Тема 3.6. Радянсько-польська війна і Україна. Поразка українського визвольного руху.
Мета:
Дидактична: охарактеризувавши причини, хід та наслідки радянсько-польської війни, визначити, яке місце посідала Україна у військово-політичних подіях даного періоду;
Розвиваюча: розвивати в учнів уміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, працювати з історичними джерелами, аналізувати матеріал, робити висновки та узагальнення, висловлювати свою точку зору;
Виховна: сприяти патріотичному вихованню учнів.
Основні поняття: «радянсько-польська війна», «Варшавська угода», «Ризький мир».
Обладнання: ілюстрації, схеми, таблиці, карти
Тип заняття: урок засвоєння нових знань.
Хід заняття
І. Актуалізація опорних знань учнів
Бесіда
1.
Коли і за яких обставин була утворена
Польська держава?
2. Які відносини складалися між новоствореною Польською державою та Директорією? Між Польською державою та ЗУНР ?
3. Чим закінчилася війна між Польщею та ЗУНР ?
4. В якому становищі перебували українські землі наприкінці 1919 — на початку 1920 р.?
1. Покажіть на карті українські землі, які були захоплені поляками на кінець 1919 року. Назвіть їх.
2. Поміркуйте, яку роль відігравали українські землі в радянсько-польському протистоянні.
ІІ. Вивчення нового матеріалу.
Варшавська угода.
Хід радянсько-польської війни. Ризький мирний договір.
Припинення боротьби регулярних українських військ. Другий Зимовий похід військ УНР.
Варшавська угода.
28 січня 1920 р. Раднарком Росії передав по радіо заяву про основи політики щодо Польщі, у якій запевнялося, що червоні війська не перетнуть існуючої лінії Західного фронту. Це можна було зрозуміти так, що лінія фактичного розмежування сил могла б стати основою при визначенні державного кордону в ході мирних переговорів. Адресовані Й. Пілсудському мирні пропозиції не завадили підготовці до війни.
27 лютого 1920 р. В. Ленін запропонував спрямувати усю увагу на Західний фронт і перевести туди все, що можна, з Сибіру та Уралу. У березні він поставив завдання перед Кавказьким фронтом щодо «якнайшвидшого перекинення максимуму військ на Західний фронт». Коли поразка денікінських військ стала очевидною, правлячі кола Польщі вдарили на сполох: збройний конфлікт з радянською Росією здався їм неминучим.
США та Антанта дали згоду на термінову воєнну допомогу.
Навесні 1920 р. збройні сили Польщі налічували 738 тис. чоловік, її армія стала однією з найбільших у Європі. 25 квітня 1920 р. поляки розгорнули наступ на радянську територію. За таких обставин українські землі стали ареною радянсько-польської війни.
Вторгненню польських військ у радянську Україну передувало підписання представниками УНР і Польщі Варшавського договору. 21 квітня 1920 р. голова дипломатичної місії УНР А. Левицький та міністр закордонних справ Польщі Я. Домбський з метою створення єдиного антибільшовицького фронту підписали політичну й торговельно-економічну конвенції.
До цього кроку главу польського уряду Ю. Пілсудського підштовхнуло бажання зняти бодай тимчасово проблему польсько-українського протистояння, спробувати відновити Польщу «від моря до моря», сконцентрувати увагу та зусилля польського населення на розв’язанні зовнішніх проблем і цим загасити наростаючу соціальну напруженість у державі.
Свої аргументи на користь укладення угоди були і в С. Петлюри: перехід УГА на бік А. Денікіна суттєво послабив українське військо; продовження боротьби за відновлення в Україні влади УНР вимагало значних запасів зброї, боєприпасів, амуніції та хоча б тимчасових союзників. Союз з Польщею відкривав перспективи співпраці з Антантою.
24 квітня 1920 р. між Польщею та УНР було укладено військову конвенцію, суть якої полягала в об’єднанні сил для боротьби з більшовиками.
Політична, торговельно-економічна та військова конвенції спільно утворили Варшавський договір.