5. Утворення II Інтернаціоналу.

У 1889 р. у Парижі відбувся Міжнародний соціалістичний конгрес, у ньому взяли участь соціалісти з 20 країн. Конгрес не створив організаційного центру, але поклав початок діяльності II Інтернаціоналу, періодичним міжнародним конгресам робітничих організацій, сприяв взаємодії соціалістичних партій і профспілок усіх країн. Певний час керівну роль у II Інтернаціоналі відігравали революційні марксисти, але згодом, на початку XX ст., гору стали брати реформісти, прибічники легальної парламентської діяльності.

6. Жіночий рух.

У цей період оформлюється і жіночий рух. Пануюче місце в суспільстві, як і раніше, займали чоловіки. Вважалось, що основне місце жінки -дім, а всі її турботи мають обмежуватись відвідуванням церкви, вихованням дітей і веденням господарства. Згодом жінки стали навчатися в Цюріхському і Паризькому університетах, вищих навчальних закладах Швеції і Фінляндії.

Жінки залишалися юридично безправними громадянами своєї країни. їх права на володіння майном та спадкування значно обмежувалися. Жінки не могли брати участь у парламентських виборах. Цікаво, що королева Вікторія теж була переконана в тому, що жінка має сидіти вдома, і протестувала проти надання політичних прав прекрасній половині людства.

Однак у період промислового перевороту уява про чоловічі та жіночі ролі повністю змінилася, пануючий світогляд не відповідав історичним реаліям. У цей період жінки активно вливаються до широкого кола робітників з метою отримати додатковий прибуток для сім'ї. Великою проблемою того часу стала висока смертність серед чоловіків та їх еміграція, значна частина жінок залишалася незаміжньою. У таких умовах жінки були змушені шукати засоби для незалежного існування, щоб забезпечувати себе або своїх дітей. Однак жіноча праця порівняно з чоловічою оплачувалася набагато нижче. Британські жінки почали організовувати різні публічні виступи для свого захисту. Роль жінок у суспільстві почала зростати, зароджувався жіночий рух.

У 30-х роках XIX ст. у Великій Британії сформувалися перші жіночі політичні групи, їхньою метою була боротьба проти рабства в усьому світі. У 40-х роках з'явилися більш радикальні організації, що вимагали зрівняння чоловічих і жіночих прав. У 1868 р. було засновано Товариство жіночого виборчого права під керівництвом Лідії Беккер. Активістки товариства почали видання «Жіночого суфражистського журналу». Уже через рік товариство нараховувало понад 5 тис. членів. У 1868 р. під тиском руху парламент прийняв новий закон, що надавав право голосу незаміжнім забезпеченим жінкам у місцевих виборах.

60. Загальна характеристика глобальних проблем людства

Глобальними називають проблеми, які охоплюють увесь світ, створюють загрозу для всього людства й вимагають для свого розв’язання колективних дій усіх країн і народів. Проблема збереження миру на Землі залишається найважливішою глобальною проблемою ХХІ століття. За останні 50 років у десятках міжнародних і внутрішньодержавних збройних конфліктів загинуло стільки ж людей, скільки під час Другої світової війни. Країни, як і раніше, витрачають величезні кошти на озброєння, збільшилася кількість держав, що володіють ядерною зброєю, у тому числі таких, що конфліктують між собою (Індія та Пакистан). Початок ХХІ століття позначився новою проблемою — проблемою боротьби з міжнародним тероризмом. Проблема забезпеченняпоступального іпропорційного розвитку господарства світу, подолання відсталості країн, що розвиваються,— одна з найгостріших глобальних проблем сучасності. Збільшується різниця в рівні життя між «багатими» і «бідними» країнами, що є першопричиною інших глобальних проблем. Глобальні екологічні проблеми спричинені безрозсудним впливом людини на навколишнє середовище; серед них виділяються: • забруднення атмосфери;  • руйнування озонового екрана;  • загроза парникового ефекту від збільшення вмісту СО2 в атмосфері;  • кислотні дощі;  • катастрофічне забруднення морів, океанів, поверхневих вод і вичерпання запасів чистої прісної води;  • скорочення площі лісів;  • перетворення саван на пустелі;  • забруднення і зниження родючості ґрунтів. Демографічні проблеми в різних країнах мають свої особливості, але загалом є глобальними. Демографічний «вибух» є характерним для багатьох країн, що розвиваються, насамперед для найбідніших; проблема депопуляції та старіння нації внаслідок перевищення смертності над народжуваністю характерна для більшості країн Європи, включно з Україною. Відносно новими демографічними проблемами є «псевдоурбанізація» (Індія, країни Латинської Америки), криза великих міст (США), нелегальна міграція (з Азії до Західної Європи). Серед глобальних проблем забезпечення життєдіяльності та якості життя людини актуальними є енергетична, сировинна та продовольча проблеми, які стимулюють освоєння нетрадиційних джерел енергії, використання ресурсів Світового океану, підвищення біопродуктивності сільгоспкультур тощо. Усі глобальні проблеми взаємопов’язані й тому можуть бути вирішені лише в комплексі й тільки спільними зусиллями світового співтовариства.