§ 4. Зміст і особливості кримінально-виконавчих правовідносин

У сфері виконання покарання складаються виправно-трудові правовідносини, які, зокрема, являють собою частину існуючих у даному суспільстві відносин між людьми. В основі всіх суспільних відносин лежать виробничі відносини, в які люди вступають мимо­волі і які в силу цього носять об'єктивний характер.

Безпосередньо правовідносини виникають тоді, коли до того є привід — юридичний факт. Норми кримінально-виконавчого права, встановлюючи порядок і умови відбування конкретних покарань, ре­гулюють в інтересах держави суспільні відносини в процесі і у зв'яз­ку з виконанням (відбуванням) покарання і в такий спосіб надають їм характеру правовідносин.

Склад кримінально-виконавчих правовідносин — це цілісна су­купність (система) взаємозалежних елементів, юридичних фактів, суб'єктів і учасників, юридичного змісту й об'єкта.

Юридичні факти — це ті конкретні життєві обставини, з якими норми права пов'язують певні юридичні наслідки — виникнення, зміну або припинення правовідносин. Юридичними фактами визна­ються дії і події. Початковим юридичним фактом, який обумовлює виникнення кримінально-виконавчих відносин, є складна дія (дія з ускладненим фактичним складом): винесення обвинувального виро­ку, набрання ним чинності і звернення до виконання. З цього мо­менту починається виконання і відбування кримінального покарання.

Суб'єкти правовідносин — це сторони, володарі певних прав і обов'язків, встановлених нормами права. У кримінально-виконавчих правовідносинах однією із сторін виступають установи і органи ви­конання покарань та інші органи держави (суд, прокуратура, органи внутрішніх справ), а також підприємства, де працюють засуджені, і громадські об'єднання. Іншою стороною є особа, яка вчинила злочин і яка стає суб'єктом правовідносин з часу набрання вироком су­ду законної сили про її засудження і покарання, пов'язане з виправ­но-трудовим впливом.

Зміст кримінально-виконавчих правовідносин створюють фак­тична поведінка суб'єктів і сукупність їхніх прав і обов'язків.

Права і обов'язки належать обом суб'єктам. Однак, якщо один з них має якийсь обов'язок, то другий — відповідні йому права. Ха­рактер і обсяг належних суб'єктам виправно-трудових відносин прав і обов'язків залежить від виду кримінального покарання і роз­кривається в процесі його відбування (виконання) і здійснення захо­дів виправно-трудового впливу.

Об'єкт правовідносин становлять явища і предмети, з приводу яких виникають правовідносини. Ними можуть бути певні блага, ін­тереси. Як об'єкти кримінально-виконавчих правовідносин виступа­ють різні сторони порядку та умов виконання (відбування) покарань і здійснювані при цьому діяння.

Особливості кримінально-виконавчих правовідносин

1) їх суб'єктами можуть бути тільки органи держави, які вико­нують покарання, і особи, засуджені до відбування кримінальних покарань;

2) правове становище суб'єктів цих правовідносин нерівнозначне;

3) кримінально-виконавчі правовідносини є своєрідними довго­тривалими правовідносинами, оскільки мають реальний строк дії, встановлений вироком суду;

4) у процесі виконання (відбування) покарання виникають не тільки прості, а й складні (комплексні) правовідносини, в яких мо­жуть міститися елементи правовідносин кількох галузей права;

5) реалізація цих правовідносин не допускає так званої солідар­ної відповідальності засуджених за їх порушення, а лише індивіду­альної (що можливе в інших галузях права), а також не допускає їх розриву в разі взаємного порушення обов'язків сторонами чи принаймні одним із суб'єктів;

6) кримінально-виконавчі відносини передбачають різні види від­повідальності одночасно за вчинення одного правопорушення (на­приклад, за навмисне знищення державного майна — дисциплінар­ну, передбачену ВТК, та матеріальну, регламентовану КЗУпП);

7) кримінально-виконавчі правові відносини забезпечені суворим контролем як відомчого характеру (по вертикалі ієрархії системи ви­конання покарань), так і іншими видами контролю за дотриманням змістовної сторони кримінально-виконавчих відносин (парламент­ським, судовим, прокурорським, рідних та близьких засуджених то­що), у тому числі самих засуджених, шляхом подачі звернень у різні державні органи та до їх посадових осіб, включаючи міжнародні су­ди та організації (ст. 55 Конституції України);

8) процес кримінально-виконавчого впливу не може бути цілком і повністю регламентований нормами права. Наприклад, немає по­треби регламентувати нормами права різноманітні методи та засоби виховної роботи із засудженими. Така робота повинна проводитись індивідуально, з урахуванням вимог педагогіки та психології на грунті наукових досягнень;

9) не всі відносини, що виникають з приводу виконання покаран­ня, слід вважати кримінально-виконавчими й навіть правовідносина­ми взагалі. Так, фактичні відносини між засудженими членами са­модіяльних організацій будуються на моральній основі й не вва­жатимуться правовими.

Юридичними фактами, що спричинюють виникнення конкрет­них або зміну існуючих кримінально-виконавчих правовідносин, бу­вають окремі діяння, наприклад надання побачення, накладення дисциплінарного стягнення або переведення в приміщення камерно­го типу, надання поліпшених умов утримання. Закінчуються кримі­нально-виконавчі правовідносини в результаті таких юридичних фактів, як діяння і подія. Діянням може бути, наприклад, рішення суду про умовно-дострокове звільнення, а подією — закінчення строку покарання, призначеного вироком, смерть тощо.

Таким чином, кримінально-виконавчі правовідносини — це врегульовані нормами кримінально-виконавчого права відносини між представниками адміністрації місць позбавлення волі та іншими органами держави, які виконують кримінальні покаран­ня, з одного боку, і засудженими, які відбувають покарання, з іншого, що виникають з приводу виконання (відбування) пока­рання.

Кримінально-виконавчі відносини тісно пов'язані з іншими вида­ми правових відносин: кримінальними, кримінально-процесуальни­ми, трудовими, цивільними, шлюбно-сімейними. Цей взаємоз­в'язок полягає у виникненні кримінально-виконавчих відносин на основі інших правовідносин, їх спільного впливу на один і той же суб'єкт або в переростанні кримінально-виконавчих відносин в інші види правовідносин — кримінальні, кримінально-процесуальні, цивільні тощо.