
- •1. Українська мова – державна мова в Україні. Статистична й територіальна характеристика української мови.
- •2. Поняття про літературну мову. Норми літературної мови.
- •3. Поняття про стилі мови. Офіційно-діловий стиль.
- •4. Поняття про документ.
- •6. Оформлення сторінки.
- •5. Види документів.
- •8. Загальні вимоги до мови документа.
- •9. Уживання апострофа.
- •10. Вживання знака м’якшення.
- •11. Вживання великої літери.
- •12. Правопис слів іншомовного походження.
- •13. Тире між підметом і присудком:
- •14. Документи щодо особового складу.
- •16. Стаття, рецензія.
- •17. Лексика. Синонімічне багатство української мови. Терміни.
- •18. Поняття про мовленнэвий етикет.
- •20. Розділові знаки при вставних і вставлених словах, словосполученнях і реченнях.
- •21. Розділові знаки в складних реченнях.
16. Стаття, рецензія.
Цей термін використовується для назви:
1. наукового або публіцистичного твору невеликого за розміром у збірнику, журналі, газеті;
2. самостійного розділу, параграфа, пункту в юридичному документі, описі, словнику тощо.
Як науковий та публіцистичний твір стаття містить думки, судження, спостереження автора. Стаття може мати різний обсяг. У тексті статті робляться посилання на використану літературу.
Реквізити:
Заголовок. Текст, що складається з таких частин: - вступ; - основна частина; - висновок Підпис.
Місце написання (якщо потрібно). Дата (при потребі).
Рецензія - це критичний відгук на художній, науковий або інший твір з метою рекомендації його до друку, захисту. Вона обов'язково містить зауваження, пропозиції та висновки фахівця щодо поданої на розгляд роботи.
За формою рецензія мають такіреквізити:
1) назва документа;2) заголовок, що містить:- повну назву роботи;- прізвище та ініціали її автора;
- видавництво та рік публікації;- кількість сторінок;3) текст, що містить:- загальну характеристику теми, проблеми, роботи, яка є предметом аналізу, обґрунтування її актуальності;- стислий виклад змісту роботи;
- критичні зауваження, висновки з пропозиціями;4) підпис, що завіряється печаткою;5) дата.
17. Лексика. Синонімічне багатство української мови. Терміни.
Лексика - це сукупність слів, що об'єднуються в певні ряди, групи, шари на основі спільності, подібності і водночас розрізняються, протиставляються в межах цих угруповань за вужчими диференційними ознаками. Лексика української літературної мови дуже багата.
Лексичний склад української мови репрезентується у писемному та усному мовленні. Залежно від змісту й мети висловлювання у процесі мовлення відбувається відбір і комбінування найвлучніших, найточніших саме для цієї мовної ситуації слів. Іноді дуже важко підібрати певне слово, щоб точно, недвозначно висловити думку.
Синоніми - це слова, близькі або тотожні за значенням, але відмінні за звучанням: вакантний - вільний; інтерес - зацікавлення, зацікавленість, цікавість, заінтересованість; довідка - посвідчення - посвідка.
Володіти синонімічним багатством означає вміти: • уникати незрозумілих, особливо іншомовних слів, які можна замінити українськими (інвестиції - вкладання; менеджер - керівник; саміт - зустріч на найвищому рівні); • уникати повторення того самого слова; • знаходити слово з певним забарвленням, відтінком у
значенні; • добирати найвлучніші слова, щоб якнайточніше висловити свою думку.
Спеціальні слова або словосполучення, що дають точне визначення чи пояснення предметам, явищам, діям з якої-небудь галузі знання — науки, культури, техніки, політики, економіки, називаються термінами. Терміни мають точне, конкретне значення й тому позбавлені образності, емоційно-експресивного забарвлення.
Значення термінів зафіксовані у державних стандартах, спеціальних словниках, довідниках. Ось чому вони (терміни) і повинні вживатися лише в зафіксованому значенні.
Кожна галузь науки, техніки, виробництва, мистеїггва має свою термінологію.