Тема 6. Жанри газетної журналістики

Питання функціонування жанрів у періодичній пресі – тема більше теоретична та методологічна. Вона характеризує основні вимоги редакцій періодичних видань до жанрів журналістики. Навчальним планом передбачено вивчення цих жанрів у профільному спеціалізованому курсі “Інформаційні, аналітичні та художньо-публіцистичні жанри”, а в курсі “Газетна журналістика” – лише оглядове ознайомлення з цією темою.

Глибоке засвоєння особливостей кожного жанру зокрема і всієї системи жанрів загалом сприяє тому, що студенти на основі цього можуть дати професійно грамотну оцінку газеті як літературному явищу. Яким жанрам надає газета перевагу, яким чином вони діють як засіб реалізації різноманітних проблем – це треба мати на увазі при розгляді окремих питань.

Жанри газетних матеріалів відрізняються один від одного методом літературної подачі та стилем викладу, засобами, що використовують для відображення фактів, подій та явищ навколишньої дійсності, прийомами передачі побаченого й усвідомленого, а також багатьма іншими якостями.

Характеризуючи газетні жанри, можна виділити чотири основні ознаки, за якими їх класифікують: 1) за предметом пізнання, відображення об’єкта; 2) за конкретним призначенням, “робочими функціями, пізнавально-виховним (пропагандистським) завданням”; 3) за широтою, обсягом висвітлення дійсності, “за масштабом висновків і узагальнень”; 4) за характером літературно-стилістичних засобів, “виражально-зображальними засобами”.

Ознайомившись з основними ознаками газетних жанрів, студент повинен з’ясувати для себе загальні вимоги до всіх жанрів газетної журналістики. Жанр журналістики завжди визначається задумом, змістом, роллю, яку виконує твір на сторінках друкованого видання, масштабами і способом узагальнення в ньому дійсності.

Жанри сучасної журналістики прийнято умовно поділяти на три основні групи: 1) інформаційні, 2) аналітичні, 3) художньо-публіцистичні. Основною тенденцією сучасних журналістських жанрів є їх взаємопроникнення, взаємозбагачення. Так, часто інформаційні за своєю природою матеріали набувають аналітичного, постановочного звучання. Окремі аналітичні жанри за своїми мовностилістичними та лексико-зображальними засобами наближуються до художньо-публіцистичних жанрів.

Інформаційні жанри. Вивчаючи цю тему, студент повинен враховувати, що інформація – це не тільки інформування, повідомлення фактів, а й обмін думками. Журналістська інформація передовсім відображає політичну, соціальну сфери життя суспільства. Інформація в друкованих засобах масової інформації оперативно і всебічно висвітлює внутрішні й зовнішні події, місцеві новини.

Групу інформаційних жанрів об’єднує основне завдання – оперативно повідомити про факт, подію або явище, тобто поінформувати про зміни (новини) в нашому житті. Аналіз та коментування залишаються ніби на другому плані. Новина, новизна факту – ось що є основною ознакою всіх інформаційних жанрів.

Оперативні інформаційні жанри “користуються”, як правило, простою, первісною інформацією. Всі вони ніби йдуть по “гарячих слідах” подій, новин, відбиваючи найбільш злободенні події сучасності.

До цієї групи жанрів належать: повідомлення, замітка, звіт, інтерв’ю, репортаж.

Якщо журналіст має за мету лише повідомити про подію, факт або явище, він обирає один з інформаційних жанрів – замітку, репортаж або ін. У повідомленні чи замітці, наприклад, журналіст дуже стисло викладає сам факт у його найсуттєвіших рисах. Це, власне, є оперативний відгук на подію, яка щойно відбулася.

Для репортажу головною означальною рисою є наглядно-почуттєве відображення фактів. Автор, як очевидець, суб’єктивно сприймає факти і так само досить суб’єктивно їх передає для ознайомлення аудиторії.

Якщо для коротких жанрів (повідомлення, хроніка, замітка) характерні лаконічність, ясність та обмеженість зображальних засобів, то для репортажу, інтерв’ю – емоційність, образність, особисте зацікавлення автора, співпереживання (або т. зв. “ефект присутності”, співучасності).

Практичний досвід преси останніх років говорить, що сучасним інформаційним жанрам періодики (передусім звітові та інтерв’ю) все частіше властивими стають коментування й аналітичність.

Аналітичні жанри. Студенти повинні з’ясувати, що відрізняє аналітичні жанри від інформаційних. Глибокий аналіз фактів, за якими спостерігає журналіст, їх порівняння і зіставлення, формулювання певних висновків – ось головні вимоги до аналітичних жанрів і те, що відрізняє їх від інформації. Іншою відмітною ознакою є ширші часові межі аналітичних матеріалів. Аналітичні жанри будують на вивченні системи фактів, стилістичних даних за більш-менш тривалий термін.

Таким чином, можна констатувати, що в аналітичних жанрах вивчають і узагальнюють широке полотно фактів. Конкретний життєвий матеріал є відправним пунктом для постановки певної проблеми, рекомендацій, узагальнень, висновків.

До основних аналітичних жанрів газетної публіцистики зараховуємо кореспонденцію, статтю, коментар, рецензію, огляд, огляд преси.

У кожному конкретному аналітичному жанрі факт відіграє свою певну роль. Так, наприклад, у кореспонденції використовують та аналізують меншу кількість фактів, ніж у статті. До того ж кореспонденцію можна вважати більш локальною за своїм матеріалом, вона розглядає ті чи інші факти у порівняно вужчих межах. Стаття аналізує всю сукупність фактів у масштабах, більш глобальних, вона підіймається у розгляді проблеми до теоретично-практичних висновків, ґрунтовних рекомендацій. І в інших аналітичних жанрах – огляді, огляді преси, рецензії, коментарі та рецензії, факти теж ґрунтовно узагальнюють. Розгляд конкретного питання, певної проблеми поєднують у них з логічними висновками, науковими узагальненнями та практичними пропозиціями.

Вплив на читацьку аудиторію в аналітичних жанрах залежить не від кількості наведених журналістом фактів, а від міри їх узагальнення, наявності оригінального авторського бачення проблеми, глибини аналізу документальних фактів сучасності.

Саме аналітичні жанри допомагають формувати, творити громадську думку щодо тих чи інших подій, фактів та явищ дійсності.

Художньо-публіцистичні жанри. Студентам варто звернути увагу на основні ознаки художньо-публіцистичних жанрів, їх загальну характеристику, причини фактичної відмови від цієї групи жанрів у багатьох сучасних виданнях.

У журналістиці виділяють досить специфічну групу жанрів, що за традицією називають художньо-публіцистичними, в яких поєднують художні і публіцистичні засоби відображення життєвих ситуацій, фактів, явищ. Їй притаманні образність і типізація, широке використання всіх літературно-мистецьких зображальних засобів.

Основними художньо-публіцистичними жанрами в газетній журналістиці є нарис і близькі до нього зарисовка, есе (відображають позитивні або нейтральні явища дійсності) та фейлетон і памфлет (гостро критичні, сатиричні жанри).

У художньо-публіцистичних жанрах конкретний, документальний факт ніби відходить на інший план. Визначальним стає авторський погляд, авторська думка та враження. Факт типізують, подають його образне трактування.

Так, наприклад, у нарисі факти автор пропускає через свідомість, передає через власне світоглядне “я”, частково збагачуючи власною фантазією. Для цього жанру більш важливим є не сам факт, а як цей факт сприймає і трактує автор, які асоціативні зв’язки він викликає. У нарисі факт узагальнений, типізований та переосмислений в образ.

Нарис, як і деякі інші жанри, має свою систему підвидів (портретний нарис, подорожній нарис, проблемний нарис, портретний нарис тощо).

Для художньо-публіцистичних жанрів особливо характерна типізація, сила узагальнення. Авторові важливо уміти піднятися над явищем або фактом. Важливо не констатувати, перелічувати факти, а наочно їх зображати, заглиблюючись у пошук причин, активно висловлювати свою точку зору.

Студентам також необхідно в загальних рисах ознайомитися з сатиричними жанрами, що друкують у періодичних виданнях (байки, анекдоти, епіграми, пародії тощо).

**********

• жанр (від франц. genre – рід, вид) – усталений тип твору, який склався історично, відзначається особливим способом освоєння життєвого матеріалу і характеризується чіткими ознаками структури. Кожен жанр відіграє конкретну роль у системі засобів інформації і характеризується певною композиційною організацією матеріалу.

• замітка - найбільш поширений інформаційний жанр, який повідомляє про факт, подію або явище внутрішнього або міжнародного життя. Основні її ознаки: стислість викладу, оперативність. Види замітки: хронікальне повідомлення, анонс, коротка інформація (факт), репліка, розширена замітка;

• звіт - інформаційний жанр, покликаний подати читачеві досить вичерпну інформацію з певної теми чи про певну подію. Звіти подаються з важливих суспільно-політичних, культурних, наукових та спортивних подій;

• інтерв’ю (від англ. interview – бесіда, розмова) – інформаційний жанр, що являє собою розмову журналіста з компетентною особою або групою осіб з метою отримання інформації, текст якої призначений для публікації в газеті або журналі. Різновиди інтерв’ю: інтерв’ю - монолог, інтерв’ю – зарисовка, інтерв’ю – діалог, інтерв’ю – анкета, прес-конференція;

• репортаж (від лат. reportare – передавати, повідомляти) – жанр, у котрому оперативно, динамічно, емоційно відображується якась подія чи явище, очевидцем або учасником якого був журналіст. Характерною ознакою репортажу є активно діюче авторське “я”, що створює в читацької аудиторії т. зв. “ефект присутності”. Види репортажу: подієвий, пізнавальний, проблемний.

• кореспонденція (від лат. сorrespondeo - відповідаю, інформую) – один з найбільш поширених аналітичних жанрів, який, використовуючи достовірні, об’єднані однією темою факти, публіцистичними засобами відображає певний бік сучасної дійсності, обмежений місцем і часом. Існують два різновиди кореспонденції – інформаційна та аналітична;

• стаття – жанр публіцистики, який відзначається ґрунтовним аналізом матеріалу, високим рівнем узагальнення, чіткою соціальною спрямованістю. Використовуючи різноманітні факти, яскраві приклади, цифри, автор статті досліджує злободенні суспільно-політичні проблеми. Залежно від мети і призначення, статті бувають теоретичними, пропагандистськими, проблемними, науковими;

• коментар – різновид статті, головним завданням якого є з’ясувати ситуацію, показати задіяних у ній осіб, розвинути й висловити думку, обґрунтувати певну ідею чи підкріпити певну позицію. Коментар відзначається високим рівнем суб’єктивізму, хоча є об’єктивним на рівні ретельності збирання фактів, їх вивчення, спостереження;

• рецензія (від лат. recensio – перегляд, оцінка) – аналітичний жанр, у якому подається публіцистична оцінка літературного, наукового або мистецького твору. Від інших жанрів відрізняється тим, що розглядає не факти дійсності, а життєві явища, вже відображені засобами мистецтва (в тому числі пластичного) чи публіцистики. Види рецензії – теоретична і художня (мистецька);

• огляд – один із поширених аналітичних жанрів, в основі якого лежить осмислення системи подій, фактів і явищ, обмежених певними часовими та географічними межами. Його завдання – ознайомити читача з певними подіями в різних сферах людської діяльності за певний час. Види оглядів: загальний, тематичний, міжнародний, огляд листів;

• огляд преси як жанр має багато спільного з рецензією. В ньому також аналізують і оцінюють твори, в яких відображено реальне життя. Від літературної рецензії огляд преси відрізняється специфікою об’єкта розгляду: аналізує періодичне видання – газету, журнал, а також матеріал, переданий по радіомовленню чи телебаченню. Види оглядів преси: загальний, тематичний, інформаційний.

• нарис – це жанр публіцистики, в якому на документальній основі узагальнюють важливі суспільно-політичні явища, розкривають події, в центрі яких є постать людини, її характер. Різновиди нарису: портретний, подорожній, проблемний;

• зарисовка – це самостійний жанр, для якого характерна нарисова сутність. В центрі зарисовки – завжди конкретна й локальна за своїм значенням, масштабами подія. Наприклад, початок навчального року, спортивні змагання, відкриття культурної установи тощо;

• есе (від франц. еssai – начерк) – жанр публіцистичної літератури довільної фактури, що поєднує в собі підкреслено індивідуальну позицію автора з розлогим, вільним викладом документального матеріалу;

• фейлетон (від франц. feuilleton – аркуш) – літературно-публіцистичний газетний чи журнальний твір сатиричного характеру на злободенну тему. Відзначається гострим суспільно-політичним змістом, актуальністю, оперативністю проблематики, сатирично-гумористичною образністю, жвавим дотепним викладом;

• памфлет (від грецьк. рan – все + phlego – спалюю) – один із сатиричних жанрів, публіцистичний газетний або журнальний твір гостросатиричного змісту на злободенну тему, спрямований проти негативного і шкідливого явища, організації, особи.

Питання для обговорення

1. Поняття жанру.

2. Які види і типи періодичних видань спеціалізуються на інформаційних жанрах? Чому?

3. Інформаційні жанри: загальна характеристика.

4. Короткі інформаційні жанри (факт, повідомлення, замітка, репліка).

5. Репортаж та його особливості.

6. Інтерв’ю як метод і жанр.

7. Аналітичні жанри: загальна характеристика.

8. Кореспонденція та методи роботи над нею.

9. Стаття та її різновиди.

10. Методика підготовки статті.

11. Художньо-публіцистичні жанри: загальна характеристика.

12. Взаємопроникнення жанрів.

Питання для самоперевірки

1. Як журналіст використовує жанри у своїй творчій праці?

2. В чому полягає взаємопроникнення жанрів?

3. Що таке жанр газетних публікацій?

4. Що покладено в основу диференціації жанрів журналістики?

5. Що означають поняття “журналістська інформація” та “інформаційні жанри”?

6. Які основні вимоги редакції до коротких інформаційних жанрів (факт, повідомлення, замітка)?

7. Які жанрові особливості звіту, інтерв’ю, репортажу?

8. Які є основні різновиди інтерв’ю і репортажу?

9. У яких сферах діяльності, крім журналістики, використовують інтерв’ю як метод збирання інформації?

10. Які основні відмітні риси аналітичних жанрів від інформаційних?

11. Які основні ознаки жанрів аналітичної групи?

12. У чому полягає аналітичний характер кореспонденції?

13. Які особливості жанру статті?

14. Які принципи відбору творів для рецензування?

15. Які вимоги редакції до огляду як жанру?

16. Що розуміємо під поняттям “огляд преси”?

17. Які основні якості, ознаки художньо-публіцистичних жанрів?

18. Які характерні особливості зарисовки як жанру газетної журналістики?

19. Чому нарис є художньо-публіцистичним жанром?

20. У яких видах періодичних видань домінують художньо-публіцистичні жанри?

21. У чому полягають особливості сатиричних жанрів (фейлетон, памфлет)?

Практичне завдання до теми

1. Ознайомлюючись із практикою сучасної преси, студенти повинні скласти досьє на газетні жанри журналістики. Досьє повинно мати вигляд папки з файлами, в яких розміщують згруповані за жанрами і темами вирізки матеріалів різних жанрів з газет (центральних, регіональних, місцевих) і журналів.

Творчі матеріали досьє показують і аналізують під час заліку викладачеві. Їх враховують при виставленні залікової оцінки.

2. Підготувати досьє на кожну з груп жанрів (інформаційних, аналітичних, художньо-публіцистичних).

Самостійна робота студентів

Дослідити на прикладі одного із запорізьких періодичних видань, наскільки широко використовують у його творчій практиці правило наближення інтересів і правило “перевернутої піраміди”. Підготувати у вигляді письмового звіту.

Рекомендована література

1. Грабельников А. Работа журналиста в прессе. – М., 2001. – С. 213- 239.

2. Теорія і практика радянської журналістики (Основи майстерності. Проблеми жанрів) / Під ред. В. Здоровеги. – Львів, 1989. – С. 114-322.

3. Моисеев В. Журналистика и журналисты. – К., 2002. – С. 174-200.

4. Пельт В. Жанры советской газеты. – М., 1987. – 69 с.

5. Нерух О. Першооснови журналістської творчості. – Харків, 2000. – С. 43-54.

6. Буше Д.-Ж. Репортаж у друкованій пресі. – К., 2001. – 103 с.

7. Еверетт Д. Навчальний посібник репортера. – К., 2002. – 26 с.

8. Гуревич С. Номер газеты. – М., 2002. – С. 124-148.

9. Кривошея Г., Козлов В., Гапон В. Понятийный аппарат по курсу теории и практики советской военной печати. – Львів, 1990. – С.19-164.

10. Гід журналіста / Упор. А. Лазарєва. – К., 1999. – С. 20-64.

11. Григораш Д. Журналістика в термінах і виразах. – Львів, 1974. – 293 с.

12. Качкан В. Жанри публіцистики. – К., 1988. – 120 с.

13. Газетные жанры. – М., 1976. – 174 с.

14. Пельт В. Дифференциация жанров газетной публицистики. – М., 1984. – 47 с.

15. Карпенко В. Газетні жанри як комунікативні форми журналістики. – К., 2002 – 37 с.

16. Гриценко О., Шкляр В. Основи теорії міжнародної журналістики. – К., 2002. – С. 243-248.