- •1.Поняття та предмет галузі конституційного права
- •3. Організація і проведення всеукраїнського референдуму
- •2 Визнання, набуття та припинення громадянства України
- •3.Правові наслідки всеукраїнського референдуму
- •2 Органи, що вирішують питання громадянства України
- •3.Конституційно-правове регулювання питань організації і діяльності органів державної влади.
- •1 Поняття та специфіка конституційно-правових відносин
- •3 Поняття та ознаки органу державної влади
- •1 Суб’єкти конституційно-правових відносин
- •3 Конституційна система органів державної влади України
- •2 Поняття, природа, риси конституційних прав, свобод та обов’язків людини і громадянина
- •3 Принципи організації діяльності державних органів України та їх закріплення в Конституції України.
- •2 Класифікація конституційних прав і свобод людини та громадянина.
- •2 Економічні права і свободи.
- •3 Поняття та ознаки парламенту .
- •2 Соціальні права і свободи
- •3.Види парламентів
- •2 Культурні права і свободи
- •Право на освіту.[ред. • ред. Код]
- •Право на свободу культурної, наукової та творчої діяльності.[ред. • ред. Код]
- •3 Чисельний склад та структура Верховної Ради України
- •2.Особисті права і свободи.
- •3.Строки повноважень Верховної Ради України
- •2Громадянські права і свободи. Особисті права та свободи людини та громадянина в Україні
- •3 Дострокове припинення повноважень Верховної Ради України.
- •2 Політичні права і свободи
- •§ 51. Свобода думки і слова
- •§ 52. Свобода зборів, мітингів походів і демонстрацій
- •§ 53. Право на звернення до органів державної влади та самоврядування
- •3 Компетенція Верховної Ради України
- •2 Конституційні гарантії захисту та практичного здійснення прав та свобод людини і громадянина.
- •3 Акти Верховної Ради України
- •2 Конституційні обов’язки людини і громадянина
- •3 Статус народного депутата України.
- •2 Поняття та конституційні засади територіального устрою України.
- •3. Сесії верховної ради україни
- •3 Розгляд питань на пленарних засіданнях Верховної Ради України.
- •2 Система адміністративно-територіального устрою України
- •3.Комітети і комісії Верховної Ради України: склад, порядок формування, функції та повноваження
- •2 Поняття виборів та їх соціальна функція.
- •3 Посадові особи Верховної Ради України.
- •2.Види виборів
- •3 Поняття та стадії законодавчого процесу.
- •3 Введення в дію законів та інших актів Верховної Ради України.
- •2 Виборчі системи в Україні.
- •2 Особливості виборчих систем в Україні.
- •3 Депутатські групи і фракції у Верховній Раді України.
- •3 Уповноважений Верховної Ради України з прав людини: функції та повноваження.
- •2 Виборчий процес в Україні: поняття та стадії.
- •3 Місце і роль Президента України і механізмі державної влади.
- •2 Законодавче регулювання стадій виборчого процесу.
- •3.Компетенція Президента України.
- •2 Поняття та соціальна функція референдуму.
- •3.Конституція України про підстави і порядок дострокового припинення повноважень Президента України.
- •2 Види референдумів
- •3 Адміністрація Президента України.
- •2 Предмет референдуму.
- •3.Акти Президента України.
- •2 Призначення та проведення референдумів.
- •3.Конституційно-правові основи взаємовідносин Президента України з Верховною Радою України.
- •2 Відповідність за порушення виборчих прав громадян.
- •3 Конституційний статус Кабінету Міністрів України.
3 Конституційна система органів державної влади України
Конституція України 1996 р. диференційовано підходить до проблеми законодавчого закріплення, а потім і організації та функціонування державної влади в країні.
Загальні питання закріплення та організації цієї влади відображені у розділі І "Загальні засади". Щодо визначення у Конституції конкретних питань закріплення, організації та здійснення державної влади, то вони відображені в окремих розділах, присвячених як принципові народного суверенітету, так і організації та функціонуванню окремих гілок державної влади.
Такий підхід відповідає законодавчій практиці сучасного конституціоналізму. Зокрема, конституційні норми, які містять термін "державна влада", звичайно небагатослівні. Іноді слово "влада" замінюється терміном "суверенітет" (ст. 1 Конституції Італії 1947 p.), щоб подолати багатозначність цієї категорії, оскільки різні гілки державної влади (законодавча, виконавча та судова) розглядаються з точки зору юридичного підходу як належність відповідних органів, а не народу.
За своєю юридичною природою народний суверенітет є виявом конституційно-правових відносин, а народ - суб'єктом народного суверенітету. У політичному відношенні народ - соціальна спільнота, незалежно від етнічного чи національного походження громадян України.
Щодо конституційного застосування принципу розподілу влади, який виявляється у побудові структури державної влади, її організації, системі органів, які здійснюють державну владу, їхніх компетенції, функціях, формах та методах діяльності, то всі ці питання уявляється правильним висвітлити окремо. Такий підхід обґрунтовується тим, що Конституція закріплює згадані групи конституційних норм по-різному. Зокрема, норми, основою яких є принцип народного суверенітету, викладено досить стисло, як правило, у розділі І Основного Закону України. Норми другої групи за своїм змістом більші за обсягом.
Іншими словами, ці складові частини, елементи конституційного інституту державної влади характеризують у конституціях країн світу, та й у Конституції України, ті чи інші його сторони з неоднаковим ступенем деталізації: зміст деяких елементів вичерпується іноді двома статтями, регулюванню інших присвячуються навіть окремі розділи конституцій. Так, ст. 5 Конституції України пов'язує визначення Джерела державної влади з формою державного устрою України та її державним режимом.
Білет №6. 1.Поняття та система джерел конституційного права України
Джерело права – це форма (спосіб) існування правових норм, яка перетворює право (як волю) в об’єктивовану реальність. Джерел права. Це акти-документи, традиції, правові (в тому числі й конституційні) звичаї, правові прецеденти. У більшості випадків вони складають систему джерел права (відповідно – систему джерел галузі права). Все це повною мірою стосується й конституційного права, яке також має відповідну систему джерел. Джерела конституційного права закріплюють найважливішу сферу політико-правових відносин, які виникають у процесі здійснення народовладдя. Це обумовлює багатство змісту таких джерел, оскільки народовладдя – надзвичайно складний комплекс економічних, політичних, соціальних, соціально-психологічних та інших відносин. Такі відносини виникають при безпосередній реалізації національного, державного та народного суверенітету народу. В таких джерелах втілюються основи конституційного ладу, взаємовідносини особи й держави, національного і адміністративно-територіального будівництва, побудови органів державної влади. Одна з особливостей джерел конституційного права полягає в тому, що значна їх частина має політичний характер. І це цілком природно, оскільки конституційне право – найбільш “політизована” галузь національної системи права. Джерела конституційного права є результатом правотворчості державних органів та безпосереднього творення права самим народом. Причому така правотворчість має особливий характер, оскільки вона закріплює найбільш важливі відносини – відносини влади. Джерела конституційного права мають комплексний характер, оскільки об’єднують і матеріальні, і процесуальні норми. І нарешті, варто мати на увазі, що більшість джерел конституційного права виходять за межі права: можна говорити про економічні джерела (наприклад, відносини власності), політичні (програми і платформи діяльності політичних партій, інші документи політичного характеру), соціальні (соціальна діяльність класів, соціальних груп, громадських об’єднань), соціально-психологічні (різноманітні психологічні установки, мораль). У своїй сукупності джерела конституційного права утворюють надзвичайно складну як за структурою, так і за змістом динамічну систему, елементами якої є акти, що містять конституційно-правові норми. Множинність конституційних відносин та різноманітність їх об’єктів обумовлюють різні види правових приписів, а відтак – різноманітність видів джерел конституційного права.