25. Національно-визвольна боротьба народів Індії

В умовах Індії з її багатонаціональним населенням і строкатим релігійним та соціальним складом ненасильні дії були єдиними мирними засобами залучення населення до спільної боротьби. Загальновизнаним лідером індійського визвольного руху став Махатма Ганді. Ганді розробив вчення масової ненасильницької боротьби проти колонізаторів. Гандизм об'єднав індійське суспільство і зрештою примусив колонізаторів надати країні незалежність. У другій половині 20-х рр. розпочинається нове піднесення національно-визвольного руху. Посилюється страйковий рух. 26 січня 1930 р. було проголошено Днем незалежності. З початком Другої світової війни віце-король Індії оголосив свою країну воюючою стороною. ІНК пообіцяв співробітництво з Англією за умови створення в Індії національного уряду і встановлення конституційного ладу. На початку 1940 р. метрополія пообіцяла надати Індії статус домініону після закінчення війни.

26. Політика «умиротворення» агресора напередодні Другої світової війни.

Політика умиротворення - політика, заснована на поступки і потурання агресору. Полягає в урегулюванні штучно розпалюваних державою-агресором міжнародних суперечок і вирішення конфліктів. Така політика призвела до остаточної деградації Версальської системи, Ліги Націй і системи колективної безпеки, радикальної зміни балансу сил в Європі, ослаблення геополітичних позицій Великобританії та Франції, посиленню Німеччини і приходу до влади правих сил на чолі з А. Гітлером. Приймаючи "політику умиротворення" перед Другою світовою війною Західні держави (зокрема, Англія і Франція) розраховували на те, що шляхом поступок і компромісів можна було зупинити агресора. Таким чином, Великобританія і Франція, закривши очі на агресію нацистів (звинувачуючи їх тільки на словах), сподівалися на те, що амбіції фашизму будуть задоволені за рахунок більш слабких держав (Австрії та Чехословаччини, наприклад). Після підписання Мюнхенської угоди радянська розвідка доповідала, що політика умиротворення Гітлера не спрацьовує, а поступки лише підстьобують агрессора. У березні 1939 року Німеччина окуповує Чехословаччину, перетворює Чехію в "Протекторат Богемії і Моравії", а Словаччину - в свого сателіта, формально незалежна держава. Потім Гітлер пред'являє претензії до Польщі - спочатку про надання екстериторіальної сухопутної дороги до Східної Пруссії, а потім - про проведення референдуму про приналежність "польського коридору". За версією Гітлера, в референдумі повинні були взяти участь люди, що проживали на цій території в 1918 році. Після надання Польщі гарантій її незалежності з боку Великобританії і Франції стає ясно, що війна Німеччини з цими державами дуже ймовірна.

27. Радянсько-Німецький пакт про ненапад.

23 серпня 1939 р. у Москві було підписано радянсько-німецький пакт про ненапад, відомий як «пакт Молотова - Ріббентропа». Він був розрахований на 10 років. Важливим додатком до пакту був таємний протокол про поділ Європи на «сфери життєвих інтересів» між двома державами. Сталін дістав змогу розширити територіальні межі СРСР майже до кордонів Росії 1914 р. Секретний протокол передбачав поділ Польщі на сфери впливу та територіальні приєднання до Німеччини та СРСР, введення Радянським Союзом своїх військ у західноукраїнські землі після початку німецької окупації Польщі. Радянська територія окупації східних територій Польщі передбачалася вздовж річок Нарва - Вісла - Сян.Наслідком Мюнхенської угоди 1938 р. і пакту «Молотова - Ріббентропа» був початок 1 вересня 1939 р. Другої світової війни. Гітлерівська Німеччина напала на Польщу.