Суспільно-економічний лад
Економічні відносини
ЕКОНОМІКА
Продуктивні сили
Базис суспільства – сукупність економічних відночин (суспільних відносин, що виникають між людьми в процесі виробництва з приводу ВОРС).
Надбудова
(релігія, мистецтво, філософія, мораль)
Економічні відносини
С СВ ТСВ
Продуктивні сили
Звязок між ек базисом і сусп надбудовою – СУСП.-ЕКОН. ФОРМАЦІЯ
Цивілізаційний підхід – зміни у надбудові
Релігіний – поділ на цивілізації
Тема 4. Форми організації суспільного виробництва. Товар та Гроші.
Дайте визначення: товар, мінова вартість, вартість.
Дайте визначення поняттям: натуральне господарство, просте товарне господарство, гроші.
Дайте визначення: вартість грошей, споживча вартість грошей, функція грошей засіб платежу.
Натуральне господарство: сутність, особливості та історичні межі.
Товарне господарство: сутність, види та історичні межі.
Товар та його властивості. Концепції вартості товару.
Сутність та функції грошей.
Виникнення і еволюція грошових відносин.
Грошові агрегати. Закони грошового обігу. Інфляція.
Товар – це те економічне благо, яке задовольняє потреби людини, є у обмеженій кількості та дістається людині внаслідок обміну.
Мінова вартість – те, що цікавить продавця і що означає спроможність одного товару обмінюватись на інший у певних пропорціях.
Вартість – уречевлені в товарі витрати факторів виробництва, пов’язані з його створенням.
Натуральне господарство - це така система організації суспільних відносин, в межах якої результати праці використовуються не для обміну, а для забезпечення потреб виробників в межах господарської одиниці.
Просте товарне господарство – такий вид товарного виробництва, де виробництво здійснюється на умовах прямого (безпосереднього) поєднання факторів виробництва.
Гроші – це особливий товар, який служить загальним еквівалентом усіх інших товарів.
Вартість грошей — витрати праці на створення грошей. (НОМІНАЛЬНА)
Вартість грошей (купівельна спроможність грошей) – кількість економічних благ, які можна придбати за одну грошову одиницю в певній країні. (РЕАЛЬНА)
Споживча вартість грошей – відігрівання ролі загального еквівалента, за допомогою якого людина може задовольнити будь-яку потребу.
Функція грошей як засобу платежу – обслуговування грошима операцій із погашення економічними суб’єктами їхніх боргових зобов’язань (сплата податків, повернення позик, продаж товарів у кредит, виплата заробітної плати). Цю функцію виконують готівкові паперові та кредитні гроші.
Натуральне господарство: сутність, особливості та історичні межі
Організація суспільного виробництва – усталений порядок взаємодії між людьми, який забезпечує включення кожної людини у механізм суспільного відтворення.
Натуральне господарство — це така система організації суспільних відносин, в межах якої результати праці використовуються не для обміну, а для забезпечення потреб виробників в межах господарської одиниці.
Для натуральних господарств характерною є економічна замкнутість. Це означає, що такі господарства повністю або майже повністю ізолювали себе від суспільного поділу праці.
Особливості
В умовах натурального господарства проявляються такі риси економіки:
1) господарська одиниця не бере участі в суспільному поділі праці;
2) кожне натуральне господарство намагається виробляти необхідні життєві засоби - блага для виробника і членів його сім’ї. Ці блага виступають засобом людей до життя, відтворення їх;
3) засоби виробництва виробляються в господарській одиниці з тим, щоб процес виробництва був забезпечений не тільки земельними ресурсами, а й засобами виробництва, створеними в даному господарстві.
Економічною основою натурального господарства є сільське господарство і домашня промисловість.
Домашня промисловість - виробництво в сільському господарстві готових продуктів для особистого і виробничого споживання. Вона виникла в епоху первіснообщинного ладу, коли формувались галузі землеробства і тваринництва. Домашня промисловість охоплювала такі виробництва, як ковальське, гончарне, ткацьке, столярне.
Історичне значення натурального господарства полягає в тому, що:
1) є історично першим типом господарської діяльності людей;
2) з’явилися перші галузі господарства: землеробство і тваринництво;
3 створювались умови для виникнення ремесла і кустарного виробництва, а також для нового великого поділу суспільної праці;
4) людина вперше оволоділа методами виробництва засобів виробництва для землеробства, тваринництва і домашньої промисловості;
5) розширене застосування примітивних засобів праці і поступове їх удосконалення підносили продуктивність праці в системі натуральних господарств
Історичні межі
Історично кінцевою межею натурального виробництва є перший суспільний поділ праці. Наступною історичною межею натуральної форми виробництва є поступове відокремлення ремесла від домашньої промисловості. Кінцевою історичною межею натуральної форми господарювання є феодальний спосіб виробництва. А взагалі, елементи натурального виробництва завжди зберігаються там, де є селянське господарство. Саме в селянських господарствах зберігається і домашня промисловість.
Товарне господарство: сутність, види та історичні межі
Товарне господарство – це така система організації суспільних відносин, в межах якої виробництво здійснюється окремими виробниками не заради особистого споживання, а з метою обміну. Є відкритою формою господарювання і більш ефективною.
Є основою виникнення і розвитку ринкової економіки.
Необхідною умовою виникнення товарного виробництва і обміну є суспільний поділ праці
Виробництво стає більш регулярним, стійким. Спочатку товар безпосередньо обмінювався на інший товар, тобто за формулою Т—Т.
З появою грошей обмін розпадається на два акти: продаж товару на гроші (Т—Г) і купівля (придбання) інших товарів на гроші (Г—Т). З розгортанням відносин купівлі-продажу товарів у сфері обміну сформувався ринок.
Причиною появи т/г є наявність приватної власності. До цього призвело економічне відокремлення виробників (таке становище, за якого кожен з них самостійно вирішує питання господарської діяльності).
Приватна власність ставить обсяги споживання під пряму залежність від кількості та якості праці.
Умови появи т/г:
1.зростання чисельності населення
2.різні природні умови, ресурси
3.СПП
4.прогрес продуктивних сил, поява більш досконалих знарядь праці
6.поява надлишків продуктів
Риси т/г:
1.СПП із спеціалізацією на створення певних продуктів
2.економічне відокремлення, приватна власність
3.зв’язок між товаровиробниками через обмін
Види (критерій – соц-ек відносини з приводу власності):
Просте і розвинене(капіталістичне)
ПТГ – тип, де виробництво здійснюється на умовах прямого (безпосереднього) поєднання факторів виробництва.
КТГ – тип, де виробництво відбувається на основі опосередкованого ринком поєднання факторів виробництва в результаті купівлі-продажу робочої сили власниками засобів виробництва.
ПРОСТЕ |
КАПІТАЛІСТИЧНЕ |
Відсутність експлуатації
Одноосібність
Виробництво малих обсягів
Продукт належить тому, хто працює
Метою є задоволення власних потреб |
Наявність експлуатації
Спільна участь багатьох
Великий обсяг виробництва
Продукт належить власнику ЗВ
Метою є прибуток |
Історичні межі
Товарне виробництво виникло в період розкладу первіснообщинного ладу. Воно мало значне розповсюдження в рабовласницькому суспільстві і за феодалізму, а за капіталізму набуло всезагального характеру. Товарне виробництво, яке виникло на базі натуральної форми виробництва, існує вже близько 7000 років.
Товар та його властивості. Концепції вартості товару
Товар – це те господарське чи економічне благо, яке: задовольняє потреби людей, є у обмеженій кількості та дістається людині в наслідок обміну.
Властивості товару:
Споживча цінність(вартість) – спроможність товару задовольнити потреби покупця (стає зрозумілою тільки в процесі використання товару);
Мінова цінність(вартість) – це те, що цікавить продавця; спроможність одного товару обмінюватись на інші у певних пропорціях.
Концепції вартості товару:
Трудова теорія вартості (Маркс)
Вартість – суспільно необхідні витрати праці (за яких виготовляється найбільша частина продукції), які пішли на створення товару.
Величина вартості товару визначається суспільно необхідним робочим часом, тобто тим робочим часом, який потрібний для виготовлення певного товару при існуючих суспільно нормальних умовах виробництва і при середньому рівні вмілості та інтенсивності праці виробника.
Інтенсивність праці – насичення працею астрономічного часу.
В результаті зростання інтенсивності праці виникає ефект зростання тривалості робочого дня. При цьому продуктивність праці залишається незмінною. В наслідок цього вартість одиниці товару (при зростанні інтенсивності) буде незмінною, а денна вартість зросте.
Складність праці – це характеристика пов’язана з рівнем освіти і кваліфікації працівника.
Проста праця – не потребує попередньої освіти і кваліфікації.
Складна праця – потребує освіти, яка надає людині певної кваліфікації; зведена у ступінь проста праця.
При зростанні складності праці вартість одиниці продукту буде знижуватись, а денна вартість, яка вироблена за допомогою більш ефективних засобів праці буде зростати.
Суб’єктивно – психологічна теорія вартості (маржиналісти)
Обмін можливий тільки за умови рівності граничних корисностей обох обмінюваних товарів.
Неокласична теорія вартості (Маршалл)
У неокласичній школі розуміння терміна «вартість» пов’язане з так званою «вартістю втрачених можливостей». Вартість втрачених можливостей – це вартість товару чи ресурсу, від яких відмовились на користь виробництва іншого товару. Вартість товару визначається співвідношенням попиту і пропозиції.
Сутність та функції грошей
Гроші – це особливий товар, який служить загальним еквівалентом вартості усіх інших товарів.
Функції грошей:
Міри вартості (засіб виміру вартості товарів в обміні). Грошове вираження вартості товарів є ціна. А сама вартість, представлена у грошовій одиниці, виступає як масштаб цін (прийнятий у країні знак вартості, який є основою обміну – гривня, долар, фунт стерлінгів)
Засобу обігу (служать засобом реалізації товарів, виступаючи посередником у їх обміні та засобом покриття певних боргових зобов’язань – включає функцію засобу платежу, адже гроші в обох випадках приводяться в рух)
Засобу нагромадження (попередні вилучення грошей з обігу з метою перетворення їх на засіб збереження вартості, який можна реалізувати в будь-який момент)
Ще одну функцію, яку виділив Карл Маркс, світових грошей недоречно ставити в один ряд з вищеназваними, тому що вона виражає не способи реалізації сутності грошей, а сферу їх здійснення.
Виникнення і еволюція грошових відносин
На ранніх етапах розвитку людського суспільства, коли СПП тільки започатковувався, відбувався безпосередній обмін товару на товар. Такий обмін виражений формулою:
хТА = хТБ,
тобто певна кількість одного товару обмінюється на відповідну кількість іншого товару. Але у процесі обміну товари відіграють неоднакову роль. Перший товар виражає свою вартість у другому, тобто перебуває у відносній формі вартості. А другий товар лише слугує засобом вираження вартості першого, тобто перебуває в еквівалентній формі.
Відповідна форма вартості отримала назву одиничної, в якій одному товару в відносній формі відповідає ЛИШЕ 1 в еквівалентній. При цьому, якщо поміняти товари місцями, суть простої форми вартості не зміниться, зміняться лише ролі товарів.
Подальше поглиблення СПП сприяло розвитку товарних відносин і відбувся перехід до регулярного обміну, відповідно до повної форми вартості. Це така форма, за якої одному товару, що перебуває у відносній формі відповідає безліч інших в еквівалентній. Її формула:
xТА=yТБ=zТВ=qТГ=wТД
Проте ця форма має суттєві недоліки, наприклад незавершеність еквівалентної форми вартості або зумовленість пропорцій обміну споживчими властивостями товарів (половина сокири). Саме тому, в умовах подальшого поглиблення СПП відбувається виділення із загальної маси товарів, які відіграють роль головних предметів обміну (зерно, худоба, хутро). Ця поява свідчила перехід від повної до загальної (грошової), за якої безлічі товарів, що перебувають у відносній формі відповідає один товар в еквівалентній, який набуває властивості загальної обмінюваності. Формула:
xТА;yТБ;zТВ;qТГ = wТД
З моменту, як певний товар почав виконувати роль загального еквівалента, виникають грошові відносини (товарні залишаються). На початкових етапах розвитку гроші були представлені споживчими продуктами, які виступали матеріальними носіями вартості. Вони називались продуктові гроші.
Поступово починається перехід до металевих грошей (еквівалент завдяки витратам виробництва на видобуток) і до металево-грошової форми вартості, через втрату продуктами споживчих властивостей і неможливість їх тривалого зберігання. На початкових етапах функціонування цих грошей в обігу були зливки, а згодом їх замінила монета, яка була також знаком вартості.
Поступово з’являється знаково-грошова форма вартості та неповноцінні гроші з неблагородних металів (білонні монети). Реальний вартісний зміст монет майже зник через значно менші витрати виробництва.
Згодом настає перехід до паперових грошей, тобто до таких знаків вартості, які заміщують в обігу певну кількість повноцінних грошей та випускаються в біг державою для покриття дефіциту держ бюджету.
Запереченням реального вартісного змісту повноцінних грошей є кредитні гроші, тобто знаки вартості, які випускаються в обіг у порядку кредитування господарства чи держави. Форми:
Вексель (боргове зобов’язання, яке передбачає сплату певної суми грошей певною особою у визначений строк). Векселі породжують вексельний обіг, тому поступово з’являється
Банкнота (боргове зобов’язання банку), розвиток кредитних відносин.
Рух кредитних і паперових грошей поєднується в єдине ціле, тому за сучасних умов вони перетворюються на кредитно-паперові, електронні.
Грошова система – це форма організації грошового обігу, що історично склалася у певній країні і закріплена законодавством.
Грошові агрегати. Закони грошового обігу. Інфляція
Грошовий агрегат – обєднання певних видів грошей, які виконують певні функції.
Існують чотири грошові агрегати: МО, МІ, М2, МЗ, в яких ліквідність грошей поступово зменшується.
Арегат МО (готівка в обігу) - відображає масу готівки, яка перебуває на руках у фізичних осіб і в касах юридичних осіб (БІЛОННА МОНЕТА І БАНКНОТА). Функція – ЗАСІБ ОБІГУ
Агрегат МІ включає гроші в агрегаті МО + ТРАНСАКЦІЙНІ ДЕПОЗИТИ вклади у банках, які можуть бути використані власниками негайно, без попередження банків, тобто запаси коштів на поточних рахунках та на ощадних рахунках до запитання. Функції – ЗАСІБ ОБІГУ ТА ПЛАТЕЖУ
Агрегат М2 - це гроші в агрегаті М1 + СТРОКОВІ ДЕПОЗИТИ (гроші, що зберігаються на безчекових ощадних рахунках, про що їх власники мають сертифікати). Функції – ЗАСІБ ОБІГУ, ПЛАТЕЖУ, ЗАОЩАДЖЕННЯ ТА НАГРОМАДЖЕННЯ
Агрегат МЗ охоплює гроші в агрегаті М2 + кошти на вкладах, ВІДКРИТІ ДЛЯ ВЕДЕННЯ БАНКАМИ ДОВІРЧИХ ОПЕРАЦІЇ.
Закони грошового обігу – закони, якими визначається кількість грошей в обігу. Вони визначають кількість грошей, необхідну для реалізації суспільного продукту за різних умов.
За умов нерозвинутості кредитних відносин сутність закону полягає в тому, що к-сть грошей, які є в обігу, визначається сумою цін усіх товарів і послуг поділеною на швидкість обігу грошової одиниці:
КгрО
=
За умов розвинутих кредитних відносин формула закону виглядає так (за Марксом):
КгрО
=
В умовах функціонування повноцінних грошей рівень цін не залежить від к-сті грошей в обігу, а навпаки. Їх нагромадження – тезаврація.
В умовах функціонування неповноцінних грошей, у випадку коли к-сть грошей перевищує потреби в них у грош обігу, відбувається загальна зміна номінального рівня цін.
Інфляція – втрата грошовою одиницею купівельної спроможності. Рівень цін зростає, внаслідок перенавантаження сфери обігу грошовою массою, не забезпеченою економічними благами.
Форми:
Відкрита (проявляється у підвищенні цін)
Придушена (призводить до появи дефіциту товарів)
Види:
Повзуча (темпи зростання цін до 10% на рік)
Галопуюча (10-100%)
Гіпер (>100%)
Задля придушення інфляції здійснюють обмеження емісії, стимулювання зростання сусп продукту та грошові реформи.
Типи:
Формальна (впровадження нового зразка купюри)
Деномінаційна (зміна зразка купюри + зміна масштабу цін, зменшення нулів)
Конфіскаційна (безоплатне вилучення частини грошей субєктів економіки)