Діалектика
Джерело розвитку економіки і всіх її складових передбачається в єдності і боротьбі протилежностей.
Економічні категорії та економічні закони. Система економічних законів
Економічна категорія – теоретичний вираз певних суспільних відносин, що є результатом наукової абстракції та характеризує лише окрему сторону економічного явища (власність, товар, вартість, гроші, капітал, ринок).
Економічний закон - об'єктивний закон розвитку суспільства, що відображає виробничі відносини людей в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ або послуг.
Закон – обов’язковий об’єктивний необхідний суттєвий причинно-наслідковий зв’язок.
Економічні закони:
всезагальні (діють, діяли і будуть діяти на всіх етапах розвитку суспільства і характерні для будь-якого типу економічної системи)
особливі (діють на окремих етапах розвитку суспільства, це є закони товарного виробництва і ринку)
специфічні (діють лише на певних етапах при появі певних економічних явищ, в умовах певного економічного ладу)
Явище
Категорія
Закон
Явище
Категорія
Тема 2 економічні потреби і виробничі можливості суспільства. Економічні інтереси
Дайте визначення: потреби, споживання, корисність продукту.
Дайте визначення: засоби виробництва, продуктивні сили, межа виробничих можливостей.
Економічні потреби: сутність, види та закон спадаючої граничної корисності.
Фактори і продукт суспільного виробництва.
Необмеженість потреб та рідкісність виробничих ресурсів. Закон зростання потреб.
Крива виробничих можливостей та оптимальна структура виробничого процесу.
Економічні потреби, інтереси, мотиви та стимули: сутність та діалектика взаємозв’язку.
Потреба – необхідність, яка виникає у індивіда у будь-чому, що забезпечує його життєдіяльність. Існують фізичні, соціальні, інтелектуально-духовні потреби.
Фізичні – потреби у тій групі речей та послуг, які необхідні для забезпечення фізичного існування людини і які споживаються індивідуально (одяг, їжа, житло).
Соціальні – потреби, у тій групі речей і послуг, які необхідні для забезпечення задоволення суспільно-прийнятного рівня споживання і які задовольняються колективно (охорона здоров’я, транспорт, зв'язок, культура, спорт, сімейно-побутові умови).
Інт.-дух.- потреби у тих речах і послугах, які забезпечують розвиток людини (освіта, наука, відпочинок, мистецтво, підвищення кваліфікації).
Споживання – використання благ з метою задоволення виробничих та особистих потреб.
Корисність продукту – спроможність блага задовольнити потребу людини.
Засоби виробництва – сукупність матеріальних предметних умов, необхідних для здійснення робочого процесу. Поділяються на засоби праці та предмети праці.
Засоби праці – це річ або комплекс речей, за допомогою яких людина діє на предмети праці для виготовлення продукту (інструменти чи механізми, виробничі будівлі, залізниці, шляхи, трубопроводи, склади).
Предмети праці – це те, на що діє людина засобами праці і що становить матеріальну основу майбутнього продукту (сировина – прядиво, залізна руда в доменному виробництві + поклади корисних копалин – вугілля, руда, пісок).
Продуктивні сили – це сукупність матеріальних умов (засобів виробництва, робочої сили) для здійснення робочого процесу (створення матеріальних і духовних благ, необхідних для задоволення потреб людини).
Межа виробничих можливостей – це той максимально можливий обсяг виробництва, який може бути здійснений наявним виробничим потенціалом за існуючих умов
Економічні потреби: сутність, види та закон спадаючої граничної корисності
Економічна потреба – необхідність у економічних благах ( об’єкти, які створюються людиною і є у обмеженій кількості).
Різноманітні потреби можна класифікувати по-різному.
За суб’єктами:
особисті;
колективні (групові);
суспільні (потреби функціонування та розвитку суспільства в цілому).
За засобами задоволення:
матеріальні;
нематеріальні (духовні).
За нагальністю задоволення:
першочергові;
другорядні.
За участю у відтворювальному процесі:
виробничі ( у засобах виробництва);
невиробничі (у споживчих благах).
За ступенем реалізації:
дійсні (відповідають рівню розвитку виробництва і можуть бути задоволені);
платоспроможні (задовольняються відповідно до власних доходів і рівня цін);
абсолютні або перспективні (породжені сучасним рівнем розвитку економіки і виробництво яких лише починає освоюватися).
А. Маслоу створив власну «піраміду потреб», тобто модель ієрархії людських потреб, засновану на виокремленні потреб нижчого (фізіологічні, екзистенційні) та вищого (соціальні, престижні та духовні) порядку.
Корисність – спроможність блага задовольнити потребу людини.
Гранична корисність – те задоволення, яке отримує споживач від вживання кожної додаткової одиниці споживчого блага.
Закон спадної граничної корисності (перший закон Госсена):
По мірі того, як людина споживає нові одиниці блага, задоволення від кожної наступної одиниці буде меншим.
Фактори і продукт суспільного виробництва
Фактори виробництва( сукупність матеріальних умов, необхідних для здійснення робочого процесу):
Робоча сила (особистий фактор) - сукупність фізичних і розумових здібностей людини до праці, свідома та доцільна діяльність людини спрямована на створення економічних благ).
Засоби виробництва (речовий фактор) - сукупність предметних умов, необхідних для здійснення виробничого процесу.
Засоби праці - річ або комплекс речей, за допомогою яких людина діє на предмет праці для виготовлення необхідного продукту.
Знаряддя праці (інструменти або механізми, якими людина впливає на предмети праці).
Загальні умови виробничого процесу (те, без чого цей вплив неможливий: земля, будівля, вся інфраструктура).
Головною визначальною рисою кожної епохи виробництва є насамперед ступінь розвитку засобів праці.
Предмети праці – те, на що діє людина засобами праці і те, що становить матеріальну основу майбутнього продукту ( поклади корисних копалини, сировина).
Земля.
Капітал (ресурси, що виготовила людина).
Підприємницькі здібності.
Продукт суспільного виробництва – вироблене благо (річ або послуга, товар або не товар), що є корисним для задоволення потреб суспільства.
Необмеженість потреб та рідкісність виробничих ресурсів. Закон зростання потреб
Особисті потреби людини є безмежними, а виробничі ресурси, які необхідні для задоволення цих потреб, - обмеженими. Саме це є ключовою проблемою в економіці. Сукупність цих ресурсів (факторів виробництва) з урахуванням їх кількості якості та структури, що можна використати для створення економічних благ, являє собою виробничий потенціал суспільства.
Виробничі можливості суспільства безперервно розвиваються. Розвиток виробництва проявляється у збільшенні кількості вироблених благ у розрахунку на одну людину. У самій серцевині виробничого потенціалу лежить факт обмеженості ресурсів. У зв’язку з цим обмежені і блага, тоді як потреби людей є безмежними. Звідси випливає, що фундаментальним принципом політичної економії є закон обмеженості ресурсів. А оскільки розвиток людини як продуктивної сили і суспільного багатства є безмежним, то безмежними є й її потреби.
У кожному суспільстві діє закон зростання потреб:
В міру розвитку суспільного виробництва, а разом з тим і людини, як особистості та продуктивної сили, відбувається і поступове зростання її потреб.
Потреби вищого рівня виникають у все більшої кількості людей. У міру суспільного розвитку людина прагне одержувати блага більш високого рівня.
Цей закон характеризує взаємодію потреб і виробництва у процесі розвитку, коли
… П′ → В′ → П″ → В″ …,
тобто зрослі потреби П′ (П′ = П + ΔП) стимулюють зростання виробництва В′ (В′= В + ΔВ), збільшення якого веде до зростання потреб П″ (П″ = П′ + ΔП′), а це є причиною подальшого зростання виробництва В″ (В″ = В′ + ΔВ′).
Характерною рисою цього закону є його “незворотність”. Забезпечення умов для безперервного розвитку потреб є рушійною силою розвитку суспільного виробництва. Цей взаємозв’язок можна виразити такою формулою:
Вр = f(Пу),
де Вр – розвиток суспільного виробництва; Пу – створення умов для безперервного розвитку потреб.
Крива виробничих можливостей та оптимальна структура виробничого процесу
Графік межі виробничих можливостей( той максимально можливий обсяг виробництва, який може бути здійснений наявним виробничим потенціалом за існуючих умов).
Кожна точка на кривій виробничих можливостей рис. 2.2 являє собою якийсь максимальний обсяг виробництва двох типів продуктів. Таким чином, ця крива фактично показує деяку межу. Щоб здійснити різні комбінації виробництва інвестиційних ресурсів і споживчих благ, що показані на кривій, суспільство має забезпечити повну зайнятість виробничих ресурсів і повний обсяг виробництва. Усі комбінації інвестиційних ресурсів і споживчих благ на кривій показують максимальні їх кількості, які можуть бути одержані лише в результаті найбільш ефективного використання всіх наявних ресурсів. Точки, що знаходяться за межами кривої, як, наприклад, точка W, недосяжні за даної кількості ресурсів і за даної технології виробництва.
З іншого боку, будь-яка точка всередині області, обмеженої кривою, наприклад точка U, указує, що якісь ресурси не використовуються або використовуються не кращим чином.
Графік межі виробничих можливостей ілюструє той факт, що національна економіка, повністю використовуючи наявний потенціал, у короткостроковому періоді не може збільшити виробництво будь-якого блага, не зменшивши виробництво іншого блага.
Кількість блага, від якої треба відмовитись аби збільшити виробництво іншого блага називається вміненими витратами.
Економічні потреби, інтереси, мотиви та стимули: сутність та діалектика взаємозв’язку
Економічна потреба – необхідність у економічних благах (об’єктах які створюються людиною і є у обмеженій кількості).
Економічні інтереси – це спонукальні мотиви та стимули діяльності людей по задоволенню їх економічних потреб. Вони визначаються місцем людини у суспільному виробництві і її ставлення до факторів виробництва (відносини власності).
Вони є:
породженням і соціальним проявом потреби;
відображають певний рівень і динаміку задоволення економічних потреб;
спонукають економічних суб’єктів до діяльності для задоволення потреб.
Суб’єкти економічних інтересів – індивіди, домогосподарства, підприємці, суспільство, держава.
Об’єкти – економічні блага (речі, послуги).
Способи впливу на інтереси людей:
позаекономічний примус;
економічний вплив на інтереси;
моральне і матеріальне заохочення трудової активності.
Там, де відсутня тотожність інтересів – існує відмінність, отже цій категорії властива суперечність.
Мотив — внутрішня рушійна сила, що спонукає людину до дії або певного типу поведінки, пов'язана з її органічними та культурними потребами.
те, що пов'язане зі стимулюванням людини до дії
те, що формується на основі потреб, безпосередньо пов'язаних із метою діяльності
те, що спонукає до діяльності,
Стимул — спонукання до дії. Він виступає причиною, що зацікавлює людину у здійснені певної діяльності. Вирішальним для залучення людей до економічної діяльності є грошовий стимул. Стимул (з лат. батіг) — у Стародавньому Римі загострений прут або палиця, якими підганяли рогату худобу.
РІЗНИЦЯ
Якщо стимули за своїм економічним змістом — об'єктивна категорія, то мотиви мають більш суб'єктивно-ідеальну основу. Мотиви пов'язані з духовними світоглядними основами особистості, зі ступенем розвиненості економічної світоглядності та культури людини.
Гідність особистості, її духовне, наповнене змістом життя — це відправна ланка цивілізованого управління. По суті мотиви це стимули, що пройшли через свідомість людини. Мотиви залежать від моральних якостей людини, життєвого досвіду, поглядів і переконань, традицій та звичаїв, соціальним положенням людини.