3.Правові наслідки всеукраїнського референдуму

Стаття 38. Правові наслідки всеукраїнського референдуму за народною ініціативою 1. Закон, прийнятий на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою, підписується Президентом України, оприлюднюється та набирає чинності у порядку, встановленому Конституцією України. 2. Закон чи окремі положення закону, рішення щодо припинення чинності яких прийняте на всеукраїнському референдумі, втрачають чинність з дня офіційного опублікування результатів всеукраїнського референдуму. 3. Результати всеукраїнського референдуму з інших питань є обов’язковими для розгляду державними органами, до компетенції яких належать питання прийняття відповідних рішень. Стаття 39. Правові наслідки всеукраїнського референдуму про внесення змін до Конституції України та про схвалення її нової редакції 1. Закон про внесення змін до Конституції України, прийнятий Верховною Радою України в порядку, встановленому статтею 156 Конституції України, та затверджений всеукраїнським референдумом, підписується Президентом України, оприлюднюється та набирає чинності у порядку, встановленому Конституцією України. 2. У разі якщо Закон про внесення змін до Конституції України не було затверджено референдумом, повторне подання законопроекту про внесення змін до розділів І, ІІІ і ХІІІ Конституції України з того самого питання можливе лише до Верховної Ради України наступних скликань. 3. Схвалена на всеукраїнському референдумі нова редакція Конституції України набуває чинності з дня офіційного опублікування результатів всеукраїнського референдуму. Із набуттям чинності новою редакцією Конституції України втрачає чинність попередня редакція Конституції України, а також зміни, які були до неї внесені раніше. Стаття 40. Правові наслідки всеукраїнського референдуму з питання про зміну території України 1. Верховна Рада України протягом чергової сесії приймає закон про ратифікацію міжнародного договору про зміну території України у разі його затвердження на всеукраїнському референдумі. Цей закон набирає чинності в порядку, встановленому Конституцією України. 2. Якщо на всеукраїнському референдумі законопроект про ратифікацію міжнародного договору про зміну території України не було підтримано громадянами, повторне внесення відповідного законопроекту щодо зміни цієї ж самої території в таких самих межах можливе лише до Верховної Ради України наступних скликань.

Билет№3

1 Конституційно-правові норми – це встановлені чи санкціоновані державою правила, які визначають поведінку учасників конституційно-правових відносин. Вони становлять собою особливий різновид норм системи національного права. Їм властиві риси, притаманні всім правовим нормам. Як важливий засіб соціальної орієнтації особи вони встановлюються чи санкціонуються державою; мають державно-владний характер, є формально визначеними загальнообов’язковими правилами поведінки; закріплюються в правових актах, що видаються компетентними державними органами; мають двосторонній характер, тобто встановлюють не тільки права, але й обов’язки учасників правовідносин; передбачають наявність особливого механізму реалізації, елементами якого є матеріальні, ідеологічні, соціально-психологічні та правові чинники; визначають можливість багатоваріантної поведінки; мають ситуаційний характер; є цілеспрямованими і гарантованими.

Найбільш поширеною є класифікація конституційно-правових норм за їх змістом.

Перша група – це норми, які визначають основні засади конституційного ладу України.

Друга група – це норми, які закріплюють основні конституційні права і свободи людини і громадянина

Третя група – норми, які закріплюють народне волевиявлення (вибори, референдуми) та інші форми безпосередньої демократії.

Четверта група – норми, які закріплюють організацію державної влади: законодавчої, виконавчої та судової, влади Президента України, самоврядування тощо.

П’ята група – норми, які закріплюють територіальний устрій України, зокрема його визначальні принципи, систему адміністративно-територіального поділу, статус Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя.

В залежності від змісту, норми конституційного права поділяються на матеріальні іпроцесуальні.

Процесуальні норми є складовою частиною практично всіх інститутів конституційних прав України. В цьому їх функціональне призначення: обслуговувати інститут, забезпечувати реалізацію його норм.

Розрізняють насамперед регулятивні та охоронні норми. Це – головний розподіл норм конституційного права, який відповідає поділові спеціально-юридичних функцій на регулятивні і охоронні. Регулятивні (правоустановчі) відносини виникають здебільшого при встановленні суб’єктивних прав та обов’язків учасників правовідносин.

У свою чергу, регулятивні норми можуть бути зобов’язуючими, забороняючими та уповноважуючими.

Зобов’язуючі – це такі юридичні норми, які встановлюють обов’язок особи вчинити певні позитивні дії.

Утримуватись від дій, які спрямовані на будь-яке пряме чи непряме обмеження прав, встановлення прямих чи непрямих переваг громадян за расовими і національними ознаками, так само, як і всяку проповідь расової або національної винятковості, ворожнечі або зневаги. Це – явна норма-заборона.

Уповноважуючі конституційно-правові норми встановлюють суб’єктивні права з позитивним наповненням, тобто права на здійснення тих чи інших позитивних дій.

Серед конституційних норм немало спеціалізованих норм: загальних, дефінітивних, норм-принципів, установчих, гарантуючих, оперативних, колізійних та інших.

За сферою дії норми бувають загальні і локальні; за тривалістю дії – постійні й тимчасові. Їх можна класифікувати також за органами що видають нормативні акти, можна розрізняти норми, видані Верховною Радою України, Президентом України, місцевою радою або іншим органом місцевого самоврядування тощо.

Можна класифікувати акти також за їх державно-правовою природою. Зокрема, за природою державно-владних повноважень. Так, деякі органи, посадові особи, не маючи необхідних повноважень, інколи отримують їх від інших органів державної влади або органів місцевого самоврядування. Це так звані делеговані повноваження.

Норми конституційного права можна поділяти за їх юридичною силою.