Поранення зовнішнього слухового проходу

Такі травми можуть локалізуватись у перетинчасто-хрящовому та кістковому відділах проходу. Травми перетинчасто-хрящового відділу часто комбінуються з травматичними ушкодженнями вушної раковини.

Ізольовані поранення кісткового відділу слухового проходу спостерігаються при ударах по нижній щелепі чи падінні на неї. При таких травмах голівка нижньої щелепи може розірвати суглоб, зламати передню стінку слухового проходу або навіть “провалитись” у зовнішній слуховий прохід.

Вогнепальні поранення переважно супроводжуються тяжкими комбінованими пораненнями вуха, коли одночасно із зовнішнім слуховим проходом пошкоджуються соскоподібний відросток, барабанна порожнина, суглоб нижньої щелепи, внутрішнє вухо тощо. Такі поранення часто можуть проникати і в порожнину черепа. Як правило, ці пошкодження супроводжуються розривом барабанної перетинки, а згодом, в більшості випадків, розвитком гнійного запалення середнього вуха.

Лікування

При глибоких пораненнях полягає: у первинній хірургічній обробці рани, видаленні вільно розташованих уламків, забезпеченні відтоку ексудату із зовнішнього слухового проходу; призначенні загальних та місцевих протизапальних знеболювальних засобів тощо.

Поранення зовнішнього слухового проходу, передусім косі розриви, потребують старанного зшивання шкіри та тривалої тампонади слухового проходу для попередження його звуження (стенозу) чи повного зарощення (атрезії).

До з’ясування обсягу ушкоджень ні в якому разі не можна промивати слуховий прохід з метою його очищення (небезпека поширення інфекції у середнє і внутрішнє вухо, порожнину черепа, суглоб нижньої щелепи тощо)!

Догляд за хворим

При всіх ушкодженнях вуха треба забезпечити хворому повний спокій та суворий ліжковий режим, оскільки ушкодження може бути серйознішим, ніж здається на перший погляд (перелом основи черепа тощо). При кровотечах або витіканні прозорої рідини (ліквору) з вуха треба уникати будь-яких маніпуляцій у зовнішньому слуховому проході, лише закрити вухо стерильною турундою та терміново транспортувати хворого у лікувальний заклад.

 

Отгематома

Отгематома виникає при тупій травмі вушної раковини: ударі кулаком, стисненні раковини, падінні на неї тощо. Це супроводжується розривом судин, які кровопостачають зовнішнє вухо. Внаслідок розриву судин між охрястям і хрящем раковини накопичується кров або серозно-кров’яниста рідина – виникає отгематома.

Клініка

Спостерігається округлої форми припухлість, частіше у верхній половині зовнішньої поверхні вушної раковини, без вираженої реакції з боку оточуючих тканин. Припухлість має черво­но-синюшний колір, вона слабоболюча та флюктує при пальпації.

При пункції отгематоми отримують кров або кров’янисто-серозну рідину.

Пунктувати треба, суворо дотримуючись правил асептики, щоб не занести інфекцію в порожнину отгематоми і не викликати перихондрит.

Ускладнення

Часті отгематоми призводять до вираженої деформації раковини (вухо боксера).

Інфікування отгематоми може викликати гнійний перихондрит, некроз хряща та значний косметичний дефект.

Лікування

Невеликі отгематоми розсмоктуються самостійно.

Пунктують великі отгематоми (іноді кілька разів), відсмоктують вміст та накладають тиснучу пов’язку на вухо. Якщо вмістом отгематоми є кров’яний згусток, роблять розтин шкіри паралельно обрисам раковини, видаляють згусток, промивають порожнину гематоми та вводять гумову смужку для дренажу. Після цього накладають тиснучу пов’язку та призначають антибіотики для профілактики перихондриту.