
- •4. Предмет та призначення філософії.
- •5. Гносеологічна функція філософії. Філософія і наука.
- •7.Основні риси і етапи розвитку античної філософії.
- •8. Західноєвропейська середньовічна філософія. Боротьба реалізму та номіналізму
- •9. Натурфіл-я епохи Відродження.
- •11. Класична німецька філософія
- •14. Філософська думка Київської Русі.
- •16. Філософські погляди г.Сковороди
- •18. Соц.-філ.Погляди ідеологів Кирило-Мефодіївського Братства.
- •19 І.Франко про укр.Ідею.
- •20. Філософська думка укр.Диаспори – д.Чижевський, в.Липинський.
- •21. Поняття матерії.
- •22. Рух, основні його форми і властивості
- •24. Поняття буття, проблеми його філософського осмислення.
- •25. Проблема сутності людини у філософії, людина як цілісність.
- •26. Поняття свідомості, її структури та функції
- •Загальне – це об’єктивно існуюча тотожність між предметами, речами явищами, що власвива багатьом предметам, речам і явищам у рамках конкретної якісної визначеності.
- •29. Категорії явища та сутності у філософії.
- •31. Поняття випадковості та необхідності, можливості та необхідності.
- •35. Закон єдності та боротьби протилежностей в діалектиці.
- •36. Закони взаємопереходу кількісних та якісних змін у діалектиці.
- •37. Закон заперечення заперечення у діалектиці.
- •38. Суспільство як феномен, проблеми його осмислення у філософії.
- •39. Сутність історчичного процесу.
- •40. Проблема сутності людини у філософії, людина як цілісність.
- •41. Поняття природи, його філософське осмислення.
- •42. Проблема пізнання в філософії.
- •43. Поняття істини, її абсолютність та відносність
- •44. Проблема сенсу історії та її цінностей
- •47. Проблема сутності людини у філософії, людина як цілісність.
- •50. Людина, як індивід, індувідуальність, особа та особистість.
- •52. Предмет релігієзнавство, його місце в системі філософського знання
- •53 Багатоманітність релігій та їх класифікація.
- •54. Ранні релігійні вірування.
- •55. Племінні культи
- •58. Поняття релігія.
- •60. Буддизм.
- •61.Католицизм, його догматика.
- •62. Православ’я, його догматика.
- •63. Протестантизм.
- •64. Іслам, його догматика та особливості сучасного етапу розвитку.
- •65. Язичництво.
- •66. Християнська церква в Київській Русі.
- •67. Свобода совісті у сучасній Україні
- •68. Уніатська (греко-католицька) церква
42. Проблема пізнання в філософії.
Пізнання – процес цілеспрямованого, активного відображення дійсності в свідомості людини, зумовлений сусп.-історичною практикою людства. Він є предметом дослідження такого розділу філ., як теорія піднання. Теорія пізнання (гносеологія) – це розділ філ., що вивчає природу пізнання, закономірності пізнавальної діяльності людини, її пізнавальні можливості та здібності; передумови, засоби та форми пізнання, а також відношення знання до дійсності, закони його фунц-ня та умови й критерії його істиності й достовірності. Вчення, що заперечує можливість достовірного пізнання сутності дійсності наз. агностицизм. Агностицизм виявив важливу проблему гносеології – що я можу знати? Справа в тому, що справді людське пізнання як будь-який процес, що історично розв., на кожному конкретному етапі свого розв. має обмежений, відносний хар. Агност. абсолютизує цю відносність, стверджуючи, що людське пізнання в принципі не спроможне проникнути в сутність явищ.
Проблема істини. Всі філ. напрями і школи в усі часи намагалися сформулювати своє розуміння природи і сутності істини. Класичне визначення істини дав Аристотель, визначивши істину, як відповідність наших знань дійсності. Істина трактується як об’єктивна реальність, яка існує незалежно від свідомості і сутнясть якої виявляється через явище.
Заблудження – це такий зміст людського пізнання, в якому дійсність відтворюється неадекватно і який зумлвлений історичним рівнем розв-ку суб’єкта та його місцем в сусп-ві. Заблудження б- це ненавмисне спотворення дійсності в уявленнях суб’єкта.
Цінності – це специфічно сусп-ні визначення об’єктів, які виражають їхнє позитивне чи негативне значення для людини і сусп-ва: добро чи зло, прекрасне чи потворне, справедливе чи несправедливе і т.д. Всі різноманітні предмети людської діяльності, сусп. відносини і включені в їхню сферу природні процеси можуть виступати “предметними цінностями”, об’єктами цілісного відношення.
Оцінка – це сам процес і логічно втілений в оціночному судженні наслідок, усвідомлення позитивної чи негативної значушості будь-яких явищ природи, витворів праці, форма вир.-трудової діяльності, сусп.-історичних подій, сусп.-політичних утворень, моральних вчинків, творів мистецтва, здобутків піз-ня для задоволення людських потреб, інтересів, цілей суб’єкта.
43. Поняття істини, її абсолютність та відносність
Істина – це такий зміст знаннь, який відповідае об”ективній дійсності. І. У пізнавальному лані е відповідністю здійсності, адекватним відображае об”ект. реальності в свідомості людей. Успіх нашоі діяльності залежить від якими знаннями користується людина . За Арістотеля істина це судження відповідають дійсності, тобто правильна думка. Сутність проблеми істини полягае в можливості отримання об”ективної істини, тобто такого змісту нашого знання, який не залежить від людини і людства. Іншими словами, це питання про те, чи мають наші знання об”ективний зміст. Істинне знання завжди е знанням певного суб”екта-індивіда, соціальної групи людства вцілому. Суб”ективна сторона істини не е чимось
таким, що лише заважае пізнанню об”ективного змісту. Істина як процес е об”ективною за змістом, але суб”ективною за своею формою. Абсолютна істина – це такий зміст і., який не заперечуеться цілковито подальшим розвитком науки, а тільки збагачуеться, доповнюеться. Абсолютність істини означае її стійкість, сталість, неспростовність. Будь-яке знання містить в собі дещо таке, що знайдене на віки, що е безумовним – безперечним надбанням людства. Відносна істина – це істина в основному вірна і з розвитком науки стае все більш досконалою. Догматизм - спосіб мислення, що оперуе незмінними поняттями, формулами без врахування нових відомостей практики і науки. Релятивізм – (лат. відносний) – ідеалістичне вчення пр відносності, умовності і суб”ективності людського пізнання. Істина завжди одна, але в одній істині е моменти абсолютні і відносні. “Істина е процес сходження від істини відносної до об”ективно-абсолютноі” (Гегель). “Вопрос об истине не решается большинством голосов” (Демокрит). “Истина то, что общезначимо” (Дьюн). Семантика – “Истина выраж. в языковой форме». Сучасна наука – “Критеріем істини е суп.-історична практика”.