2.3 Структура будівельних організацій

Структура - це організаційна форма системи, її устрій, а також взаємовідносини рівнів управління і видів робіт (функціо­нальних ділянок), які виконують служби або підрозділи. Тут поєдна­но горизонтальний і вертикальний поділи праці в організації. Можна виділити високу та плоску структури організації.

Структура характеризується кількістю та видами елементів і зв'язками між ними. Слід розрізняти структуру системи управління, яка включає низових керівників та органи управління на всіх ступе­нях, та структуру окремих органів управління. Так, до структури системи управління будівельним трестом належать майстри, викон­роби, начальники ділянок, будівельне управління та орган управлін­ня самого треста. До структури органу управління тресту належать лише підрозділи апарату управління та керівників тресту.

Основними є три типи структур управління: лінійна, функціональ­на, лінійно-функціональна. Інші типи: лінійно-штабна, матрична, диві-зіональна тощо є похідними від основних структур.

Лінійна структура управління характеризується простотою та суворою ієрархією побудови. Така структура може бути застосована лише в разі управління малою будівельною організацією (рис. 2.1, а).

Перевагою лінійної структури є те, що керівник має можливість безпосередньо спілкуватися з підлеглими. Інформація швидко по­ширюється від керівника до виконавця. Також така структура дає змогу повністю реалізувати один з універсальних принципів управ­ління - єдиноначальності. Одним із недоліків цієї структури є те, що один керівник не в змозі бути фахівцем з усіх питань, які стосуються фірми.

Як лінійна, так і функціональна структури управління в чистому вигляді в організаціях не існують, а найчастіше поєднуються у різних комбінаціях.

45

Глава 2. Галузь будівництва і її організаційна структура

Виникає необхідність розподілення управлінських функцій і створення функціональної структури управління (рис. 2.1, б), що дає змогу деякі окремі функції розподілити між спеціалізованими підроз­ділами та робітниками, які діятимуть у межах своєї компетенції.

Рішення, що схвалюють функціональні відділи, мають професій­ний характер, але деяка неузгодженість між відділами призводить іноді до схвалення суперечливих вказівок, що дає змогу виконав­цю обирати вигідне йому рішення (але не те, що не співпадає з інтересами компанії) або взагалі нічого не робити завдяки ситуа­ції, що склалась.

Указаний недолік функціональної структури усуває лінійно-функціональна структура. Таким чином, у лінійно-функціональних структурах (рис. 2.2) виробничі підрозділи мають лише функції організації (лінійні), інші - "штабні" функції управління - реалізу­ються на верхньому рівні. Тобто, виконавці отримують вказівки від лінійних керівників ще й по лінії функціональних зв'язків. На відміну від функціональної структури, де рішення функціо­нальних відділів є обов'язковими, вказівки, які отримує викона­вець із функціональних зв'язків у лінійно-функціональній струк­турі, мають рекомендаційний характер рекомендації, норми, правила).