44. Організація і проведення профорієнтаційних уроків професіографічних досліджень

Підготовка екскурсовода до проведення професіографічної екскурсії

Екскурсія – одна з важливих форм з ознайомлення учнів про організацію виробництва, технікою, технологією, основними професіями різних підприємств промисловості.

Необхідною умовою успішного проведення професіографічної екскурсії є ретельна підготовка до їй екскурсовода. Класний керівник повинний ознайомити його з метою, змістом, планом екскурсії і методикою її проведення. У першу чергу необхідно вирішити питання, як створити обстановку, у якій будь-яка інформація, навіть про непрестижну професію, зацікавила б учнів. Для цього класний керівник повинний ознайомити екскурсовода з основними психологічними закономірностями засвоєння знань учнями. Це дуже важливо для активізації пізнавальної діяльності учнів, для керування їхньою увагою і спостереженням під час екскурсії.

Активність думки народжується тоді, коли виникає необхідність вирішити якусь задачу, перебороти якесь утруднення. Це положення має істотне значення і для організації професіографічної екскурсії. Тому професіографічна екскурсія повинна будуватися таким чином, щоб до вивчення професії перед учнями ставилася завдання, спосіб рішення якої закладений у тих знаннях, що їм має бути засвоїти на екскурсії.

Аналіз проведення таких екскурсій показав, що поставлена перед учнями завдання значно підвищує їхній інтерес до професіографічної інформації і забезпечує активне її засвоєння. При такій організації екскурсії діяльність учнів здобуває цілеспрямованість, а пояснення екскурсовода мають для них уже не тільки теоретичний, але і визначений практичний зміст.

45.Організація цілеспрямованої діяльності учнів……Нема!!

46. Розвиток здібностей.

Уже на початку навчання в школі першокласники відрізняються один від одного рівнем обізнаності з навколишнім світом, спостережливістю, вмінням думати, запам'ятовувати й відтворювати, висловлювати свої думки за допомогою усного мовлення та ін.

Індивідуальні відмінності виявляються і в шкільній учбовій діяльності молодших школярів, в її результативності. Діапазон цих відмінностей у одних галузях навчання звужується, а в інших— розширюється. У процесі оволодіння технікою читання, обчислювальними навичками у І класі та в першій чверті II класу він зростає, а потім зменшується, в оволодінні розв'язуванням математичних задач — розширюється (О.В. Скрипченко).

У процесі навчання здібності в учнів не тільки використовуються, а й розвиваються. Виробляються уважність, спостережливість, якості пам'яті, мислення й мовлення, а також емоційні й вольові властивості.

Розвиток цих компонентів відбувається в молодшому шкільному віці нерівномірно. Повільніше розвиваються перцептивні, мнемічні компоненти, порівняно більших прогресивних змін зазнають якості, пов'язані з уявою, мисленням та мовленням. Формуються й емоційні, вольові компоненти здібностей учнів. До них належать упевненість, наполегливість, самоконтроль у роботі, терпеливість, витримка, здатність чинити опір навіюванню.

В окремих випадках в учнів проявляються значні здібності до математики, до музики, до живопису. Математичні здібності виявляються, наприклад, у швидкому оволодінні складними обчислюваннями в умі, самостійному знаходженні закономірних відношень у рядах чисел, узагальнених способів розв'язування задач, оволодіння основами алгебри. Випадки прояву математичних здібностей у молодшому шкільному віці описані в літературі (В.А. Крутецький та ін.). Той факт, що в молодшому шкільному віці ті чи інші діти не виявляють спеціальних здібностей, не дає підстав говорити, що в них немає цих здібностей. Біографії талановитих людей (математиків, письменників, художників, винахідників та ін.) свідчать про те, що в молодшому шкільному віці деякі з них не відзначалися великими здібностями, що їх можливості оволодіння математикою, малюванням, музикою кваліфікувалися педагогами як посередні.

Індивідуального підходу потребують усі учні, як сильніші, так і слабші. Здібні до навчання учні, як правило, легко засвоюють знання, уміння й навички, але іноді зазнаються (особливо, коли їх дуже захваляють), що негативно позначається на їх успіхах і розвитку здібностей.

Особливої уваги потребують учні, що відзначаються невисокою здатністю вчитися, відстають у навчанні. Серед невстигаючих, звичайно, виділяють такі групи: діти педагогічно занедбані; ті, що перенесли захворювання у передродовому періоді свого розвитку, при народженні чи в самому ранньому віці, що значно знизило їхню здатність учитися; діти з ослабленою, внаслідок захворювання, працездатністю та ін.