38. Оцінка рівнів сформованості і професійного самовизначення /

39. Рівні сформованості і професійного самовизначення

Умовно можна виділити наступні основні типи самовизначення: професійне, життєве і особистісне. Виникає питання, як ці типи між собою співвідносяться? На вищих рівнях свого прояву ці типи майже взаємопроникають один в одного. Наприклад, професіонал, який виявив у роботі головний сенс всього свого життя, безсумнівно реалізує себе і як особистість. В іншому випадку, людина у своєму хобі (наприклад, при творі пісень і віршів) досягає таких висот, яким міг би позаздрити інший «професіонал», та й оточуючі говорять про таку людину як про «справжнього поета». Основними відмінностями (відмінними, специфічними ознаками) цих типів самовизначення можуть бути наступні. 1. Для професійного самовизначення характерні: а) велика формалізація (професіоналізм відбивається в дипломах і сертифікатах, у трудовій книжці, у результатах праці тощо), б) для професійного самовизначення потрібні «підходящі», сприятливі умови (соціальний запит, відповідні організації, обладнання тощо). 2. Для життєвого самовизначення характерні: а) глобальність, всеохопність того способу і стилю життя, які специфічні для тієї соціокультурного середовища, в якій мешкає дана людина, б) залежність від стереотипів суспільної свідомості даної соціокультурного середовища, в) залежність від економічних, соціальних, екологічних та інших «об'єктивних» чинників, що визначають життя даної соціальної і професійної групи. 3. Для особистісного самовизначення характерні: а) неможливість формалізації повноцінного розвитку особистості (як уже зазначалося, важко уявити собі на рівні здорового уяви, щоб у людини був диплом або сертифікат із записом про те, що «власник даного документа є ... Особистістю»), б) для повноцінного особистісного самовизначення краще підходять не "сприятливі» в обивательському поданні умови, а, навпаки, складні обставини і проблеми, які не тільки дозволяють проявитися у важких умовах найкращим особистісним якостям людини, але часто і сприяють розвитку таких якостей. Недарма більшість героїв з'являються саме у важкі, перехідні суспільно-історичні періоди. Правда, в «благополучні» епохи у людини також є можливість все-таки знайти для себе гідну проблему і постаратися вирішити її, а не просто «насолоджуватися життям», як це робить більшість обивателів. Таке самовизначення (у «благополучні» епохи, повні «спокус» і «вульгарності») може навіть більш значним, ніж геройство під час війни та інших очевидних лих, коли людині іноді просто доводиться бути «особистістю». У сучасному світі, коли основну частину часу дорослі люди проводять на роботі, особистісне самовизначення в більшій мірі пов'язане з професійним самовизначенням (з «головною справою» життя). Хоча в перспективі можливі ситуації, коли у людини буде все більше з'являтися вільного від роботи часу для особистого розвитку. У свій час саме в цьому бачив К. Маркс сутність культурно-історичного прогресу, все більше і більше вивільняє (завдяки розвитку виробничих сил і виробничих відносин) вільного часу для розвитку творчих здібностей індивідуумів. І тоді, можливо, саме життєве самовизначення (за рамками багатьох рутинних видів професійної діяльності) стане для багатьох людей основою їх особистісного самовизначення. Але в якій мірі все це відноситься до професії психолог? Швидше за все, для психолога (як і для представників інших гуманітарних і творчих професій) особистісне самовизначення таки буде пов'язано, насамперед, з основною справою життя. Наприклад, важко собі уявити, щоб який-небудь сміттяр пов'язував зі своєю роботою головний сенс свого життя: швидше за все, він виконує дану діяльність з необхідності і не розглядає її як головний засіб реалізації своїх потреб у творчості. Але у творчих професіях (у психолого-педагогічних, наприклад) у фахівця є щаслива можливість реалізувати кращі свої творчі устремління. Питання: чи всі психологи готові до такої самореалізації та самотрансценденції, тобто до постійного розширення наявних устремлінь і можливостей (за В. Франкл)? По кожному з основних типів самовизначення (професійного, життєвого і особистісного) можна умовно виділити підтипи, що відрізняються за умовою широти діапазону, по самим можливостям самовизначення. Оскільки вводиться критерій «більше-менше» (можливостей), то правомірно назвати ці підтипи «рівнями можливостей самовизначення». Можна умовно виділити по п'ять таких «рівнів» окремо для професійного і окремо для життєвого самовизначення. Оскільки в міру свого розвитку в якійсь конкретній діяльності людина одночасно реалізує себе як особистість, для особистісного самовизначення виділяються окремі рівні - «рівні реалізації наявних можливостей (за типами професійного