1. Види банківських об’єднань. 1)Банківська корпорація – юр особа (банк) засновниками і акціонерами якої можуть бути винятково банки. Створюється з метою концентрації капіталів банків учасників , підвищення їхньої загальної платоспроможності. 2)Банківська холдингова група – банківське обєднання до складу якого входять винятково банки , материнському банку має належати не менше 50% акціонерного, пайового капіталу, або голосів кожного з інших учасників групи які є його дочірніми банками. 3)Фінансова холдингова група – має складатися переважно або винятково з установ що надають фінансові послуги при чому серед них має бути щонайменше 1 банк і материнська компанія має бути фін установою.

2. Порядок реєстрації комерційних банків. 1)Особи уповноважені засновниками банку. Формування пакета документів:1)заява про реєстрацію банку.2)установчий договір 3)статут банку 4)рішення про створення банку 5)бізнес план що визначає види діяльності які банк планує здійснювати на найближчий рік. 6)інформацію про фін стан учасників які матимуть істотну участь у банку. 7)бух і фін звітності за останні чотири звітні періоди.8)відомості про кількісний склад спостережної ради, правління, ревізійної комісії 9)копія платіжного документа про внесення плати за реєстрацію. 10)нотаріально завірена копія свідоцтва про держ реєстрацію учасників. 11)копії звіту про проведення відкритої підписки на акції. 12)відомості про проф придатність і ділову репутацію голови та членів правління. 2) ТУ НБУ . Відкриття тимчасового накопичувального рахунку для акумуляції грошових коштів – внесків акціонерів у статутний фонд у формі підписного капіталу. Розгляд документів і підготовка висновку. 3) НБУ(Центральний апарат). Розгляд докум про реєстрацію: 1)комісія НБУ з питань регулювання діяльності банків. 2)інші департаменти (у разі потреби). Приймає рішення: 1)комісія НБУ з питань регулювання діяльності банків якщо в банку не бере участь іноземний капітал. 2)правління НБУ якщо в банку бере участь іноземний капітал. 4)Реєстрація 1)видача свідоцтва 2)запис у держ реєстрі. 3)надання коду МФО. Якщо відмова в реєстрації То повернення коштів з накопичувального рахунку за заявою учасників .

3. Форми і порядок реорганізації банківських установ. Банк може бути реорганізований за рішенням власників банку, а у разі призначення тимчасової адміністрації за рішенням НБУ або тимчасового адміністратора, погодженим з НБУ. Реорганізація може здійснюватися шляхом злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення. Злиття – означає припинення діяльності двох або кількох банків як юридичних осіб та передачу належних їм майна , коштів , прав, та обов’язків до банку правонаступника який створюється у результаті злиття. Приєднання – означає припинення діяльності одного банку як юр особи та передачу належних майна , коштів прав та обов’язків до іншого банку. Поділ – припинення діяльності одного банку як юр особи та передачу належних йому майна коштів прав обов’язків у відповідних частинах до банків які створюються внаслідок реорганізації цього банку шляхом поділу. Виділення – перетворення банку як юр особи та передачу певної частини належного йому майна коштів прав та обов’язків до банку який створюється внаслідок реорганізації. Перетворення – зміна організаційно правової форми товариства. Реорганізація може бути добровільною та примусовою. Добровільна проводиться за ініціативою самого банку. Примусова застосов до проблемних банкіів за ініціативою НБУ або верховної ради україни.

4. Загальна характеристика пасивних та активних операцій. Пасивні операції – операції з мобілізації ресурсів КБ. Ресурси поділяються на 3 групи: 1)Власні ресурси банку(стат кап, резервний фонд) його власний капітал до складу входять страховий фонд , що створюється для забезпечення фін стійкості комерційної, господарської діяльності а також нерозподілений прибуток поточного та минулого років. 2)Залучені ресурси банку – сукупність коштів клієнтів що акумулюються банком на депозитах. 3)Позичені ресурси – грошові кошті акумульовані банком шляхом отримання кредитів від інших КБ, ЦБ а також розміщення позик на грошовому ринку . Активні операції – операції у процесі яких банки розміщують наявні у них власні залучені і позичені ресурси у різні види активів з метою отримання прибутку і забезпечення своєї ліквідності. Усі активи можна поділити на 4 групи: 1)Каса і прирівняні до неї кошти вкладення банку у безпосередньо ліквідні активи. 2)Кредитний портфель охоплює сукупність усіх наданих КБ позичок клієнтом з метою задоволення виробничих і невиробничих потреб 3)Інвестиції – вкладення ресурсів банку в різні види ЦП. 4)Інші активи розміщення банківських ресурсів у формі оплати земельної ділянки, приміщень споруд та ін..

5. Порядок формування власного капіталу банку. Власний капітал – грошові кошти внесені акціонерами і засновниками банку з метою забезпечення його економічної самостійності і фін стійкості протягом усього періоду. СК – вартість вкладів акціонерів внесених з метою початку чи подальшої банківської діяльності , а також гарантування вкладників та кредиторів банку. Для формування стат фонду у формі АТ випускаються акції двох видів прості та привілейовані. Резервний капітал – грошові ресурси що резервуються банком для забезпечення непередбачених витрат спеціальних потреб і покриття збитків. Спец фонди – призначені для розширення і розвитку банківської діяльності та матеріально технічної заборгованості вирішення питань матеріального стимулювання працівників та соц. Розвитку колективу банку. Нерозп приб – частина чистого прибутку яка не розподіляється а утримується банком як правило з метою реінвестування в його діяльність. Субординованйи борг – звичайні незабезпечені боргові капітальні інструменти які за умовою контракту не можуть бути забрані з банку раніше ніж через 5 років, а у разі банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення претензій всіх інших кредиторів.

6. Суть, структура, функції та джерела формування власного капіталу банку. Власний капітал – грошові кошти внесені акціонерами і засновниками банку з метою забезпечення його економічної самостійності і фін стійкості протягом усього періоду. Структурна побудова ВК банку полягає у виділенні елементів двох рівнів. 1. Основний капітал(капітал першого рівня) 2.Додатковий капітал (другого рівня). Поділ ВК банку залежно від джерела та порядку утворення. Статутний фонд – джерело формув. Емісія власних акцій. Механізм поповнення : повторний, випуск акцій. Резервний капітал – джерело формув. Відрахування від прибутку. Механізм поповнення: поповнюється з прибутку. Нерозподілений прибуток джерело формув утвор в результаті розподілу прибутку. Механізм поповнення: поповнюється новими залишками нерозп приб в кінці року. Функції ВК: 1)Захисна – полягає у страхуванні вкладів депозитів. 2)Оперативна – передбачає можливість використання ВК в період початку функціонування банку. 3)Регулююча – визначає розмір капіталу банку при встановленні економічних нормативів.

7. Порядок формування статутного капіталу банку. Процес формування статутного капіталу створюваного банку має ряд особливостей, основними з яких є: 1. Організаційно-правова форма створюваного банку, яка визначає порядок формування статутного капіталу через безпосереднє вкладення інвесторами коштів та майна або залучення через відкриту чи закриту підписку на акції. Згідно з чинним законодавством банки можуть створюватись як акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю чи кооперативні банки. 2. Статутний капітал банку формується тільки за рахунок власних коштів засновників, акціонерів (учасників) у грошовій формі в національній валюті України та у вільно конвертованій іноземній валюті (для нерезидентів).3. Мінімальний розмір статутного капіталу для банків установлюється законодавчо. НБУ має право встановлювати для окремих банків, залежно від їх спеціалізації, диференційований мінімальний статутний капітал на момент реєстрації банку, але не нижче розмірів, передбачених законодавчо.4. Слід розрізняти зареєстрований та незареєстрований статутний капітал. Виокремлюють також сплачену та несплачену частини статутного капіталу.5. Банки можуть продавати акції первинного розміщення за ціною, не нижчою від номінальної вартості. У разі продажу таких акцій інвестору за ціною, вищою, ніж номінальна вартість, виникає емісійна різниця, яка використовується як власний капітал банку. 6. Банк може викуповувати в акціонера акції, що належать йому, для їх подальшого перепродажу, розповсюдження серед своїх працівників чи анулювання або отримувати власні акції в дар. Ці акції повинні бути реалізовані або анульовані у термін не більше одного року з моменту їх придбання. 7. Банки мають право придбавати власні акції або паї з наступним письмовим повідомленням НБУ про укладені угоди, яке має бути надіслане протягом п'яти робочих днів з дати укладення угод. Банкам не дозволяється придбання власних акцій, якщо це може призвести до падіння регулятивного капіталу нижче за мінімальний рівень.

8.Сутність залучених коштів.

Залучені та запозичені банківські ресурси становлять переважну частину банківських ресурсів (85–90%).Залучені ресурси банку – це тимчасово вільні кошти вкладників – фізичних та юридичних осіб, які мобілізовані банком на певних умовах і на певний термін чи до запитання. Залучені ресурси банку  охоплюють:₁. кошти на депозитних рахунках банківських клієнтів;2. залишки коштів на поточних рахунках клієнтів;3. кошти на рахунках банків-кореспондентів та ін. Основним джерелом залучення фінансових ресурсів банками є депозити.Депозит (вклад) – це грошові кошти в готівковій чи безготівковій формі, у національній чи іноземній валюті, або в банківських металах, які банк прийняв від вкладника чи які надійшли для вкладника на договірних засадах на визначений строк зберігання чи без зазначеного такого строку і підлягає виплаті вкладнику згідно чинного законодавства.Депозитна операція – це операція із залучення коштів на вклади та розміщення ощадних (депозитних) сертифікатів .Під час  здійснення  депозитної  операції виконуються такі операції: відкриття та реєстрація депозитного рахунка, залучення грошових коштів на депозит, вилучення коштів з депозиту, нарахування відсотків за депозитом та їхня сплата клієнтам, повернення коштів з депозиту і закриття депозитного рахунка. Емітентом депозитного сертифікату може бути лише банк, а вкладником, тобто інвестором, можуть бути і фізичні і юридичні особи. Депозитні сертифікати видаються банками юридичним особам, а ощадні – фізичним особам.

9. Банківські інвестиції: поняття та структура

Згідно Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестиції – це всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект.

Отже, банківські інвестиції можна розглядати як різновид банківських операцій.

Об’єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди та обігові кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об’єкти власності, а також майнові права.

Суб’єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави.

Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності.

Інвестиції поділяються на:

1) капітальні (придбання будівель, споруд, інших об'єктів нерухомості, інших основних фондів та нематеріальних активів);

2) фінансові (придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів):

* прямі інвестиції -- внесення коштів чи майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою;

* портфельні інвестиції — придбання цінних паперів та інших фінансових активів за кошти на біржовому ринку;

3) інвестиції під реінвестиції — здійснення капітальних чи фінансових інвестицій за рахунок прибутку, отриманого від інвестиційних операцій.