46. Раціоналізм в новоєвропейській філософії (р.Декарт, б. Спіноза, г. Лейбніц).

Хронологические рамки Нового часу, зазвичай очерчиваемые істориками, це XVII – поч. XX століть, тобто період від перших буржуазних революцій до перших соціалістичних. Проте новітній період філософії починається з середини ХІХ століття. Отже, історія новоєвропейської філософії займає дві з половиною століття.Філософія XVII століття заклала основи новоєвропейської філософії, розробила основні її напряму, і концепції. Визначними представниками цього періоду є Ф. Бекон, Р. Декарт, Б. Спіноза, Д. Локк, Т. Гоббс. Філософія XVIII століття – філософія епохи Просвітництва – довела до завершення основні ідеї, й інтенції XVII століття, зробила їх громадським надбанням. Визначними філософами цієї епохи були Вольтер, Руссо, Дідро, Гольбах, Лессінґ, Кант, Толанд. Німецька класична філософія (XVIII – сірий. ХІХ ст.) вивела новоевропейскую філософію до рівня розвинених систем, розкрила глухі куточки новоєвропейської думки, підготувала перехід до новітнього періоду. Найбільш помітними філософами німецької класики є Кант, Фіхте, Шеллинг, Гегель, Феєрбах. Філософія До. і Ф. Енгельса критично переосмислила досвід німецької класичною та європейської філософії і випередила провідні інтенції філософії новітнього періоду. Філософія – це самосвідомість культури, тож особливості філософії тієї чи іншої періоду розвитку відбивають особливості відповідного періоду у розвитку культури. Головна характерна риса новоєвропейської філософії – раціоналізм – є виявом раціоналістичного духу європейської культури Нового часу. Раціоналізм новоєвропейської культури проявився:

– в раціоналізації соціально-економічного життя, тобто у зародження та розвитку капіталізму, індустріального суспільства;

– у процесах десакралізації культури, у яких релігія до кінця Нового часу втратила своє панування у свідомості;

– в зародження й бурхливого розвитку науки (у її сучасному вигляді), що до кінця Нового часу посіла лідируючу позицію серед за інші форми духовної діяльності. Початок наукової революції було покладено відкриттями М. Коперника, І. Кеплера, Т. де Браго, Р. Галілея, завершилося створенням класичної механіки І. Ньютона.

47. Розвиток медицини в Україні в 1920-1990 рр. 48. Поняття «отнологія», «буття», «матерія».

Онтоло́гія — це вчення про буття, розділ філософії, у якому з'ясовуються фундаментальні проблеми існування, розвитку сутнісного, найважливішого. Поняття «онтологія» не має однозначного тлумачення у філософії.

Буття, іноді Суще — одне з найважливіших, найабстрактніших світоглядних понять, до яких дійшло людство в процесі свого розвитку.

Буття — філософська категорія, що позначає:

1. все те, що ми бачимо, що реально існує;

2. все те, що ми не бачимо, але воно є у дійсності (наприклад, радіохвилі, йонізуюче випромінювання, електричне поле, внутрішня зміна тощо);

3. все те, що є уявним, нереальним (наприклад, уявлення про ідеальне, міфологічні образи);

4. реальність, яка існує об'єктивно, незалежно від свідомості людини (природа, об'єктивні закони);

5. загальний спосіб існування людини, суспільства.

Мате́рія  — поняття філософії, яке в різних історичних епохах, школах та філософських дисциплінах має різне значення. Перші формулювання поняття відомі з античної грецької філософії Платона, Аристотеля, стоїків. Особливого розвитку це поняття набуло в натурфілософії