42. Повоєнна відбудова в срср

Перемога у війні, здобута ціною величезних жертв і страждань, народжувала в народі надії на світле майбутнє. Заходи радянського керівництва щодо розвитку економіки були визначені законом про п'ятирічний план відновлення СРСР, прийнятим Верховною Радою в березні 1946р. Незважаючи на величезні людські жертви і матеріальні втрати, весь радянський народ був упевнений у можливості подолання труднощів повоєнного часу. Першочергове завдання полягало в тому, щоб перевести економіку на мирні рейки. При вирішенні цього завдання використовувалася допомогу братніх народів.( репарації від Ні­меччини, Румунії, Угорщини, Фінляндії)

 у 1946 р. радянський народ знову зазнав лиха. Надзвичайно важка посуха викликала голод серед населення ряду регіонів СРСР і спричинила значні людські втрати. 

Завдяки чесній праці демобілізованих воїнів, інвалідів і пенсіонерів, матерів і вдів, юнаків і дівчат відновлювалися заводи й фабрики, будувалися житлові будинки й школи. Вони мирилися з тими труднощами, якими було позначене їхнє життя, побут. У найкоротший термін був відновлений Дніпрогес, і промислові цент­ри Півдня країни одержали електроенергію, піднялися з руїн цемент­ні заводи Новоросійська, й уся їхня продукція була направлена в по­страждалі райони. Відновлювалися шахти Донбасу, заводи Ленінграда й інших міст. Урожаї.  Урожаї 1947 й 1948 р. трохи поліпшили постачання на­селення країни продуктами харчування. У грудні 1947 р. була скасована карткова системи й проведена грошова реформа. З’являвся дах над головою й шматок хліба на столі. У 1948 р., усього через три роки після завершення кровопролитної й руйнівної війни, був перевищений дово­єнний рівень виробництва. Успіх досягався за рахунок упровадження й розвитку нової техніки, освоєння нових виробництв, збільшення кіль­кості верстатів, машин, устаткування, механізації трудомістких і важких процесів виробництва, впровадження автоматизації, електронної техніки. Разом з тим основна увага приділялася розвиткові важкої промисловості, створенню нових видів озброєння. Легка й харчова промисловість фінансувалися по залишковому принципу й не забезпечували потреб населення. Це позначалося на рівні життя населення країни, що продовжував залишатися низьким, хоча його підвищення повільними темпами відбувалося в містах. Гірше йшли справи на селі, де колгоспники, що годували місто, ледь перебивалися від урожаю до врожаю. Майже всі зроблені ними продукти йшли на державні поставки й податки.

44. Період «застою» в СРСР

Після усунення М.Хрущова суть консервативного курсу нового керівництва визначається єдиним словом - "стабілізація", яке стало своєрідним символом брежнєвської епохи. Проте досягти цієї мети, як зазначають дослідники цього періоду, відразу проводячи жорсткий консервативний курс, було неможливо, адже система втратила два важливих стимули розвитку економіки: зі смертю Сталіна - страх перед репресіями, з усуненням Хрущова - ентузіазм і романтичну віру.

У 1965 р. почалася економічна реформа з метою прискорення науково-технічного прогресу, інтенсифікації розвитку народного господарства СРСР.

Сільське господарство

Реформа в сільському господарстві передбачала:

o підвищення закупівельних цін на сільськогосподарську продукцію;

- встановлення твердих планів закупівлі сільськогосподарської продукції. За здану понад план продукцію встановлювалася надбавка 50% закупівельної ціни;

- перерозподіл національного доходу на користь сільського господарства;

- заходи, що сприятимуть розвитку соціальної сфери села.

Однак, істотних змін в аграрній політиці не відбулося - реформа лише дещо "обновила" колгоспну систему. Зміни не призвели до ліквідації відставання виробництва сільськогосподарської продукції, створення достатку продовольства і сировини для промисловості.

Для забезпечення населення продовольством держава була змушена закуповувати хліб за кордоном.

Реформа в промисловості передбачала перехід від адміністративних до економічних методів управління:

- переведення підприємств на госпрозрахунок;

- оцінку діяльності підприємств не за валовою, а за реалізованою продукцією;

- створення на підприємствах фондів матеріального стимулювання і т.ін.

кономісти називали восьму п'ятирічку (1966-1970 рр.) "золотою". В Україні основні виробничі фонди і загальний обсяг промислового виробництва зросли в 1,5 рази, а національний дохід - на 30%.

Проте вже на поч. 70-х рр. з'явилися перші симптоми краху реформи.

Посилення кризових явищ

Причини провалу економічної реформи сер. 60-х рр.:

- реформа не торкалася основ адміністративно-командної системи, не мала комплексного характеру, не змінювала структурної, інвестиційної політики;

- партійно-державний апарат не міг, та й не хотів відмовлятися від звичних методів управління економікою.

Економіка продовжувала розвиватися екстенсивним шляхом, намітилося постійне відставання від розвинених країн Заходу в науково-технічному і технологічному прогресі. Командна система не змогла повністю вписатися в умови, запропоновані НТР, що стало однією із основних причин економічного спаду.

Збільшився бюрократичний апарат. Щорічно апарат управління зростав на 300-350 тис.осіб, досягнувши у 80-х рр. 18 млн

Рівень життя народу

Протягом 60-80-х рр. спостерігалося певне зростання добробуту народу, підвищення заробітної плати.

Проте цей добробут був відносним: за рівнем життя Україна на поч. 80-х рр. знаходилася серед країн, які займали 50-60-ті місця у світі. Існував гострий дефіцит промислових і продовольчих товарів, черги стали ганебною прикметою життя народу.

До того ж відносний добробут народу в 60-70-х рр. забезпечувався за рахунок розпродажу національних природних багатств - нафти, газу, вугілля, лісу.

Десятки мільярдів карбованців не використовувалися для модернізації народного господарства в цілому, для істотного покращення соціально-культурної сфери, а просто "проїдалися".

Населення не знало справжньої ціни свого "достатку", того, що він має нездоровий і тимчасовий характер.

Нафтовий "бум" 70-х рр. минув, і в бюджеті СРСР почали з'являтися багатомільярдні дефіцити.

45. «Перебудова» в СРСР

Перебудова - термін, що ввійшов у широке вживання у середині 1980-х рр. Політика перебудови, почата частиною керівництва КПРС на чолі з генеральним секретарем ЦК партії М. С. Горбачовим, привела до значних змін у житті країни й миру в цілому (гласність, політичний плюралізм, закінчення "холодної війни" та ін.)

Критичне становище, в якому опинився СРСР у середині 80-х років, диктувало необхідність радикальних перетворень. Поворот у внутрішній і зовнішній політиці почався, коли в березні 1985 р., після смерті Костянтина Черненка, Генеральним секретарем ЦК КПРС було обрано Михайла Горбачова. На квітневому (1985 р.) пленумі ЦК КПРС Горбачов уперше заявив про потребу докорінних змін в економіці і політиці, соціальному і духовному житті. Тому квітень 1985 р. вважається початком перебудови в СРСР, хоч саме поняття "перебудова" з'явилося значно пізніше.

Основні напрями політики реформ М. Горбачова:

Демократизація суспільства. Створення правової держави

Гласність

Реабілітація незаконно засуджених і репресованих за роки радянської влади

Утвердження багатопартійності • Запровадження інституту президентства

Підготовка нового союзного договору

Політика нового мислення у зовнішніх відносинах

Підтримка демократичних революцій у Східній Європі

Приступаючи до реформ, керівники КПРС вважали, що достатньо лише виправити окремі негативні риси радянської системи. Офіційна концепція перебудови в загальних рисах сформувалася до 1988 р. Було проголошено курс на здійснення двох взаємопов'язаних завдань: 1) радикальної економічної реформи, 2) демократизації суспільного життя, розширення гласності.

перебудова передбачала внесення структурних і організаційних змін у господарські, соціальні, політичні механізми з ме­тою досягнення все того ж прискорення.

Основною вважалася зміна інвестиційної і структурної політики, яка передбачала перенесення наголосу з нового будівництва на технічне пере­озброєння діючих підприємств і виробництв. Завданням №1 було визнано прискорений розвиток машинобудування як основи переозброєння всього народного господарства. Вжиті зосереджені грошові, в тому числі і ва­лютні, вливання в машинобудування не дали ефекту.

•  за станом на 1988 р. рівень життя народних мас значно погіршився;

• гострою залишалася житлова проблема;

• різко підвищилися ціни на товари першої необхід­ності (за 1990 р. — у 8 разів).

Концеп­ція перебудови від початку містила серйозні супереч­ності.

Вона намагалася поєднати:

1) централізоване планування з ринковими відноси­нами;

2) збереження монополії КПРС на владу з демократи­зацією та політичним плюралізмом;

3) зміцнення унітарної держави з розширенням прав 

Тому перебудова мала такі наслідки.

1. В економічній сфері половинчасте реформування не тільки не стабілізувало розвиток народного господар­ства, а й ще більше його розбалансувало.

2. У політичній сфері непослідовні реформи, часто суперечливі, спричинили розкол суспільства, жорстке протистояння між реформаторами і консервативними силами. 

Отже, основні причини краху перебудови такі.

1. Відсутність чіткої стратегії перебудовних процесів та пов'язаних із цим серйозних прорахунків у зовнішній і внутрішній політиці.

2.  Відсутність надійної президентської команди М. Горбачова, його нерішучість і непослідовність у прове­денні основних політичних та економічних реформ; не­припустимо низький інтелектуальний рівень керівників компартії та держави.

3. Шалений опір перебудові старого партійно-держав­ного апарату.

4. Конфлікт між тоталітарною системою і прагнен­ням народів СРСР до демократії й національного само­визначення.

5. Поразка СРСР в ідеологічному і психологічному протистоянні із Заходом.

Значення перебудови таке.

1. Вона відкрила Україні шлях до самостійності,

2. Сприяла створенню і розбудові нової демократичної держави.

3.  Сприяла пробудженню національної свідомості українського народу.

Внаслідок реалістичного підходу радянського керів­ництва до вирішення міжнародних проблем:

1) відбулося пом'якшення напруженості між Сходом і Заходом;

2) почався процес роззброєння;

3) було врегульовано "німецьку проблему".

4) припинилося втручання СРСР у справи інших кра­їн, що створило умови для вибору ними власного шляху розвитку. 1990 р, М. Горбачову присуджено Нобелівську премію миру за новий зовнішньополітичний курс.

конкретні позитивні результати "нового політичного мислення" були свідченням.реалістично­го й цивілізованого підходу СРСР до вирішення міжна­родних проблем.

Найважливішими результатами стали:

• зникнення радянської загрози;

• завершення "холодної війни".

Незважаючи на те, що ядерна загроза зникла, зали­шилася загроза застосування ядерної зброї в локальних конфліктах.