60. Взаємозв’язок філософії та медицини (категорії, медоти, бачення людини).

Медицина настільки ж мало може обходитися без загальних істин філософії, наскільки остання — без фактів, що постачаються їй медициною.ГіппократОСНОВНІ ПОНЯТТЯ. Кразія і дискразія. Лікарська таємниця. Пріоритет інтересів пацієнта. Інформована згода. Локалістичний принцип. Єтіологізм. Хвороби цивілізації (століття). Екологія. Соціальна екологія. Медична екологія. Етологія. Стрес. Сустрес. Дистрес. Психосоматика. Неогіппократизм. Біоетика.Тісний взаємозв'язок філософії та медицини існував завжди, принаймні, з часів Гіппократа. Медицина давала філософам масу емпіричного матеріалу, результатів спостережень, ставила перед філософією нові проблеми. В свою чергу, філософія виконувала по відношенню до медицини важливі функції: бути основою світогляду, виробляти засоби пізнання, аналізувати основні поняття.Медицину і філософію завжди зближали загальний предмет пізнання — людина, а також їхнє спрямування на проблеми життя і смерті. У сучасних умовах застосування нових медичних технологій висуває багато складних проблем, що можуть бути вирішені тільки спільними зусиллями медиків, філософів, юристів та інших фахівців.Протягом всього XX ст. зростає роль медицини в житті суспільства та інтерес філософів до її методологічних, соціальних та етичних проблем. Сучасна медицина дедалі більше зближується з філософією внаслідок інтегрального характеру самої медичної діяльності, що включає в себе, крім власної діяльності, також пізнавальне та ціннісне ставлення до свого об'єкта. Крім того, на достатньо високому рівні розвитку медицина щодалі більше стає теорією, в ній інтенсивно формується самосвідомість — рефлексія над своїми особливостями, основою, структурою знання, що і є типовими філософськими проблемами.

61. Антропологічний матеріалізм л. Фейєрбаха.

Глибоким критиком ідеалістичної системи Гегеля став Л. Фейєрбах, його сучасник, учень, який, однак, не став послідовником свого вчителя.

З Л. Фейєрбаха починається період нового злету, піднесення матеріалізму. У світі немає нічого, крім природи, вона ніким не й творена і є причиною самої себе. Природа є також основою походження людини, а релігія — це хибна, перекручена свідомість. Він не просто відкидав релігію з порогу, як це робили багато його попередників, а дав психологічний аналіз її існування. Такі думки Фейєрбаха — це ніби справжній матеріалізм і атеїзм. Але його філософія не була послідовно матеріалістичною. В розумінні природи Фейєрбах — матеріаліст, а в розумінні історії людства — ідеаліст.

Великі зміни в історії суспільства, вважав філософ, пояснюються змінами форм релігії. Будучи глибоким критиком релігії, що існувала на той час, Фейєрбах намагався створити свою нову релігію, в якій замість культу Бога буде панувати культ людини і любові. Крім цього, матеріалізму Фейєрбаха були притаманні такі риси, як метафізичність, механіцизм, він мав споглядальний характер. У центрі філософії Фейєрбаха стояла людина, тому його філософія була антропологічною і глибоко гуманістичною. Але людину він розумів однобоко, тільки як частину природи, як біологічну істоту, яка повністю залежить від природи, «панує» над природою «шляхом покори її», в той час як її слід розглядати як єдність біологічного і соціокультурного.