40. Популяційно – генетичні параметри селекційних ознак у свинарстві.

кожна селекційна ознака виявляється у свиней відповідно до спадкових задатків, котрі закладені в генах. У тих випадках, коли успадкування потомством ознак батьків здійснюється за схемою: один ген — одна ознака, управляти селекційним процесом досить просто. На відміну від масті всі показники продуктивності свиней за своєю спадковою природою не моно-, а полігенні. Вони залежать від багатьох генів, особливостей їх комбінацій і рекомбінацій в процесі ділення хромосом і розмноження клітин, а також від мутагенезу і повноти виявлення в різних умовах зовнішнього середовища. У практичній діяльності зооінженера племінна робота щодо поліпшення порід базується на вченні про мінливість, успадкування, відбір і підбір тварин, тобто на категоріях популяційної генетики. Селекціоновані показники продуктивності свиней діляться на три основні групи. До першої відносяться ті з них, які характеризують відтворювальні якості тварин, до другої — відгодівельні і до третьої — м'ясні. Відтворювальні якості кнурів характеризуються статевою потенцією, здатністю садки на чучело, кількістю повноцінних сперматозоїдів і запліднюючою здатністю сперми, а свиноматок — запліднюваністю, багатоплідністю, молочністю (масою гнізда у віці 21 дня), масою поросят у гнізді при відлученні. Найважливіший показник відтворювальної здатності маток — середньорічна кількість одержаних поросят та їх загальна маса. Відгодівельні якості оцінюють за величиною середньодобових приростів На відгодівлі, віком досягнення реалізаційної маси (100—120 кг), витратою кормових одиниць на 1 кг приросту за період відґодівлі. Головним показником, що характеризує м'ясо-сальні якості свиней, є товщина шпику над 6—7 грудними хребцями. Для оцінки рівномірності розподілення шпику вимірюють його найбільшу товщину (на холці), найменшу (над першим поперековим хребцем) і на крижах. Показники продуктивності тварин відносяться до кількісних ознак, оскільки мають відповідні числові вирази (багатоплідність, наприклад, характеризується кількістю поросят в швидкість росту — кількістю грамів середньодобових приростів і днів, необхідних для досягнення молодняком товарної: маси та ін.). Як уже було сказано вище, кількісні ознаки; залежать не від одного, а від багатьох генів, які знаходяться в різноманітних хромосомах або їх ділянках (локусах), які мають найрізноманітніші комбінації і рекомбінації в процесі статевого розмноження тварин.

41Методи розведення свиней.

При чистопородному розведенні свиноматок парують з кнурами тільки однієї породи. Це основний метод у роботі по удосконаленню племінних і продуктивних якостей порід, які розводять. Він є обов’язковим у племінних заводах і племінних фермах. При чистопородному розведенні можна парувати тварин, що знаходяться в родинних зв’язках між собою, тобто споріднених і неспоріднених особин. Неспоріднене розведення ( аутбридинг) характеризується тим, що тварини, яких парують, не мають загального ( спільного) предка до IV покоління. Споріднене парування (інбридинг), особливо тісний інбридинг, як, наприклад, батька з дочкою, брата з сестрою, знижує багатоплідність свиноматок, поросята народжуються недорозвиненими, а інколи і мертвими або сліпими, досить часто хворіють, погано ростуть, розвиваються і відгодовуються. У зв’язку з цим застосування спорідненого розведення свиней в межах IV покоління категорично заборонено.

Схрещування. При цьому методі розведення парують свиней різних порід, а одержаний молодняк називають помісним. Помісі, особливо І покоління, відрізняються високою життєздатністю, швидким ростом, міцністю конституції і високою продуктивністю. Вбирне (поглинальне) схрещування застосовують для одержання користувальних тварин, а також для докорінного поліпшення однієї породи або безпородної групи тваринами іншої породи – заводською. Ввідне (прилиття крові) схрещування застосовують тоді, коли у тварин продуктивної породи слід поліпшити деякі якості. Цього досягають вмілим вибором поліпшуючої породи і одноразовим використанням її плідників для схрещування із свиноматками поліпшуваної породи. Одержаних помісних свинок потім схрещують в одному або двох

поколіннях з плідниками поліпшуваної породи. Надалі одержаних помісей розводять «в собі». Відтворне (заводське) схрещування використовують за створення нових типів, порід і ліній на міжпородній основі. Відтворне схрещування називають простим, якщо в ньому беруть участь дві породи, і складним,

коли використовують три породи і більше. Промислове схрещування застосовують для одержання товарного відгодівельного молодняку. Промислове схрещування може бути простим двопородним ( свиноматок однієї породи парують з кнурами другої), трипородним (помісних свинок парують і плідниками третьої породи) і т.д. За трипородного схрещування практикують також парування чистопородних свиноматок з помісними кнурами. Гібридизація свиней в біологічному визначенні – це віддалене, тобто міжвидове, схрещування. Наприклад, парування домашньої свині з диким кабаном. Потомство, одержане таким чином, називають гібридним. Цей метод був використаний селекціонерами Казахстану за виведення семиріченської породи.