання основну увагу приділяє діловим навичкам, готуючи власне спеціалістів-практиків, то Слоунська школа більше уваги приділяє теорії. Цікаво й те, що тут на 500 студентів припадає 500 викладачів. Таке співвідношення пояснюється тим, що, за правилами школи, всі викладачі повинні половину свого робочого часу витрачати на науково-дослідну роботу. Навчальні програми щороку переглядаються. Причому здійснює це викладацький склад за участю спеціальної факультативної ради, до якої входять видатні бізнесмени. На різні курси цієї школи приймають, як правило, людей віком 30-40 років з діловою практикою не менше 15 років. Вік студентів дворічної школи та різноманітних тижневих курсів становить звичайно 40-50 років. Другим каналом підготовки управлінських кадрів в Америці є АМА - величезна приватна організація, створена в 1923 р., яка спеціалізується на перепідготовці кадрів та проведенні спеціальних семінарів головним чином для менеджерів середньої ланки. Протягом року АМА організовує до 2000 різних семінарів. Курси, як правило, тижневі й двотижневі, але не більше місяця. Свої відділення АМА має по всій країні. Вступити в це товариство може будь-хто, членський внесок - понад 300 дол. Плата за курси додаткова. Персонал АМА налічує приблизно 400 висококваліфікованих спеціалістів. Крім індивідуальних членів, до АМА входить і цілий ряд організацій - наприклад Асоціація президентів фірм, Асоціація управлінців нижчої ланки, Вища школа міжнародного бізнесу.

31.Сучасний стан формування підготовки управлінських кадрів в Україні. Створення в Україні міжнародних вузів менеджментуСучасний стан кадрового забезпечення державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, що забезпечують виконання Українською державою своїх функцій, на сучасному етапі визнати задовільним не можна. Відчувається гостра потреба у кваліфікованих кадрах, загальновизнаною є “криза керівників”, особливо середньої ланки. На сьогодні єдина кадрова політика щодо державних підприємств, установ та організацій, що забезпечують виконання функцій держави, практично повністю відсутня.Протягом багатьох років до вирішення кадрових питань підходили однобічно, а саме – в кожному працівникові бачили, перш за все, слухняного виконавця, який реалізує вказівки керівника. Сьогодні характер трудової діяльності суттєво змінюється, що ставить підвищені вимоги до формування та реалізації кадрової політики в державі. Особливо важливим це питання є для управління персоналом у державній, у тому числі податковій, службі.Основні вимоги до кадрової політики:1. Державна кадрова політика не повинна бути декларативною, а абстрактною. Навпаки, вона повинна мати творчий, дієвий характер.2. Повинна бути системною, комплексною і всебічною. Це обумовлює її динамічність, а відтак поетапність проведення.3. Як об’єкт треба розглядати все працююче населення, всі його рівні, тобто державна кадрова політика повинна бути загальною.4. Мати новаторський, але не кон’юнктурний характер, йти на декілька кроків вперед, бути прогнозованою, випереджувальною.5. Сучасна державна кадрова політика повинна мати послідовно демократичний характер.Необхідність розробки нової кадрової політики, кадрового забезпечення випливає із змісту тих завдань, які стоять сьогодні перед державою. Необхідно виробити нові ідеї, принципи і технології вирішення кадрових питань, які б відбивали сучасний рівень управлінської науки, практики і вимоги демократичного суспільства.Для виконання своїх функцій державі необхідний апарат службовців. У той же час професійні кадри потрібні всім структурам, які функціонують у межах держави. Держава не може залишити ці кадри поза своїм впливом, тому що без цього не може бути забезпечена нормальна життєдіяльність людей, суспільства в цілому.Державна кадрова політика (де її суб’єктом виступає держава) визначає місце і роль кадрів у суспільстві, мету, завдання, найважливіші напрями і принципи роботи державних структур з кадрами, головні критерії їх оцінки, шляхи вдосконалення підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації, раціональне використання кадрового потенціалу країни.Державну кадрову політику складає сукупність наступних заходів:•підвищення престижності посад, пов'язаних із здійсненням функцій держави•інформаційне забезпечення прийняття кадрових рішень;•оцінка ефективності роботи кадрів;•забезпечення відповідальності та запобігання корупції.Основними принципами побудови і реалізації державної кадрової політики в Україні є:•професіоналізм і компетентність;•оптимальне поєднання повноважень та відповідальності;•політична і релігійна нейтральність;•відкритість і прозорість;• врахування місцевих та регіональних особливостей;• використання передового світового досвіду;• формування нової управлінської національної культури.Мета державної кадрової політики - формування, підготовка, розстановка і раціональне використання висококваліфікованих національних кадрів у державному секторі різних галузей господарства та на різних напрямках діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, створення національної управлінської еліти.

32. Бізнес-план: зміст та стуктура.Бізнес-план є абсолютно необхідною умовою для успішного пошуку і залучення інвестиційних коштів з метою реалізації задуманого проекту, будь то будівництво великого торгового центру або відкриття невеликого надомного бізнесу. На жаль, люди далекі від комерційної діяльності мають дуже смутне уявлення про те, яким має бути бізнес-план і що він взагалі з себе представляє. Ми спробуємо цей пропуск усунути.Бізнес-план - це комплекс найважливіших документів, в яких міститься уся інформація, необхідна для реалізації проекту. Грамотно складений бізнес-план відіграє вирішальну роль у пошуку джерел фінансування проекту. Саме цей документ дає можливість визначити, наскільки пропоновані інвестиційні проекти вигідні для потенційних інвесторів.Структура бізнес –плану:1. Сфера підприємницької діяльності, яку ви виріши обрати і чому, назва підприємства .2.Вибір продукції на ринку 3. Дослідження ринкового середовища майбутнього бізнесу .4.Вибір місця знаходження фірми.5.Прогнозування обсягів продажу продукції.6.Проблеми які можуть виникати під час підприємницької діяльності ( конкуренція, ринок збуту, попит)7.Керівник справою( одна людина, компаньйони, акціонери, кількість працюючих на підприємстві)8. Опис потенціальних ризиків бізнесу ы дій для їх мінімізації.9.Висновки, щодо основних положень бізнес плану. На зміст і структуру бізнес-плану суттєво впливають розміри бізнесу й обсяги фінансових потреб, специфіка сфери майбутнього бізнесу.Зміст і структура бізнес-плану залежать і від інших факторів, зокрема:— конкретних характеристик майбутнього продукту бізнесу та стадії його життєвого циклу— ступеня конкуренції в галузі;— можливостей розширення бізнесу в майбутньому.Структура бізнес-плану не може бути однаковою в усіх випадках, але процес формування структури бізнес-планів різних типів має багато спільного. Зокрема, в структурі будь-якого бізнес-плану можна виділити три блоки.Перший блок — це опис ключових, найважливіших та найзначніших аспектів майбутнього бізнесу; опис того стану бізнесу, якого прагне досягти підприємець стосовно всіх компонентів менеджменту.У другому блоці мають бути кількісно охарактеризовані заходи, які передбачається здійснити, щоб досягти поставлених цілей.Третій блок узагальнює результати розрахунків, зроблених у другому блоці, за допомогою фінансових показників, які, зрештою, і стають найважливішими критеріями оцінювання привабливості конкретного підприємницького проекту.Найскладнішою та найбільш повною щодо висвітлення питань є процедура розробки бізнес-плану для виробничої діяльності. Тому далі розглядатимемо структуру, зміст і методику розробки бізнес-плану, орієнтованого на залучення інвестицій у виробничу діяльність.

33. Маркетинг — діяльність, спрямована на створення попиту та досягнення цілей підприємства через максимальне задоволення потреб споживачів.

Відправною точкою маркетингової діяльності є дослідження ринку. Воно передбачає вивчення поведінки споживачів, попиту на товар, аналіз цін і товарів конкурентів, визначення місткості ринку тощо.

Такий аналіз дає змогу оцінити ринкові можливості й визначити привабливий напрям маркетингової діяльності, на якому підприємство може досягнути конкурентних переваг.

Далі проводять сегментацію ринку, тобто розподіл споживачів на групи на основі різниці в їх потребах, характеристиках та поведінці. Відібравши один чи декілька найпривабливіших сегментів, проводять позиціонування товару на ринку, чітко визначаючи його відмінності від товарів конкурентів.

Прийнявши рішення про ринкове позиціонування, підприємство розробляє комплекс маркетингу.

Комплекс маркетингу — це поєднання чотирьох складових: товару, ціни, методів збуту і маркетингових комунікацій.

Для здійснення маркетингової діяльності на підприємстві необхідно:

– створити службу маркетингу;

– налагодити функціонування маркетингової інформаційної системи;

– визначити стратегію і скласти план маркетингу;

– здійснити маркетинговий контроль.

Процес становлення маркетингу в економіці України відбувається у складних умовах, проте сьогодні вже можна говорити про створення нормативно-правової бази маркетингової діяльності. Пакет законів і декретів контролює і захищає конкурентне ринкове середовище та регламентує діяльність за кожною складовою комплексу маркетингу.

34.. Марке́тингові фу́нкції — окремі види або комплекси видів спеціалізованої діяльності, що здійснюються в процесі функціонування підприємства як учасника ринку. Орієнтуючись на принципову методологію маркетингу як ринкову концепцію управління і збуту, доцільно вирізнити чотири блоки комплексних функцій, кожний з яких містить у своїй структурі низку підфункцій:

Аналітична функція: -вивчення ринку як такого; -вивчення споживачів; -вивчення фірмової структури ринку; -вивчення товару; -аналіз внутрішнього середовища підприємства.Виробнича функція: -організація виробництва нових товарів;-організація матеріально-технічного забезпечення; -управління якістю та конкурентоспроможністю продукції.Збутова функція: -організація системи товароруху; -провадження цілеспрямованої товарної політики; -організація сервісу.

Функція управління: -планування маркетингової діяльності; -організація маркетингової діяльності; -інформаційне забезпечення.

Сегмент ринку – це його частина, визначена особливим чином, яка може

ефективно обслуговуватися підприємством. Об'єктами сегментації ринку збуту є: -групи споживачів; -групи продуктів (товарів, послуг); -підприємства (конкуренти).

Сегментація ринку за групами споживачів – це групування споживачів за якими-небудь ознаками, які в тій чи іншій мірі визначають мотиви їхнього поводження на ринку.

Сегментація ринку за групами продуктів – це похідна від сегментації ринку за групами споживачів, враховує запити і уподобання споживачів за якісними характеристиками продукту (товару, послуг).

Сегментація за підприємствами (конкурентами) – це групування конкурентів за факторами конкурентоздатності в просуванні на ринок. Сегментація ринку відбувається за критеріями й ознаками. Критерій – спосіб оцінки вибору того або іншого сегмента ринку для продуктів або підприємства (конкурента). Ознака – це спосіб виділення даного сегмента на ринку.

35) Складові маркетингу Маркетинг – вид діяльності ,спрямований на ефективне просування товару від виробника до споживача.*Продукт - який товар давати на ринки ,асортимент,якість товару,обсяг збуту, вид упаковки*Здут - продаж через посередників через торгові точки, контроль каналів збуту чи співпраця з ними ,вибір постачальників ,чи співпраця з ними , вибір постачальників*Просування - реклама,персональний продаж ,стимулювання здуту.*Ціна - дифермація (різні,складається і залежить від від умов ,які є на ринку)

36. Історія реклами. Історія реклами обчислюється не роками, а тисячоліттями. З моменту виникнення такої економічної категорії як товар, і встановлення – товарного виробництва, почався розвиток реклами як мистецтва. Слово реклама з латинського – викрикувати. Глашатаї використовувались для повсякденного інформування жителів стародавніх міст. Вони повідомляли населенню різноманітну інформацію: про прибуття в місто чужоземних полководців, про чергову роздачу хліба або грандіозну циркову виставу. Дешевим і найпоширенішим були написи, надряпані або намальовані фарбою на стінах, так звані графіті. Отже, можна сказати, що в античний період усні об’яви вже доповнювались багатим набором письмових і зображальних засобів, що створювали рекламні образи, метою яких було глибше проникнути у психіку потенційного споживача, бажання підштовхнути його до вигідних для рекламодавця дій. Поняття таких понять, як афіша, плакат, торгова марка, рекламна акція, треба шукати саме в античному періоді історії людства. У XII ст. з’явились перші відомості про живописні вивіски, які спочатку вирізали з дерева або полотна, а потім фарбували чи вкривали позолотою. Вони повідомляли назву будинку, були рекламою лавок. У 60-ті роки XVII ст. в Англії виникають перші рекламні агенції, пізніше вони поширювались скрізь у Західній Європі. Початком розвитку рекламного бізнесу в Україні можна вважати прийняття у 1996 році закону «Про рекламу».