§ 4. Особливості виконання інших покарань щодо військовослужбовців

Службове обмеження для військовослужбовців (ст. 58 КК) є но­вим видом основного покарання і має комбінований характер: а) во­но проявляється у примусових заходах майнового характеру: в дохід держави відраховується від десяти до двадцяти відсотків із суми грошового забезпечення засудженого; б) на засудженого вчиняєть­ся моральний вплив — він не може бути підвищений за посадою, у військовому званні, строк покарання не зараховується йому у строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання.

Стаття 58 КК України за своїм змістом є новою, оскільки не має аналогів у раніше діючому кримінальному і виправно-трудовому за­конодавстві. Службове обмеження для військовослужбовців як кри­мінальне покарання передбачено Кримінальним кодексом 2001 р. уперше. Аналіз тексту кримінального закону дозволяє припустити, що цей вид покарання покликаний замінити собою виправні роботи у відношенні військовослужбовців з урахуванням неможливості їх застосування до останніх.

Цей вид покарання призначається як у випадках, передбачених КК так і у випадках, коли суд, враховуючи обставини справи та осо­бу засудженого, дійде висновку про можливість застосування до нього цього покарання замість обмеження волі чи позбавлення волі на строк не більше двох років (ч. 1 ст. 58).

Службове обмеження для військовослужбовців застосовується на строк від шести місяців до двох років.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 58 КК службове обмеження призначається тільки тим військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом, тобто обрали її своєю професією. Особливістю тут є та обставина, що в процесі відбування даного по­карання засуджений продовжує колишню соціально корисну діяль­ність без розриву з найближчим мікросоціальним оточенням, хоча і на примусовій основі, з утриманням у дохід держави визначеної час­тини його грошового утримання.

Покарання у виді службового обмеження військовослужбовців виконується командуванням військових частин, установ, органів і військових формувань, у яких проходять службу засуджені. Очевид­но, що суб'єкти, які виконують це покарання, зазначені тут у най­більш загальному виді. Більш точно їхнє визначення, на наш погляд, повинне міститися в окремому відомчому правовому акті — Поло­женні про відбування кримінальних покарань засудженими військо­вослужбовцями.

До правових підстав виконання призначеного покарання крім вироку суду, що вступив у законну силу, відноситься наказ коман­дира військової частини по місцю відбування покарання про його ви­конання. У наказі роз'ясняється зміст вироку суду щодо терміну по­карання і правообмежень, що випливають з нього, визначаються кадрові, фінансові й інші служби або посадові особи, відповідальні за виконання окремих розпоряджень вироку. Зміст наказу оголошу­ється засудженому, у чому він розписується, а також доводиться до відома усієї військової частини. Наказ повинний бути виданий не пізніше трьох днів після одержання документів, що надійшли із суду.

Для забезпечення контролю суду за виконанням призначеного покарання командир військової частини зобов'язаний направити в суд повідомлення, що містить відомості про надходження вироку, про видання відповідного наказу і прийняття його до виконання. Да­не повідомлення направляється в суд разом з копією наказу про ви­конання покарання.

За невиконання вироку суду командир військової частини або підлеглі йому посадові особи несуть відповідальність.

Окремо треба зупинитися на особливостях відбування арешту військовослужбовцями (ст. 105 ВТК).

Військовослужбовці, засуджені до арешту, відбувають покаран­ня на гауптвахті.

На гауптвахті роздільно тримаються:

— засуджені військовослужбовці з числа офіцерського складу окремо від інших категорій військовослужбовців;

— засуджені військовослужбовці, які мають звання прапорщи­ків, мічманів, сержантів і старшин, окремо від військовослужбовців рядового складу;

— засуджені військовослужбовці, які проходять службу за при­зовом, окремо від засуджених військовослужбовців, які проходять службу за контрактом.

Військовослужбовці, засуджені до арешту, направляються на га­уптвахту для відбування арешту в десятиденний строк після одер­жання розпорядження суду про виконання вироку.

Порядок і умови відбування арешту засудженими військово­службовцями визначаються цим Кодексом, нормативно-правовими актами Міністерства оборони України, а також правилами відбуван­ня кримінальних покарань засудженими військовослужбовцями.

Час відбування арешту до загального строку військової служби і вислуги років для присвоєння чергового військового звання не за­раховується, крім випадків, передбачених частиною восьмою цієї статті.

Під час відбування арешту засуджений військовослужбовець не може бути представлений до присвоєння чергового військового звання, призначений на вищестоящу посаду, переведений на нове місце служби, звільнений з військової служби, за винятком випадків визнання його непридатним до військової служби за станом здо­ров'я.

Засудженим військовослужбовцям під час відбування арешту виплачується оклад за військове звання. За сумлінну поведінку і ставлення до військової служби до засуджених військовослужбовців можуть застосовуватися заходи заохочення у вигляді подяки, до­строкового зняття раніше накладеного стягнення чи зарахування часу відбування арешту в загальний строк військової служби повніс­тю або частково.

За порушення порядку відбування покарання до засуджених військовослужбовців можуть застосовуватися заходи стягнення у вигляді догани чи переведення в одиночну камеру на строк до деся­ти діб.

Правом застосування заходу заохочення у вигляді зарахування часу відбування арешту до загального строку військової служби ко­ристується начальник гарнізону. Правом застосування інших захо­дів заохочення і стягнення користуються військовий комендант і на­чальник гарнізону.