
- •Періодизація світового розвитку 1900-1939
- •2. Провідні країни світу хх ст.
- •3. Причини та початок Першої світової війни
- •4. Основні події Першої світової війни 1915-1916р
- •5. Основні події Першої світової війни 1917-1918 рр
- •6.Паризька мирна конференція та її головні рішення
- •8. Створення та діяльність Ліги Націй у міжвоєнний період.
- •9. Проблема репарацій у післявоєнний період.
- •10. Російська Революція 1917р.
- •11. Громадянська війна в Росії
- •12. Створення срср
- •13. «Воєнний комунізм»
- •14. Індустріалізація в срср
- •15. Колективізація срср
- •16. Масові репресії в срср
- •17. «Новий курс ф.Рузвельта»
- •18. Франція в 20-30х роках. Народний фронт:
- •20. Установлення Фашистської диктатури в Італії
- •22. Відновлення державної незалежності Польщі. Ю. Пілсудський.
- •23. Утворення Чехо-Словаччини
- •24. Мюнхенська угода и загарбання Чехо-Словаччини
- •25. Національно-визвольна боротьба народів Індії
- •26. Політика «умиротворення» агресора напередодні Другої світової війни.
- •27. Радянсько-Німецький пакт про ненапад.
- •28. Причини, характер і періодизація Другої світової війни.
- •29. Окупаційна політика та рух опроу.
- •30. Основні події Другої світової війни 1939-140 рр.
- •31. Початок Великої Вітчизняної Війни. Причини поразок Червоної Армії.
- •32. Основні події Другої Світової Війни другої половини 1942-1943 рр.
- •33. Розгром і капітуляція Німеччини.
- •34. Розгром та капітуляція Японії.
- •35. Створення оон
- •36. Сша наприкінці хх – на початку ххі ст.
- •37. План Маршалла та його наслідки.
- •38. Інтеграційні процеси в Європі.
- •39. Тетчеризм «сутність та наслідки»
- •40. Четверта та п’ята республіка у Франції. Шарль де Голь
- •41. Об‘єднання Німеччини,сучасний стан країни
- •42. Повоєнна відбудова в срср
- •46. Серпневий заколот в срср та його наслідки
- •47. Розпад колоніальної системи. Етапи деколонізації
- •48. Японія на наприкінці20 ст. –на початку 21 ст.
- •49. Китай на наприкінці20 ст. –на початку 21 ст.
- •50.Близькосхідна проблема
- •51. Карибська криза
- •52. Проблема Квебеку
- •53. Утворення фрн і ндр. Німецьке «економічне диво»
- •54. Країни центральної та східної Європи після Другої світової війни
- •55. Причини та початок «холодної війни»
- •56. Ірландська проблема
- •3. Монополізація економіки.
- •5. Утворення II Інтернаціоналу.
- •6. Жіночий рух.
- •60. Загальна характеристика глобальних проблем людства
28. Причини, характер і періодизація Другої світової війни.
причини: несправедливість Версальської системи, У найбільшій мірі це проявилось у політиці Німеччини, Італії, Японії; економічна криза 30-х років; розв'язанню війни сприяла політика урядів Англії та Франції, спрямована на "умиротворення" агресора, а також "ізоляція" США, які, прийнявши закон про нейтралітет, фактично самоусунулись від впливу на розвиток подій у світі; не останню роль у розв'язанні війни відіграв. СРСР, який, підписавши пакт про ненапад з Німеччиною і таємний протокол до нього, відкрив шлях Німеччині для нападу на Польщу. періодизація: I. 1 вересня 1939 р.- 19 листопада 1942 р. Стратегічна ініціатива належить агресивним державам. Німеччина, Італія, Японія та їх союзники зуміли оволодіти значними територіями в Європі, Африці, Азії, Океанії. II. 19 листопада 1942 р. - 9 травня 1945 р. Стратегічна ініціатива повністю переходить до країн антигітлерівської коаліції,війська яких розгромили війська Німеччини і її союзників у Європі і змусили їх капітулювати. III. 9 травня 1945 р. - 2 вересня 1945 р. Завершення. характер: Розпочалась ця війна як загарбницька, агресивна з боку держав «осі» і була справедливою та визвольною з боку жертв агресії. Після встановлення «нового порядку» в окупованій Європі характер війни змінився: вона стала антифашистською.
29. Окупаційна політика та рух опроу.
Окупація агресивними державами значних територій в Європі, Азії, Африці супроводжувалось встановленням “нового порядку”. Основним його змістом було забезпечення панування загарбників. Цей порядок базувався на нещадному терорі і насильстві. Рух Опору — це визвольний рух проти фашизму за відновлення незалежності й суверенітету окупованих країн і ліквідацію реакційних режимів у країнах фашистського блоку.Розмах і методи боротьби проти фашистських загарбників і їхніх пособників залежали від характеру окупаційного режиму, природно-географічних умов, історичних традицій, а також від позиції тих соціальних і політичних сил, які брали участь в Опорі.В Опорі кожної з окупованих країн визначилися два напрями.Між ними йшло суперництво за керівництво антифашистським рухом у цілому. Важливою умовою розгортання руху Опору було об’єднання антифашистських сил. Стали формуватися загальні керівні органи руху Опору. Антифашистський опір населення окупованих країн виявлявся у двох формах: активній й пасивній. Активна форма полягала у партизанській боротьбі, актах саботажу й диверсій, у збиранні й передачі союзникам по антигітлерівській коаліції розвідувальної інформації, в антифашистській пропаганді й ін. Пасивна форма опору окупантам полягала у відмові від здачі сільськогосподарських продуктів, прослуховуванні антифашистських радіопередач, читанні забороненої літератури, бойкоті пропагандистських заходів фашистів й ін.Найбільший розмах рух Опору набув у Франції, Італії, Польщі, Югославії й Греції. У Югославії, наприклад, керована комуністами Народно-визвольна армія Югославії до початку 1943 р. звільнила від окупантів 2/5 території країни. Рух Опору відіграв важливу роль у боротьбі з фашизмом і прискорив його розгром.