27.Комплектація деталей. Методи. Роль.

Комплектування деталей — де підготовча операція до складан- ня вузлів, агрегатів і машин.

В умовах основного виробництва деталі комплектують за но- менклатурою, відповідною даній складальній одиниці, з урахуван- ням однорідності груп, у випадку селективного складання, а та- кож підбирання деталей за масою.

Підбирання деталей за масою відноситься до деталей шатунно- поршневої групи двигунів і має важливе значення, оскільки різ- ниця маси рухомих деталей від різних циліндрів може викликати вібрацію двигуна і підвищення інтенсивності зношування його де- талей. Номер" селективної групи і маса деталей маркуються на деталі.

Комплектування деталей в умовах ремонтного виробництва має свої особливості: складальні одиниці можуть комплектуватися не тільки деталями з нормальними розмірно-точносними параметра- ми, заданими основним (робочим) кресленням, що має місце при виготовленні деталей, але й деталями ремонтних розмірів, а також деталями частково зношеними з параметрами, допустимими під час ремонту.

У невеликих ремонтних майстернях застосовують також індиві- дуальне відбирання деталей, яке забезпечує нормативне значення зазора у спряженні, наприклад поршень — циліндр^

Під час комплектування виконують підгоночні операції, на- приклад обробку внутрішньої поверхні втулки верхньої головки шатуна (після запресування у шатун) під розмір поршневого пальця.

Отже у ремонтному виробництві повна взаємозамінність збе- рігається тільки для складання із деталей з нормальними пара- метрами (нові або відновлені). Із таких деталей деякі спряження складаються селективним методом, тобто методом неповної взає- мозамінності (поршень — гільза, поршень — палець тощо). Для деталей ремонтних розмірів (нових або відремонтованих) взаємо- замінність зберігається лише у межах ремонтного розміру (кате- горійного). Деталі зношені, але з допустимими при ремонті пара- метрами, у більшості спряжень втрачають свою взаємозамінність. Тому процес складання машин може здійснюватися методами пов- ної ї неповної взаємозамінності, у тому числі методами селектив- ного складання, а також із використанням регулювальних при- строїв — компенсаторів (регулювання клапанів, конічних підшип- ників кочення, конічних шестерень тощо) і припасувальиих опера- цій (розвертання втулок верхньої головки шатуна тощо). Припа- сувальні операції трудомісткі і мають бути мінімальними, особли- во в умовах спеціалізованих підприємств.

Деталі деяких спряжень, які мають допустимі при ремонті розміри, втрачають свою взаємозамінність і повинні надходити на складання розкомплектованими.

Питома вага того чи іншого методу складання залежить від типу і марки ремонтованих машин, програми і оснащеності ре- монтного підприємства.

Розглянуті особливості складання під час ремонту машин вимагають організації процесу комплектування деталей і вузлів не тільки за їх номенклатурою (специфікацією або комплектуваль- ними відомостями), як це має місце у виробництві нових машин, але й із урахуванням неповної взаємозамінності і навіть її від- сутності.

Під час комплектування складальних одиниць користуються комплектувальними картами або специфікаціями, наведеними у картах технологічного процесу на складання.

У процесі комплектування деталі укладають у тару (для даної складальної одиниці), яка надходить на відповідні місця скла- дання. Тара може переміщуватися на спеціальних рухомих візках або у контейнерах, підвішених до підвісного конвеєра.