27. Становлення античної медицини

загалі питання, які праці залишив Гіппократ, досі остаточно не вирішене. Відповідно до традицій на той час лікарі не підписували своїх творів, й вони згодом виявилися анонімними. Першу його збірку праць давньогрецьких лікарів підготували багато років по смерті Гіппократа в III в до зв. е. у знаменитій олександрійському сховище рукописів. За велінням Птолемея з усього світу звозили до Александрії на рукописи учених, які систематизувалися в каталоги, вивчалися, переводилися і листувалися. Серед 700 тисяч сувоїв було 72 медичних твори, написані грецькою. Усі вони були безіменними: історія не зберегла жодного першотвору, у якому б зазначено авторство Гіппократа чи інших лікарів Стародавню Грецію класичного періоду. Близько 300 до зв. е. медичні рукописи об'єднувалися в ">Гиппократов збірник". Отже олександрійські вчені зберегли для нащадків твори Гіппократа та інших грецьких лікарів мешканців V - III століття до зв. е.У Гіппократа було дві синаФессал і Дракон. Вони ж із батьком, у його безпосереднього керівництва і впливом. Частина її ">Гиппократова збірника" написана ними.Гіппократ помер з одних джерелам у віці 83, а, по іншим - 104 років. Похований вЛариссеФессалийской. Місцеві жителі дуже дуже шанували його могилі і ще у ІІ зв. е. показували мандрівникам. Найбільш ранніми роботами Гіппократа вважаються "Афоризми". Можна можна з думкоюЛиттле, що основою цієї книжки є особисті спостереження автора, але у них використані також деякі становища жрецької медицини Єгипту; ще, "Афоризми" представлені у вигляді східних мудростей. У ">Афоризмах" вказані прояви плевриту, кишкових кровотеч, непрохідності кишечника, правця, поразок нирок тощо. буд. Деякі з афоризмів вражають тонкощами і глибиною спостережень. Наприклад, більшість лікарів мають уявлення про "особі Гіппократа" при перитоніті, описаному в ">Афоризмах": "Спотворення особи - лиховісною ознакою; менш небезпечне, якщо він внаслідок безсоння, голоду чи шлункового розлади, обличчя, змінилося від цих коштів причин, одужує за ніч та день. Буде ж він такий:впавшие очі, загострений ніс, запалі віскі, стягнуті і холодні вуха, тверда шкіра, жовтий чи чорний колір. Але якщо повіки і губи, чи ніс стають синюватими, це швидку смерть".У ">Афоризмах" Гіппократ наводить класифікацію захворювань по віком: у молодому, людей середнього віку й у старості. Вплив єгипетської медицини певною мірою простежується поглядів Гіппократа на походження та розвитку захворювань. У Єгипті з його спекотним кліматом живе і життя пов'язували з вологою, водою. Не могло б не позначитися загальних поглядах при поясненні незрозумілих тоді явищ про походження життя і захворювань.

28. Специфіка філософії як знання і світогляду.

Світогляд – це сукупність поглядів, оцінок, принципів, що визначають найзагальніше бачення, розуміння світу, місця у світі людини, а також життєві позиції, програми поведінки, дій людей Світогляд не можна ототожнювати зі знаннями. Проте зв’язок світогляду із знанням не означає їхньої тотожності: якби це було так, то не важко було б проінформувати людину або соціальну групу і без духовної кризи, без тяжкої внутрішньої муки сформувати світогляд. Це – просвітительський погляд, в основу якого покладено уявлення про те, що є загальні закони буття, відомі філософії, а знання цих законів і складає світогляд, тобто є сукупністю цілісних уявлень про світ та місце людини в цьому світі. Однак світогляд не є лише сукупністю знань лише про світ, це, швидше, своєрідний синтез видів знань і різноманітних способів освоєння світу людиною, проекція особистісних власних проблем, інакше кажучи, це не вищий процес засвоєння готового знання, а внутрішня робота і самоздобуття Світогляд може мати місце лише там, де є “само”, тобто самоздобуття, самовиховання, саморозвиток, самовдосконалення, самоосвіта, самообмеження. Таким чином, запроваджений до людського лексикону Кантом термін “світогляд” не слід розуміти буквально, як лише систему поглядів на світ, - це споглядацьке, просвітницьке тлумачення, - а як активне самовизначення людини у світі, яка шукає шляхи від ідеї до ідеї. Світогляд з цих позицій є системою принципів та знань, ідеалів та цінностей, надій та вірувань, поглядів на сенс і мету життя, котрі визначають діяльність індивіда, або соціального об’єкта, й органічно входять до його вчинків і норм мислення. За невідповідності між думкою та дією розквітає соціальна мімікрія, конформізм, лицемірство, тобто починається глибинна криза існуючих світоглядних цінностей і світогляду. Без цього суспільство не може функціонувати, оскільки світогляд є формою його суспільної свідомості, через яку суб’єкт усвідомлює свою соціальну сутність і оцінює свою духовно-практичну діяльність. Світогляд – інтегральне духовне утворення, яке спонукає до практичної дії, до певного способу життя та думки. У структурному плані прийнято виділяти в ньому такі підсистеми або рівні, як світовідчуття, світосприйняття та світорозуміння