Економічні відносини та їх місце в системі суспільних відносин. Продуктивні сили і виробничі відносини.
Економічні відносини різноаспектні. Окремі їх сторони вивчаються системою економічних наук, а саме:
політичною економією;
мікроекономікою;
макроекономікою;
історією економічних вчень.
Політична економія акцентує увагу на вивченні соціально-економічних відносин. Це суспільна наука про закони виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних і духовних благ на різних етапах розвитку людського суспільства.
Суб’єкти економічних відносин – це сторони (фізичні та юридичні особи), які вступають у відносини в-ва, розподілу, обміну та спож-ня. Кожну із сторін, яких завжди є 2 (продавець і покупець або виробник і споживач) слід розглядати як окремого суб’єкта, якому притаманний свій інтерес. Вступаючи в економічні відносини з іншим суб’єктом, він намагається реалізувати цей інтерес (як і то, хто вступає з ним у відносини).
Суб’єктами екон. відносин є як індивід, так і різні соціальні спільноти (підпр-во, тов-во, асоціація, кооператив тощо), а також держава в цілому.
Політична економія, мікро- та макроекономіка мають свої окремі аспекти дослідження, і лише в цілому вони дають уявлення про суть економічних відносин як
цілісної економічної системи (схема 1).
Рис. 1. Економічні відносини як цілісна економічна система
Становище суб’єктів економічних відносин постійно змінюється, адже їхній розвиток залежить від рівня розвитку продуктивних сил.
Продуктивні сили – це система особистих (людина, людський капітал) і речових (відтворювальний та природний капітал) елементів, у процесі поєднання яких здійснюється виробництво.
Рис. 2. Система продуктивних сил суспільства
У структурі продуктивних сил вирізняють:
Суспільні продуктивні сили, які виникли в результаті історичних процесів інтеграції і поділу праці;
Природні продуктивні сили, що виражають природні багатства засобами життя і праці;
Всезагальні продуктивні сили, в яких відображається рівень панування над силами природи за допомогою науково-технічного прогресу.
З приводу виробництва складаються насамперед відносини «людина – людина». Це – виробничі відносини. Вони виражають ті суспільно-економічні стосунки, які виникають між людьми з приводу виробництва, розподілу, обміну й споживання матеріальних і духовних благ.
Предмет дисципліни, її місце в системі економічних наук. Економічні категорії та закони. Методи дослідження соціально-економічних явищ.
Предмет дисципліни.
Політична економія – наука, що вивчає виробничі відносини між людьми в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання різноманітних товарів і послуг.
Місце в системі економічних наук
Крім політекономії, економічну теорію вивчають у курсах мікро- і макроекономіки. Нерідко їх об’єднують в один курс «Економікс». Тут акцентується увага на тому, що кожне суспільство завжди має вирішувати 3 фундаментальні проблеми для щоденного забезпечення своїх необхідних життєвих умов:
що виробляти (які блага і послуги)?
як їх виробляти?
для кого виробляти?
Економікс досліджує проблеми ефективного використання обмежених ресурсів або управління ними з метою досягнення максимального задоволення матеріальних потреб людини.
Макроекономіка намагається намалювати загальну картину, або накреслити загальну схему структури економіки і зв’язків між великими агрегатами, що складають економіку в цілому.
Образно кажучи макроекономіка вивчає не дерева, аліс. Вона дає нам дослідження економіки з висоти пташиного польоту.
На відміну від цього мікроекономіка має справу з конкретними економічними одиницями, з детальним вивченням поведінки цих індивідуальних одиниць.
Взаємозв’язок економічних наук.
Показані на рис.1 групи економ. відносин фактично представляють собою логіку економічного аналізу і взаємозв’язок між різними науками, що вивчають економіку. Так конкретно-економічні дослідження, дані конкретних наук, що вивчають функціонування спеціалізованих галузей і фірм, представляють собою той фактичний матеріал, який необхідний для теоретичних узагальнень.
На мікро- і макрорівнях ці узагальнення здійснюються різними шляхами. Мікроекономісти мають тенденцію детально вивчати один аспект економічної поведінки без зв’язку з іншою частиною економіки. Це робиться з тією метою, щоб зберегти простоту аналізу.
Макроекономічний аналіз зосереджує основну увагу на виявленні взаємозв’язків між різними економічними явищами, і розкриває загальні тенденції економічного розвитку.
Отже, кожен економіст і господарський практик за своєю суттю мають бути політ економами, для того, щоб уміти дати належну наукову оцінку соціально-економічній природі тих господарських рішень, які приймаються як на мікро- ,так і на макрорівнях.
Економічні категорії та закони.
Економічні категорії – це узагальнюючі поняття, які виражають суттєві сторони економічних явищ та процесів.
Кожна категорія виражає окремі сторони економічних відносин, а в сукупності вони характеризують економічний лад суспільства в цілому.
Наприклад, щоб розкрити суть ринкової економки, необхідно глибоко оволодіти цілою системою економічних категорій, починаючи з товару, грошей, вартості, ціни і кінчаючи маркетингом і менеджментом.
Як відомо, економічні відносини розвиваються за певними економічними законами.
Економічний закон – це стійкий, істотний причинно-наслідковий зв’язок і взаємозалежність явищ і процесів економічного життя.
Якщо економічна категорія виражає який-небудь один момент або одну сторону економічних відносин, суть одного явища, то економічні закони розкривають взаємозв’язок, внутрішню залежність кількох або багатьох одно порядкових явищ. Пізнання економічних законів дає змогу визначити основні тенденції економічного розвитку суспільства, передбачити його перспективу.
Особливості економічних законів:
сутнісний характер;
виявляються через практичну діяльність людей;
проявляються як основні пануючі тенденції економічного розвитку суспільства.
Групи та типи економічних законів.
До І групи відносять закони, що діють упродовж різних історичних періодів. Серед них розрізняють закони 4 типів:
всезагальні економічні закони (закон зростання продуктивності праці, закон економії часу тощо);
загальні закони – закони, що діють у декількох економічних формаціях (закон вартості, закон попиту в пропозиції, закон грошового обігу тощо);
специфічні економічні закони – діють лише в межах одного суспільного способу виробництва (основний економічний закон, який виражає найбільш глибинні зв’язки між продуктивними силами і виробничими відносинами (відносини економічної власності) у взаємодії з розвитком продуктивних сил);
стадійні закони – діють лише на одній зі стадій (висхідній або низхідній) суспільного способу виробництва (закон породження монополії концентрацією виробництва, який діє на вищій стадії розвитку капіталізму).
До ІІ групи економічних законів належать закони різних сфер суспільного відтворення (закони сфери безпосереднього виробництва – закон зростання органічної будови капіталу, закон спадної віддачі тощо).
До ІІІ групи належать закони розвитку і функціонування окремих економічних підсистем.
Методи дослідження соціально-економічних явищ.
Рис. 3 Методи економічного аналізу
Індукція – рух думки від одиничного до всезагального. Починаємо з нагромадження фактів, які потім систематизуються і аналізуються таким чином, щоб можна було вивести узагальнення або принципи.
Дедукція – рух думки від всезагального до одиничного, від теорії до фактів.
Аналіз – це процес розумового або фактичного розкладання цілого на складові частини.
Синтез – це поєднання різних елементів, сторін предмету в одне ціле.
Поєднання теорії та практики – жодна наукова теорія не володіє абсолютною точністю. Теорія визначає тенденції. Корисність і значення економічної теорії залежить від того, наскільки успішно вона пояснює і прогнозує тенденції явищ, які вивчаються. З цією метою теорії постійно перевіряються практикою. У результаті подібної перевірки теорії нерідко модифікуються, вдосконалюються, а інколи від них доводиться навіть відмовлятися.
Використання середніх величин – економічна теорія оперує економічними фактами, які, як правило, дуже різноманітні. Тому економічні узагальнення часто формуються у вигляді середніх даних, або статистичних вірогідностей.
Припущення «за інших рівних умов» - економісти припускають, що всі інші змінні, за виключенням тих, які вони на даний час розглядають, залишаються незмінними (наприклад, з вірогідністю 95% зниження уваги на лекціях на 20% і не підготовка до семінарських занять спричинить погіршення середньої успішності на іспиті на 10-15%).
Абстрактний метод – передбачає вилучення з аналізу другорядних фактів, які не мають істотного значення.
Поєднання якісного і кількісного аналізу – дає теоретичне підґрунтя для визначення нового підходу до темпів і пропорцій розвитку господарства, постановки конкретних практичних завдань розвитку економіки.