1.Методика викладання світової літератури як наука і навчальна дисципліна

Методика викладання літератури належить до наук, які готують для шкіл учителів-словесників. Вона має спільні для будь-якої методики літератури об’єкт і предмет наукового дослідження, специфічні методи, суспільну значущість. Об’єктом дослідження методики викладання світової літератури є процес професійної підготовки майбутнього вчителя до викладання світової літератури в школі.

Предметом дослідження методики викладання світової літератури є зміст, методи, прийоми, види і форми навчальної діяльності, спрямовані на реалізацію освітньо-виховних завдань шкільної дисципліни «Світова література».

Сенс методики викладання світової літ-ри:

• Прикладне літературознавство;

• Мистецтво вчити;

• Організація навчального процесу

• Знання психології школяра

Методика викладання СЛ тісно пов’язана з іншими дисциплінами: психологією, педагогікою, культурологією, естетикою.

Проблематика методики викладання як навчальної дисципліни:

1. Основні етапи розвитку

2. Сучасні навчальні технології

3. Літературний розвиток школяра

4. Етапи літературної освіти

5. Методи викладання зарубіжної літератури у школі

6. Сприйняття і вивчення художніх творів у родовій та жанровій специфіці

7. Співіснування історії і теорії літератури

8. Урок літератури

9. Формування вмінь та навичок

10. Розвиток мовлення

11. Позакласна та позашкільна робота з літературою

2. Структура та завдання курсу світової літератури в середній школі.

“Зарубіжна література” – навчальний предмет, об’єктом вивчення в якому є кращі твори й головні етапи розвитку світового літературного процесу (крім творів української літератури, які розглядаються в межах окремого навчального курсу).

Відповідно до вікових особливостей учнів курс літератури в 5–11 класах  загальноосвітньої школи має три етапи:

Основна школа (5–9 класи):

• 5–7 класи – формування потреби до читання (1-й етап);

• 8–9 клас – системне читання (2-й етап).

Старша школа (10–11 класи) – творчо-критичне читання (3-й етап).

(для бажаючих розписати)

5–7 класи – прилучення до читання (1-й етап).

Порівняно з початковою школою предмети, що забезпечують літературну освіту, в основній школі розмежовуються. Це розмежування закріплюється в окремих програмах, підручниках, хрестоматіях, посібниках. Курс літератури в 5–7 класах має будуватися на підставі проблемно-тематичного принципу.

8–9 класи – системне читання (2-й етап).

Вивчення літератури у 8–9 класах загальноосвітньої школи базується на поєднанні історико-літературного й жанрово-родового  принципів.

Літературні явища презентуються школярам у перебігу літературного процесу, у розвитку націон

альних літератур та їхніх взаємозв’язках, у широкому контексті культури. У 8–9 класах учні знайомляться зі специфічними особливостями різних родів і жанрів літератури в хронологічній послідовності, навчаються розрізняти різні жанри, інтерпретують художні твори не тільки в аспекті їх проблематики, а й художньої вартості.

У 8–9 класах вияскравлюється індивідуальність учнів, відбувається активний процес формування їхнього світогляду, громадянської позиції, національної ідентичності, пошуку місця в сучасному світі. Тому дисципліни, що забезпечують літературну освіту в цей період, повинні сприяти становленню особистісних якостей юнацтва.

Головною метою вивчення предмета є залучення школярів до найвищих досягнень світової літератури і культури, загальнолюдських і національних духовних цінностей, виховання естетичного смаку, високої читацької і загальної культури, вироблення імунітету проти низькопробних явищ масової культури.

Для досягнення цієї мети необхідно вирішувати такі основні завдання:

-навчати школярів сукупності відомостей про вершинні явища світового літературного процесу, загальні закономірності його перебігу від найдавніших часів до сьогодення;

-давати їм літературознавчі поняття і терміни, необхідні для повноцінного аналізу й інтерпретації художніх текстів, а також розуміння головних закономірностей перебігу літературного процесу;

-вчити визначати національну своєрідність і загальнолюдську цінність творів світової літератури (у т. ч. у зіставленні з творами української літератури та інших видів мистецтва);

-відпрацьовувати навички розрізнення явищ класичної та масової культури;

-розвивати мислення школярів (образне, асоціативне, абстрактне, логічне тощо);

-виховувати в учнів повагу до духовних здобутків людства і, зокрема, українського народу; расову, етнічну, соціальну, релігійну і гендерну толерантність водночас із принциповим нонконформізмом, здатністю формувати, формулювати й активно відстоювати власну точку зору, систему життєвих (у т.ч. естетичних) цінностей і пріоритетів, прагненням мати власне, ніким не нав’язане світобачення, зберігати й продовжувати кращі національні традиції, не сприймати культу сили й переваги матеріальних цінностей над духовними.