27.Грошовий обіг та його закони

Під грошовим обігом розуміють рух грошей, що опосередковує рух товарів і послуг. Грошовий обіг обслуговує купівлю-продаж товарів і послуг, а також рух фінансів (сукупність усіх грошових засобів, а також система їх формування, розподілу і використання).

Формою грошового обігу виступає грошова система. Найважливішими елементами грошової системи є:

– національна грошова одиниця;

– масштаб цін;

– форми грошей;

– валютний паритет;

– інститути, що регулюють грошовий обіг.

Історія знає три типи грошових систем: біметальна, монометальна і систему нерозмінних кредитних (символічних грошей).

Зростання останнього робить непридатним застосування вказаних формул. Тому використовують рівняння Фішера:

MV=PQ

де:

М– маса грошей (готівка і безготівкові чекові гроші);

V– швидкість обігу грошей;

Р– ціни товарів та послуг (рівень цін);

Q– обсяг товарної маси (кількість товарів і послуг.

Звідси:

М=PQ/V

Зі сформульованих законів випливає дуже важливий принцип грошового обігу – обмеження грошової маси реальними потребами обігу, тобто грошова маса повинна відповідати потребам обігу.

28.Інфляція, її причини, форми, соціально-економічні наслідки

Звичайно під інфляцією розуміють будь-яке підвищення загального рівня цін при зниженні купівельної спроможності грошей. Між тим інфляційний процес набагато складніший і не зводиться лише до простої зміни співвідношення між товарами і грошима. Не будь-яке знецінення паперових грошей є інфляційним

Розрізняють відкриту і придавлену інфляцію. Перша проявляється в рості цін, друга - в зникненні товарів. В умовах придавленої інфляції ціни контролюються державою. Тому підвищений попит на товари виражається в появі розриву між попитом і пропозицією і , як наслідок, у відхиленні адміністративно регульованої ціни від ціни рівноваги.

Відкрита інфляція приймає різні форми: повзуча (коли ціни змінюються повільно, звичайно до 10% в рік), галопуюча (коли ріст цін набуває стрімкого характеру) і, на кінець, форму гіперінфляції (ріст цін складає звичайно біля 1000% в рік), що призводить до повного розладу грошового обігу. Гіперінфляція була в багатьох країнах.

Економісти розрізняють два типи інфляції:

1. Інфляція попиту. Традиційно зміни в рівні цін пояснюються надмірним сукупним попитом. Економіка може спробувати витрачати більше, чим вона спроможна виробляти. Виробничий сектор не в змозі відповісти на цей надмірний попит збільшенням реального обсягу виробництва, тому що всі наявні ресурси уже повністю використані. Тому цей надмірний попит призводить до завищення цін на постійний реальний обсяг продукції і викликає інфляцію попиту. Суть інфляції попиту інколи пояснюють однією фразою: «Занадто багато грошей полює за надто малою кількістю товарів».

2. Інфляція, визвана ростом витрат виробництва, або зменшенням сукупної пропозиції. Збільшення витрат на одиницю продукції в економіці скорочує прибутки і обсяг продукції, який фірми готові запропонувати при існуючому рівні цін. В результаті зменшується пропозиція товарів та послуг в масштабі всієї економіки. Це зменшення пропозиції, в свою чергу, підвищує рівень цін. Отже, за цією схемою витрати, а не попит піднімає ціни, як це відбувається при інфляції попиту. До важливих джерел інфляції, обумовленої ростом витрат, відносяться збільшення номінальної зарплати і цін на сировину та енергію.

Інфляція неоднозначно впливає на економіку. Низькі темпи інфляції, як вважає багато зарубіжних економістів, сприяє економічному росту шляхом перерозподілу багатства і росту заощаджень, оживляє ділову активність, прискорює процеси інвестування, породжує валютний демпінг тощо. В процесі інфляції виграють боржники і спекулянти, а також ті, хто добре орієнтується в швидкоплинній економічній обстановці.

Від інфляції страждають, насамперед, особи з фіксованими доходами, власники готівки і, безумовно, кредитори. Високі темпи інфляції обмежують ріст споживання, скорочують заощадження, призводять до згортання інвестиційних процесів і до вивозу капіталів за кордон. Скорочується експорт і збільшується імпорт, росте дефіцит платіжного балансу. Порушуються звичні пропорції, посилюється дезорганізація економіки, руйнується суспільне багатство, падають стимули до праці