Відмороження вушної раковини

Такому ураженню сприяє виступання тонкої тканини вушної раковини за межі голови.

Клініка

Розрізняють три ступені відмороження:

І ступінь – шкіра вушної раковини стає блідою, чутливість її знижується; біль спочатку незначний, потім посилюється.

ІІ ступінь – з’являються набряк та виражене почервоніння шкіри, на ній утворюються пухирі, біль стає значним.

ІІІ ступінь – виникають ділянки некрозу й утворюються виразки переважно по вільному краю вушної раковини.

Ускладнення

Можливе виникнення перихондриту вушної раковини з подальшим косметичним дефектом.

Лікування

При відмороженні І ступеня застосовують обережне розтирання.

Інтенсивні теплові процедури протипоказані через можливість погіршення стану ураженої раковини. Розтирання снігом протипоказане через можливість пошкодження шкіри дрібними кришталиками льоду.

У разі відмороження ІІ ступеня виконують стерильну пункцію пухирів з відсмоктуванням їх вмісту. Призначають антибіотики.

При відмороженні ІІІ ступеня застосовують протизапальну терапію, очікують відмежування ділянок некрозу від здорових тканин та хірургічно їх видаляють.

 

Опіки зовнішнього вуха

Опіки зовнішнього вуха викликаються дією високої температури або хімічних речовин (кислот, лугів тощо), що потрапляють на шкіру вушної раковини та в зовнішній слуховий прохід. Ці ураження часто пов’язані з професійною діяльністю (опіки парою, гарячою водою, агресивними речовинами, при вибухах тощо).

Опіки вушної раковини бувають трьох ступенів:

І ступінь – почервоніння та набряк тканин раковини, хворого турбують легкий біль та відчуття паління.

ІІ ступінь – набряк шкіри, утворення пухирів з серозним або навіть гнійним вмістом, виражений біль та паління;

ІІІ ступінь – змертвіння шкіри, глибоке ураження тканини, нестерпний біль, погіршання загального стану. Наслідком опіків ІІІ ступеня можуть бути некроз і відторгнення окремих частин вушної раковини, в результаті чого настає спотворення вуха.

Опіки зовнішнього слухового проходу спричиняються помилковим закапування у вухо агресивних речовин (кислот, лугів), а також потраплянням крапель розплавленого металу під час зварювальних робіт. При цьому пошкоджується шкіра проходу та може уражатись барабанна перетинка. Зміни шкіри зовнішньо­го слухового проходу проявляються почервонінням та опіковими пухирцями. Наслідком опіку може бути запальний процес, який перебігає за типом зовнішнього та середнього отиту.

При закапуванні  крапель у вухо слід ретельно перевірити вміст пляшечки і температуру рідини, щоб не спричинити хімічного чи термічного опіку зовнішнього слухового проходу та барабанної перетинки.

Лікування

Проводять так само, як при опіках шкіри будь-якої іншої ділянки тіла. При хімічних опіках необхідно якомога швидше застосувати нейтралізуючі середники: при дії кислот – 2 % розчин соди, при опіках лугами – 1% розчин оцтової або лимонної кислоти.

При значних опіках зовнішнього слухового проходу потрібно тривало тампонувати слуховий прохід турундами з гормональними та протизапальними мазями, щоб уникнути його звуження або зарощення.