
- •6.Основні та додаткові методи психології.
- •7.Умови та чинники формування психіки людини.
- •8. Методи розуміння психіки людини.
- •9. Головні властивості і функції психіки.
- •10. Розвиток психіки у філогенезі.
- •16. Поняття про сприймання
- •17. Особливості сприймання
- •Спостереження і спостережливість
- •18. Основні типи сприймання
- •Класифікація та види сприймання. Ілюзії сприймання
- •19. Індивідуальні відмінності сприймання
- •20. Поняття про пам'ять
- •31. Мисленнєві дії й операції.
- •32. Логічні форми мислення.
- •33. Поняття про уяву. Функції уяви.
- •34. Прийоми створення образів уяви.
- •35. Класифікація та види уяви.
- •36. Мрія як особливий вид уяви.
- •37. Індивідуальні особливості уяви.
- •38. Поняття про увагу. Функції уваги.
- •39. Види уваги
- •40. Властивості уваги.
17. Особливості сприймання
Предметність сприймання виявляється в тому, що будь-який предмет або явище відображається не як механічна сума якостей і властивостей, а як об'єкт, який має свій зміст, природу, призначення. Сприймаючи предмети, людина, в першу, чергу, орієнтується в них за їхніми функціями. Предметність сприймання розвивається в процесі життєдіяльності людини.
Цілісність сприймання полягає в тому, що образи відображених предметів та явищ постають у свідомості в єдності багатьох якостей і властивостей. Навіть якщо предмет не поданий для сприймання повністю, його перцептивний образ "добудовується" до завершеної форми на основі сприйнятих елементів. Наприклад, в слові сприймання.
Константність - це відносна постійність величини, форми, кольору предметів та явищ, що сприймаються при зміні відстані, ракурсу, освітленості.
Вибірковість сприймання полягає у виділенні одних об'єктів як основних порівняно з іншими. Те, що знаходить в центрі уваги людини при сприйманні називають об'єктом сприймання, а решту - тлом. Інакше кажучи, у сприйманні людини в даний момент завжди щось є основним, а щось - другорядним (наприклад, як на Рис. 2.2.4, 2.2.5, 2.2.6, 2.2.7).
З вибірковістю сприймання тісно пов'язана ще одна властивість: апперцепція.
Аперцепція - це залежність змісту і спрямованості сприймання від досвіду людини, її інтересів, ставлення до життя, установок, багатства знань. Так, сприймання різних людей є відмінним. Також досить часто людина сприймає не те, що є наспраді, а те, що є бажаним для неї.
Осмисленість сприймання полягає в тому, що відображені предмети та явища людина відразу ж називає, використовуючи другу сигнальну систему. Отже, вже в самому акті сприймання відбувається співвіднесення предмета сприймання з його значенням. Наприклад, вказівка на те, що на малюнку зображено собаку, відразу ж формує певний образ сприймання (Рис 2.2.13).
Завдяки осмисленню сутності та призначення предметів стає можливим їх цілеспрямоване використання, практична діяльність з ними.
Узагальненість сприймання - це відображення
Аперцепція може бути стійкою (під впливом професії, життєвого досвіду) і тимчасовою (в результаті змінених умов і установок) одиничного випадку як особливого виду загального. Ступінь узагальнення залежить від рівня і обсягу наявних у людини знань.
Осмисленість та узагальненість добре виявляються при сприйнятті незакінчених малюнків. Ці малюнки доповнюються нашими досвідом і знаннями.
Спостереження і спостережливість
У процесі пізнання навколишньої дійсності сприймання може перейти в спостереження.
Спостереження - це цілеспрямоване, планомірне сприймання об'єктів, у пізнанні яких зацікавлена особистість. Є найбільш розвиненою формою навмисного сприймання
Спостереження характеризується високою активністю. Його систематичний характер дає змогу простежити явище в розвитку.
Якщо людина систематично вправляється у спостереженні, вдосконалює культуру спостереження, в неї розвивається така особистісна властивість, як спостережливість.
Спостережливість - це вміння людини вирізняти характерні, проте ледве помітні особливості предметів і явищ
Спостережливість формується в процесі систематичних занять улюбленою справою і тому пов'язана з розвитком професійних інтересів особистості.
Сприймання та спостереження людини характеризуються загальними закономірностями й індивідуальними особливостями. Сприймає і спостерігає конкретна людина. Тому відбір у процесі сприймання особливостей предметів є специфічним для кожного з нас. Це пояснюється психічним складом особистості, апперцепцією, а також специфікою функціонування органів чуття (гостротою зору, слуху, витонченістю нюху, смаку).
Індивідуальний характер сприймання та спостережливості може проявитися в динаміці, точності, глибині, рівні їх узагальненості та в особливостях емоційного забарвлення.