
- •4. Предмет та призначення філософії.
- •5. Гносеологічна функція філософії. Філософія і наука.
- •7.Основні риси і етапи розвитку античної філософії.
- •8. Західноєвропейська середньовічна філософія. Боротьба реалізму та номіналізму
- •9. Натурфіл-я епохи Відродження.
- •11. Класична німецька філософія
- •14. Філософська думка Київської Русі.
- •16. Філософські погляди г.Сковороди
- •18. Соц.-філ.Погляди ідеологів Кирило-Мефодіївського Братства.
- •19 І.Франко про укр.Ідею.
- •20. Філософська думка укр.Диаспори – д.Чижевський, в.Липинський.
- •21. Поняття матерії.
- •22. Рух, основні його форми і властивості
- •24. Поняття буття, проблеми його філософського осмислення.
- •25. Проблема сутності людини у філософії, людина як цілісність.
- •26. Поняття свідомості, її структури та функції
- •Загальне – це об’єктивно існуюча тотожність між предметами, речами явищами, що власвива багатьом предметам, речам і явищам у рамках конкретної якісної визначеності.
- •29. Категорії явища та сутності у філософії.
- •31. Поняття випадковості та необхідності, можливості та необхідності.
- •35. Закон єдності та боротьби протилежностей в діалектиці.
- •36. Закони взаємопереходу кількісних та якісних змін у діалектиці.
- •37. Закон заперечення заперечення у діалектиці.
- •38. Суспільство як феномен, проблеми його осмислення у філософії.
- •39. Сутність історчичного процесу.
- •40. Проблема сутності людини у філософії, людина як цілісність.
- •41. Поняття природи, його філософське осмислення.
- •42. Проблема пізнання в філософії.
- •43. Поняття істини, її абсолютність та відносність
- •44. Проблема сенсу історії та її цінностей
- •47. Проблема сутності людини у філософії, людина як цілісність.
- •50. Людина, як індивід, індувідуальність, особа та особистість.
- •52. Предмет релігієзнавство, його місце в системі філософського знання
- •53 Багатоманітність релігій та їх класифікація.
- •54. Ранні релігійні вірування.
- •55. Племінні культи
- •58. Поняття релігія.
- •60. Буддизм.
- •61.Католицизм, його догматика.
- •62. Православ’я, його догматика.
- •63. Протестантизм.
- •64. Іслам, його догматика та особливості сучасного етапу розвитку.
- •65. Язичництво.
- •66. Християнська церква в Київській Русі.
- •67. Свобода совісті у сучасній Україні
- •68. Уніатська (греко-католицька) церква
14. Філософська думка Київської Русі.
Основного розвитку філософська думка України набуває у Київській Русі. Винекнення філософії Русі відбувалось у процесі розв’язання суперечностей між слов’янським міфологічним світоглядом та християнством. Київська русь – перша східнослов’янська держава, яка розвитком своєї культури продемонструвала приклад закономірного переходу від міфологічного до релігійного і від релігійного до філософського рівня світогляду.
Філософська думка України розвивається як етико-моральне вирішення цілої низки світоглядних проблем, як філософський дух морального спрямування. Це спрямування було співзвучне християнській культурі, тому справедливим є твердження про те, що філософія доби Київської Русі мала християнський характер.
Розвиток філософської думки у Київській Русі в межах християнського віровчення яскраво демонструють літописи та твори церковно-богословського характеру:проповіді, повчання та ін.
На початку ХІІ ст. з’явилася “Повість временних літ” Нестора – одна із пам’яток філософської думки. Філософське звучання мають “Слово про закон і благодать” (митрополит Іларіон), “Посланіє” (Климент Смолятич), “Златоуст” (Кирило Туровський) та ін. “Слово о полку Ігоревім” є не тільки видатною пам’яткою літератури Київської Русі, а й джерелом своєрідної філософської культури.
Отже, філософська думка Київської Русі мала християнський характер, у ній переважала етична проблематика: філософська картина світу, пізнання, людина, людські вчинки, суспільство розглядалось крізь призму вічного конфлікту добра і зла. А в соціальній філософії домінували патріотичні ідеї єдності всіх руських земель, зміцнення і централізації держави для відсічі іноземним загарбникам, необхідність розвитку культури та освіти.
Із становленням феодального ладу християнський характер української філософії змістився у бік утвердження патристичних і агіографічних ідей. Проповідувалась зверхність віри над знанням, вищою метою пізнання проголошувався Бог.
15. Праця на родючих землях сприяла утворенню малих соціальних спільностей українців, де самоцінним вважався індивід з його толерантним ставленням до іншого індивіду. Індивідуалізм, з урахуванням особливостей психіки українців, сприяв розвитку творчого духу, здійсненню особистого вибору рішень за внутрішньо прийнятим ідеалом. Тип творчого індивідуалізму виявляється у здатності й бажанні брати на себе відповідальність за вибір і результати діяльності і за життя суспільства. Творчий індивідуалізм - це ініціативність, самостійність, наполегливість, уміння володіти і керувати собою. Творчий індивідуалізм українця - це особиста незалежність і шанування свободи кожної людини як чогось священного і недоторканого. Історичний взірець такого суб'єкта свободи - вільнолюбний козак і козаччина в Україні.Ідея необмеженої свободи українців іноді ставала на шляху створення власної держави: у XIII ст. вожді Болоховської землі, захищаючи незалежність общинників від зазіхань Данила Галицького, приєдналися до союзу з татарами. Влада татар не загрожувала існуванню їх общинного ладу. Волелюбність визначає всі інші риси світоглядної ментальності українців, у тому числі екзистенціальність. Для українця характерне прагнення до самопізнання, заглибленість у себе, прагнення до усамітнення, уявлення окремої людини мікрокосмосом, важливий внутрішній, духовний світ людини, як його справжній світ, зв'язаний з особистісними якостями. Відома й глибока емоційність українця, що йде від зацікавленого, сердечного ставлення до природи рідного краю, до землі - лагідної, доброї, щедрої, родючої, породжує світ буття, точніше - є й світ мого буття. Рідна природа, рідний край, рідна земля - не абстрактні поняття для українця, а Батьківщина, ненька - Україна, що переживається глибокими почуттями. В ній радощі й печалі кожного, доля, існування, воля. Таке ставлення до землі рівнозначне ставленню героя стародавньогрецької міфології Антея до Богині Землі - своєї матері, яка дає. йому непереможну силу.Антеїзм - важлива особливість ментальності українського філософського світогляду. Глибока емоційність, ніжне ставлення до рідної природи - відображені в історії матеріальної та духовної культури України. Жага необмеженої свободи, необмеженої волі, закоханість у природу рідного краю втілені у тисячолітні звичаї і традиції. Усна творчість донесла народні повір'я, вірування в живі істоти, що оточують людину (водяні, русалки, лісовики тощо). Їх поважають, приносять жертви, щоб не шкодили, не затьмарювали віру в вічність людського життя. Такий характер світосприймання породжує романтичний дух народу, тисячократне оспіваний у мелодійних українських піснях. Без пісень, танців, ігор не обходилась жодна подія. Романтичний дух української нації втілений у філософії серця: кордоцентризм - ще одна грань української ментальності, що формувалась у глибинах стародавньої культури, шліфувалась у Словах, Посланнях, Повчаннях, Молитвах. Особливості української ментальності так чи інакше властиві всій історії філософії України.