3. Історія розвитку профорієнтації за кордоном. Профорієнтаційна робота на сучасному етапі. (2)

Трехфакторную модель Ф. Парсона вперше була оскаржена у Д.Є. Сьюпер, який запропонував розглядати вибір професії як тривалий процес, що залежить від попереднього досвіду індивіда і визначає його майбутню поведінку. Процес професійного становлення, на його думку, перш за все, являє собою розвиток, в якому істотне місце займають суб'єктивні чинники. Новий методологічний підхід грунтувався не на вивченні особливостей професії, а на вивченні особливостей професійного розвитку в різних областях діяльності. Важливим внеском стало виділення стадій розвитку професіонала на різних вікових етапах.  До початку 20 століття з проблемою вибору професії зіткнулося значне число людей, які стали мігрувати в міста в пошуках роботи, що було пов'язано з бурхливим промисловим зростанням у ряді країн.  Таким чином, до кінця 19-20 ст. склалася необхідність у розвитку спеціальних профорієнтаційних служб, які обслуговували б значна кількість людей і які відповідали б потребам як претендентів на нові робочі місця, так і підприємців, що пропонують ці місця і готових оплачувати профорієнтаційні послуги.  Якщо звернутися до досвіду зарубіжних країн, то, наприклад, у Франції розвиток системи профорієнтації проходило в кілька етапів: 

1. У 20-і рр.. упор робиться на безпосередньому пристрої клієнта на роботу. 

2. У 40-50-і рр.. визначення профпридатності клієнтів проводиться за допомогою психодіагностичних тестів. 

3. З 70-х рр.. переважаючим напрямком стало виховання у молоді самостійно робити вибір. 

Становлення системи професійної орієнтації в Росії мало свої особливості.  Імператор Петро 1 примушував дворян віддавати своїх дітей у навчання різним корисним заняттям. Вийшов "Указ про відсторонення дурнів від спадщини" (1772 р., квітня, 6 дня), що наказував свідчити дітей (свого роду діагностика). "І буде за свідченням з'являться такі, які ні в науку, ні в службу не годилися, і надалі не годяться, аж ніяк одружитися і заміж не допускати" [18].  У 18 в. Н. Татищев у праці "Розмова двох приятелів про користь наук та училищ" дає оглядову класифікацію професій ("наук"). При цьому характеризуються не тільки корисні, але й "марні" (астрологія, хіромантія, фізіогноміка) і шкідницькі (колдунство, волхование, ворожба).  Татіщеву належить ідея трудових проб. Він пропонував "розділяючи час, по одній годині хоча і всякий день зі змінами, так, щоб деякі приходили в ту чи іншу науку по полудні, а в інші після полудни ... А хто до чого велике полювання і здатність явить, тоді йому в тій науці боле часу допустити, а в іншому збавити або вельми залишити "(інструкція" Про порядок викладання в школах при Уральських казенних заводах ").  Перші дослідження з професійної орієнтації були розпочаті Педагогічним музеєм при Московському вчительських будинку (1912-1917 рр..).  Перше бюро по профконсультації відкрилося з ініціативи видатного вітчизняного вченого В.М. Бехтерева в 1927 році при Ленінградській біржі праці та інституті з вивчення мозку, діяльність якого курирував Наркомат праці. Особлива увага зверталася на "профессіоведческую" роботу в школах фабрично-заводського учнівства, школах-майстернях. Виявлялися такі індивідуальні якості, як стомлюваність, обучаемость, проводилося обстеження знань учнів з тестовим методиками. Бюро підтримувало зв'язки з