34. Значення релятивізму скептиків для пізнання світу та людини.

Релятивізм - методологічний принцип, який полягає в метафізичної абсолютизації відносності й умовності змісту пізнання. Релятивізм виникає з одностороннього підкреслення постійної мінливості дійсності і заперечення відносної стійкості речей і явищ. Гносеологічні корені релятивізму - відмова від визнання спадкоємності в розвитку знання, перебільшення залежності процесу пізнання від його умов (наприклад, від біологічних потреб суб'єкта, його психічного стану або готівкових логічних форм і теоретичних засобів). Факт розвитку пізнання, в ході якого долається будь-який досягнутий рівень знання, Релятивісти розглядають як доказ його неістинності, суб'єктивності, що призводить до заперечення об'єктивності пізнання взагалі, до агностицизму. Релятивізм як методологічна установка сходить до вчення давньогрецьких софістів : з тези Протагора "людина є міра всіх речей ..." слід визнання основою пізнання тільки текучої чуттєвості, не відбиває будь-яких об'єктивних і стійких явищ. Елементи релятивізму характерні для античного скептицизму : виявляючи неповноту і умовність знань, залежність їх від історичних умов процесу пізнання, скептицизм перебільшує значення цих моментів, тлумачить їх як свідоцтво недостовірності будь-якого знання взагалі. Аргументи релятивізму філософи XVI-XVIII століть ( Еразм Роттердамський, М.Монтень, П. Бейль) використовували для критики догматів релігії і основоположень метафізики. Іншу роль релятивізм відіграє у ідеалістичному емпіризмі ( Дж. Берклі,Д. Юм;  махізм, прагматизм, неопозитивізм). Абсолютизація відносності, умовності і суб'єктивності пізнання, що випливає з відомості процесу пізнання до емпіричного опису змісту відчуттів, служить тут обгрунтуванням суб'єктивізму.

35. Філософські погляди Фоми Аквінського.

Філософія Фоми Аквінського говорить про те, що первинно дух – Бог, а матерія є його утвором, і отже ставиться до ідеалістичного табору, але вона так само визнає, що матеріальний світ не є комплексом наших відчуттів, залежним від суб’єкта, а існує незалежно від нас, і в такий спосіб є ідеалізмом об’єктивного типу. Філософія Аквината так само визнає існування як душ, так і цілої ієрархії чистих парфумів, або ангелів. Т.е. ми можемо затверджувати, що томізм має спіритуалістичний характер. Однак, мені здається, що томистскую філософію можна назвати й реалізмом у строго певному змісті, а саме як конфронтуючому суб’єктивному ідеалізму в його онтологічному трактуванні, тому що томізм визнає існування матеріального світу незалежно від суб’єкта Фома вважав, що реально існують лише одиничні речі, або субстанції, що складаються із сутності (essentia) і існування (existentia). Він думає, що розходження між сутністю й існуванням не є щось тільки уявне, залежне від наших актів свідомості, а є чимсь фактичним, реально існуючим. Виходячи із цієї передумови Аквинат затверджує, що речам властива сутність, але сутність не имплицирует їхнього існування. Це відбувається тому, що все існуюче у світі створено Богом, а отже, залежить від нього. У Богу ж як у простому, нескладовому бутті сутність і існування тотожні. Тому сутність Бога имплицирует його існування, у той час як сутність створених речей не имплицирует їхнього існування. Людина або тварина існують завдяки причетності божественному акту утвору. Отже, відповідно до Фоми, мир матеріальних речей існує не в силу власної природи, а є чимсь зовсім випадковим, залежним від творця або існувати не повинен. На противагу цьому миру Бог – буття абсолютно необхідне, а отже, повинен існувати безумовно, тому що це укладено в нього природі