Лексичне і граматичне значення слова

Лексичне значення слова — це співвіднесеність слова з предметами, явищами і процесами навколишньої дійсності.

Наприклад, лексичне значення слова клен — “дерево, що має лапате листя з гострими кінцями й глибокими вирізами”, слоٰва загадковий — “який потребує розгадки, таємничий, незрозумілий”, слоٰва фарбувати — “покривати фарбою” тощо.

Крім лексичного, словам властиве граматичне значення. Лексичне — це індивідуальне значення слова, яке вирізняє його з-поміж інших слів у мові, граматичне ж, навпаки, є спільним для певної групи слів. Наприклад, слово зима позначає найхолоднішу пору року. Таке лексичне значення властиве лише цьому слову, а граматичні значення (жіночий рід, однина, називний відмінок) характерні для багатьох інших іменників (парта, земля, груша, сорока).

Граматичне значення вказує на частиномовну належність слова та на його граматичні ознаки (рід, число, відмінок в іменниках і прикметниках; вид, спосіб, час, особу в дієсловах тощо).

Лексичне і граматичне значення властиві лише повнозначним словам (іменникам, прикметникам, займенникам, числівникам, дієсловам і прислівникам). Службові слова (прийменники, сполучники, частки) лексичного значення не мають, вони виконують у мові тільки граматичну роль (виражають зв´язки між словами, поєднують слова в словосполученні, а також у складному реченні його частини тощо).

Нсові бокові та дрижачі приголосні

Носові приголосні утворюються за допомогою опущеного м'якого неба, при якому повітря проходить через ніс. Оральна порожнину і раніше служить в якості резонансної порожнини для створення звуку, але повітря проникає не через рот, оскільки він блокується губами або язиком, а через ніс. Інші види приголосних також можуть бути назаліровани. бокові, латеральні .кі характеризуються тим, що повітряний струмінь проходить краями порожнини рота (наприклад, приголосний [л] утворюється боковою щілиною при опущенні країв язика і зіткненні кінчика язика з верхніми зубами); дрижачі, або, при творенні яких артикулятор (язик або язичок) дрижить і таким чином то закриває, то відкриває шлях для повітря ([р], фр. увулярне [г]);

Сонорні і шумні

За акустичною ознакою (співвідношенням голосу й шуму) приголосні поділяють на сонорні й шумні. У сонорних приголосних голос (тон) переважає над шумом. До них належать [л], [р], [м], [н], [j], укр. [в]; англ. [w], [п]; нім. [п]. У шумних приголосних шум переважає над голосом або наявний лише шум. Шумні приголосні у свою чергу поділяються на дзвінкі й глухі. У дзвінких шум переважає над, голосом. До них належать [б], [г], [ґ], [д], [ж], [з], [дж ], [дз]; англ. [б]. Глухі приголосні творяться тільки шумом. До них належать [к], [п], [с], [т], [ф], [х], [ц], [ч], [ш]; англ. [в]; нім. [с], [п].

Акомодація

Акомодація - зміна одного звука під впливом іншого, сусіднього; часткове пристосування сусідніх звуків.

При вимові звуків органи мовлення настроюються на наступний звук і таким чином відбувається накладання екскурсії наступного звука на рекурсію попереднього. Це добре відчутно, коли порівняти вимову голосних у таких парах слів, як дар і доза, той і тон. У слові доза відбувається огублення звука [д], а в слові тон - крім огублення [т], звук [о] під впливом звука [н] набуває носового відтінку.

Як бачимо, акомодація стосується впливу голосних на приголосні і навпаки.

В українській та інших слов'янських мовах голосні звуки змінюють свою артикуляцію під впливом м'яких приголосних. Після м'яких приголосних звуки [а], [о], [у], [е] стають більш передніми, більш закритими і більш напруженими. Пор.: саду [саду] і сяду [с"аду], тук [тук] і тюк [т'ук]; рос. сок [сок] і сёк [с'ок], сэр [сэр] і сер [с'эр].

Акомодація може бути двобічною: лягти [л'агтй], батько [бат* ко], няня [н'ан'а]. Таким чином, в українській мові маємо чотири [а] - [а], [а], [а], [а].

В англійській мові акомодації звуків майже немає. Можна лише говорити про більш відкрите [е] перед [1] і більш губне [ш] після [j]: [gel] "гель", [nju:] "новий". Однак в історії англійської мови явища акомодації були поширеними. Так, скажімо, після [w] голосний [а] перейшов в [о], бо губний приголосний [w] огублював голосний [а], що й зумовило цей перехід: what [wot] "що", was [woz] "був", quarrel [vjor(e)] "сварка", quality [Tcwoliti] "якість". Якщо в українській, як і в інших слов'янських та в англійській мовах, приголосні впливають на голосні, то у французькій мові, навпаки, відкритий і закритий характер голосних впливає на артикуляцію приголосних.

Отже, акомодація може бути консонантною і вокалічною, прогресивною (попередній звук упливає на наступний) і регресивною (наступний звук упливає на попередній).